WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Господарський механізм, його суть і елементи. Особливості господарського механізму ринкової економіки - Курсова робота

Господарський механізм, його суть і елементи. Особливості господарського механізму ринкової економіки - Курсова робота

[5].
Капіталістичні монополії, розвиток яких набрав силу з останньої третини XIX ст., поклали початок "підриву" вільного ринку і водночас розвитку свідомо регульованих важелів забезпечення ринкових процесів. Це пов'язано з тим, що монополії намагаються: виявляти та регулювати попит на товари; забезпечувати гарантовані поставки необхідних ресурсів і координацію виробничих процесів; впливати на механізм ціноутворення. Але монополії здатні здійснювати переважно мікроекономічний контроль та регулювання ринкових процесів. Певні макроекономічні можливості щодо цього з'являються з виникненням асоціацій монополій, але здійснювати загальний макроекономічний контроль і регулювання виробництва може лише держава. Тому другим важливим фактором "підриву" вільного ринку стало зростання економічної ролі держави, одержавлення з кінця XIX ст. капіталістичної економіки. У результаті розглянутих процесів у жодній розвинутій капіталістичній країні сьогодні немає стихійного вільного ринку. Це пов'язано з розвитком різних методів регулювання ринку. Ринковий механізм зберігає за собою значні позиції в усіх секторах економіки, у тому числі у державному. Але на відміну від останнього, де держава забезпечує прямий контроль ринкових процесів, недержавні сектори характеризуються непрямим контролем суспільства. Отже, мова може йти лише про форми контролю над різними секторами економіки, а не про абсолютний "підрив" таким контролем ринкових відносин у якомусь із них.
Поєднання ринкових та неринкових важелів щодо розв'язання кардинальних питань економічної системи ("що", "як", "для кого" виробляти та "як" і "кого" винагороджувати) за умов сучасного капіталізму пов'язано з цілком об'єктивними причинами.
Ринковий механізм уже не перше століття демонструє насправді унікальні властивості: здатність при мінімальному адміністративному втручанні або й узагалі без нього певною мірою забезпечувати збалансованість платоспроможного попиту та пропозиції, швидко реагувати на зміну господарської кон'юнктури, стимулювати підприємництво та, гарантуючи вигідність високоефективного виробництва, економічними методами позбавлятися збиткових господарств.
Водночас ринковий механізм безсилий, коли виникає необхідність швидкого здійснення глибоких структурних змін у суспільному виробництві, пов'язаних з НТР. У таких випадках виникає потреба у розробці та реалізації державних комплексно-цільових програм науково-технічного прогресу.
Стихійний ринковий механізм може спричинити галопуючу інфляцію, кризи надвиробництва, масове розорення дрібних товаровиробників і безробіття. Це не лише завдає істотного удару соціально незахищеним верствам, а підриває соціальну стабільність суспільства загалом. З метою послаблення цих та інших негативних явищ, властивих ринку, застосовуються різноманітні методи та важелі свідомого регулювання ринкових відносин [10].
2.3. Структура та інфраструктура ринку
Ринкова економіка розглядається не просто як сукупність господарських ланок, а як складна ієрархічна система трьох взаємопов'язаних рівнів:
мікрорівень - господарські ланки;
метарівень - галузеві структури ринку (банки, біржі);
макрорівень - органи (передусім державні) регулювання ринку, загальна система ринків [11].
Навіть побіжне ознайомлення з цією системою дає змогу виявити трьох головних суб'єктів ринкових відносин та ринкової економіки: підприємства (мікрорівень), галузь (метарівень), суспільство в особі держави (макросуб'єкт). Щодо суспільства як споживача товарів, то воно виступає суб'єктом ринкових відносин усіх трьох рівнів.
Розглянута схема, розкриває систему організації ринкових відносин. Поряд з нею важливим елементом такої організації виступають типи та форми ринку.
Виділяють, як правило, такі типи ринків: типу Нью-Йоркської фондової біржі, де продавці та покупці товарів, взаємодіють між собою за допомогою посередників (брокерів); реальних (фізичних) товарів (взуття, золота, яблук; послуг (побутових, медичних); вихідних факторів виробництва (праці, техніки, землі, сировини).
У спеціальній літературі прийнято виділяти форми ринку, сукупність яких утворює його структуру. Основою аналізу структури ринку можуть виступати різні критерії; особливі товарні групи (ринок сировини, споживчих товарів, засобів виробництва); окремі товари (ринок молока бавовни, вугілля); суб'єкти товарного обміну (оптовий, роздрібний ринок); характер власності (приватний, державний, колективний ринок): регіональне розміщення (місцевий, національний, світовий ринок); відповідність законодавству країни (офіційний та "чорний" ринки). Але "найбільш важливим критерієм поділу ринків є економічне призначення об'єктів ринкових відносин - засобів виробництва, предметів споживання, робочої сили, природних ресурсів, інвестиційних ресурсів, нерухомості, цінних паперів, науково-технічних розробок. Ринки цих об'єктів є системно-взаємопов'язаними та становлять єдине ціле. Порушення у функціонуванні якогось із нихнегативно відбивається на цілій системі.
Функціонування системи ринків значною мірою залежить від рівня розвитку спеціальних інститутів, які називають ринковою інфраструктурою. Елементами останньої на ринках засобів виробництва та предметів споживайся є товарні ярмарки та біржі, мережа торговельних посередників (маклерів, дилерів, брокерів), лізингові фірми, сервісні центри, фірмові та комісійні магазини, брокерські та дилерські фірми, центри та пункти прокату та ін. На фінансовому ринку інфраструктурними інститутами виступають фондові та валютні біржі, комерційні банки, страхові компанії, аудиторські фірми, а на ринку робочої сили - біржі праці, посередницькі та державні служби працевлаштування [10].
Головними видами ринків виступають: ринок товарів - і послуг (споживчий ринок, ринок засобів виробництва, ринок інвестиційних ресурсів); фінансовий ринок (ринок кредитів, ринок цінних паперів, грошовий та валютний ринки); ринок праці. Важливе місце у системі конкурентних ринків належить ринку нерухомості та ринку природних ресурсів. ;
На споживчому ринку здійснюється рух товарів широкого вжитку. Незначна їх частка (у США - 5 %) надходить у споживання безпосередньо від виробників, решта - через посередників.
Споживчий ринок, що існував у колишньому СРСР, був дефіцитний і деформований. Поряд з ринковими існували неринкові форми обміну споживчих товарів. Монопольне становище на цьому ринку посідали державна та кооперативна торгівля, а основні-його питання розв'язувалися у торгах і на оптових базах. На цьому ґрунті процвітали зловживання та спекуляція.
Радикальна реформа споживчого ринку в Україні передбачає: 1) розвиток підприємництва у сфері торгівлі та демонополізацію; 2) підтримку малого та середнього бізнесу; 3) перехід до нової системи ціноутворення; 4) поступове скасування дотацій збитковим підприємствам; 5) захист ринку та споживачів від недобросовісної торгівлі; 6) ліквідацію необґрунтованих привілеїв у розподілі споживчих товарів.
Ринку засобів виробництва у повному розумінні в Україні не було. Засоби виробництва потрапляли до споживачів через централізовану систему матеріально-технічного постачання. Зовні це виглядало як купівля-продаж товарів, але по суті мало далекий від ринкового характер (комерційні зв'язки та конкуренція між партнерами, можливість вибору контрагентів
Loading...

 
 

Цікаве