WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Економічне зростання, його типи та фактори. Теорія відсотку і капіталу. Відсоткова ставка - Контрольна робота

Економічне зростання, його типи та фактори. Теорія відсотку і капіталу. Відсоткова ставка - Контрольна робота

сили.
Розвинуте капіталістичне виробництво не може обійтись без торгівлі. Її найчастіше використовує торговий капітал. Торговий капітал - це відособлена товарна форма промислового капіталу. Він виконує дві функції - реалізує вироблені товари і втілену в них додаткову вартість і постачає капіталістів виробництва засобами виробництва. Функціонуючий торговий капітал прибирає дві форми - форму циркулюючого капіталу і форму витрат обігу. Циркулюючий капітал - капітал, що авансується на придбання товарів для продажу. Після реалізації товарів він повертається і знову використовується на придбання нової партії товарів для продажу.
Витрати обігу - це безповоротні затрати торгового капіталу. Вони поділяються на дві частини - на чисті і додатковівитрати обігу.
Чисті витрати обігу - затрати торгового капіталу, пов'язані з перетворенням товарної форми в грошову і навпаки, тобто власне з реалізацією чи придбанням товарів.
Додаткові витрати обігу пов'язані з продовженням процесу виробництва товарів у сферу обігу. Це - затрати на транспортування товарів, на їх розфасовку, пакування, збереження товарного знаку.
Додаткові витрати обігу відшкодовуються за рахунок збільшення вартості товару, чисті - за рахунок додаткової вартості. В сфері торгівлі додаткова вартість не виробляється, тому немає власного джерела прибутку. Та торговий капітал має приносити прибуток. Його джерелом є додаткова вартість, якою поступається капіталіст виробництва на користь торгового капіталіста.
На капітал отримують прибуток у формі проценту і промислового, і торгового прибутків. Однак грошовий капітал не просто одна з функцій форм. Це не лише сума грошей, що використовується у виробництві. А як загальна форма всього дійсного капіталу. Тобто грошовий капітал позбавлений предметності. Він виступає в найбільш абстрактній функціональній формі. Грошовий капітал сам по собі не бере участі у виробництві, але є засобом для придбання виробничих ресурсів і для забезпечення виробничого процесу.
Ціною фактору грошового капіталу є процент, що заохочує власників заощаджень надавати гроші в кредит, замість того, щоб їх зберігати у вигляді готівки. Він сигналізує, в яку суму обійдеться кредит.
Стосовно джерела проценту є різні погляди.
Класична теорія розглядає процент як ціну капіталу взятого в кредит. Неокласики тлумачать позичковий процент як плату за жертву (за розтавання з грошовим капіталом), тобто процент є результатом більщ високої оцінки поточних потреб, ніж майбутніх.
Неокласики розглядають процент, як психологічний чинник, як різниця між теперішніми і майбутніми благами.
Процент Петті називає "грошовою рентою" і розглядає його як щось похідне від ренти. Величина процента залежить від розмірів земельної ренти й кількості грошей в обігу. У праці "Різне про гроші" він трактує процент як страхову премію і плату за утримання. Петті заперечує необхідність законодавчого регулювання процента.
Він розвиває ідею обернено пропорційної залежності між величиною грошової маси і процентною ставкою.
Великою заслугою Петті є запровадження принципів кількісного визначення національного багатства й національного доходу. Він першим виокремив категорію національного доходу і здійснив його розрахунки. Національний дохід, на його думку, створюється і у сфері матеріального виробництва, і у сфері послуг. Останнє категорично заперечувала марксистська теорія, проте західні економісти, зокрема Й. Шумпетер, який досить критично ставився до Петті як до економіста-теоретика, високо оцінювали саме його "Політичну арифметику", ідеї якої, зв'язані з визначенням національного доходу і його розрахунків, лягли в основу розвинутої в 30 - 40-х роках XX ст. системи національних рахунків.
Процент - ціна грошового капіталу, як одиниця його власника. Розмір проценту виступає у вигляді процентної ставки - це відносна величина процента - платежів, яка оплачується покупцем - підприємцем продавцю - власнику за надані гроші.
Кульмінативним виразом процента є ставка або норма процента.
Сума річного доходу на позичений капітал
Норма процента = *100%
Сума капіталу наданого в кредит
Норма процента знаходиться в певній залежності від норми прибутку. У нормальних умовах середня норма прибутку є максимальною межею норми проценту. На рівень норми проценту впливають такі фактори: попит і пропозиція на гроші на ринку позичкового капіталу, розмір грошових нагромаджень, співвідношення між внутрішніми і зовнішніми боргами держави норма процента схильна до різних коливань. Найвища - період криз (коли найвищий попит на гроші), найнижча - період депресії, коли попит на гроші обмежений.
Розрізняють ринкову норму проценту (норма в певний час) і середню (за певний період). Процентна ставка пов'язана з фактором часу і ризику. Чим вищий час кредиту, тим вищий процент. Ризик пов'язаний з небезпекою втрат в процесі кредиту. Втрати можливі внаслідок не передбачуваних, випадкових економічних і політичних змін, які можуть бути викликані інфляцією, фінансовою кризою, зміною податкового законодавства. Щоб запобігти втратам банки застосовують такі способи: вводять планові процентні ставки на кредит. Надають короткострокові кредити, підвищують кредитну ставку з врахуванням інфляції, намагатися надавати кредити не під процент, а під найбільший прибуток. З точки зору впливу інфляції розрізняють номінальну і реальну ставки. Номінальна - поточна ставка без врахування інфляції. Реальна ставка - це номінальна ставка за мінусом відрахувань рівня інфляції.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Башнянин Г.І. Політична економія. - Київ: ІЗМН, 2001. - 302 с.
2. Башнянин Г.І. Політична економія. - Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000. - 528 с.
3. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономика: принципы, проблемы и политика. В 2-х томах. - М.Республика, 2001.
4. Макроекономика / За рез. А.Г.Савчинка: Підручник, - К.: Либідь, 2000.
5. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. - Київ: "Академія", 2001. - 430 с.
6. Макконел, Брю. "Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд.. - М.: Республика, 2002.
7. Павловський М. "Макроекономіка перехідного періоду". К.: "Техніка". 2003.
8. Савченко А. та ін. "Макроекономіка". К.: "Либідь". 2000 с. 265-272.
9. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. - Київ: Либідь, 2002. - 272 с.
10. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. - К.: Тансон, 2000.
11. Самуельсон П. Економіка. Підручник. - Львів, 2001.
12. Третяк Ч. Неокласическая теория и концепция экономического роста: Макроэкономика // Бизнес информ. - 2001. - №10. - С.26-30.
Loading...

 
 

Цікаве