WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Основні протиріччя економічного розвитку - Реферат

Основні протиріччя економічного розвитку - Реферат

особливо характерний для сучасного стану організації оплати праці в Україні. Багатомі-сячні затримки виплати заробітної плати аж ніяк не сприяють розвитку продуктивних сил.
Наведені приклади показують, що виробничі відносини як суспільні форми організації функціонування продуктивних сил можуть по-різному впливати на останні (продуктивні сили). Вони можуть: а)сприяти розвиткупродуктивних сил; б)стимулювати й навіть гальмувати їх розвиток. Від чого це залежить?
Роль виробничих відносин у розвитку продуктивних сил залежить від міри їх відповідності рівневі й характеру розвитку продуктивних сил. Наявність такої відповідності зумовлює прогрес у розвитку продуктивних сил. Невідповідність приводить до виникнення між виробничими відносинами й продуктивними силами суперечностей і конфліктів, що стає перешкодою для розвитку продуктивних сил.
Отже, суспільне виробництво функціонує ефективно лише тоді, коли між виробничими відносинами й продуктивними силами існує певна відповідність. А чи може така відповідність бути постійною? Відповідь на це питання дає аналіз природи та характеру взаємозв'язку продуктивних сил і виробничих відносин. Див. схему 32.
Схема 2
Неминучість суперечностей між виробничими відносинами та продуктивними силами
Щоб жити, людина повинна постійно задовольняти свої потреби: матеріальні (їжа, одяг, житло), соціальні (право на працю, відповідну їй оплату, право на освіту, на відпочинок, охорону здоров'я, правовий захист і т.д.), духовні (доступ до цінностей .культури, мистецтва тощо). Ці потреби не є раз і назавжди даними. Природа, створюючи людину, заклала в неї генетичний код, який породжує все нові й нові потреби в міру задоволення попередніх. Закон зростаючих потреб є одним із загальних законів суспільного розвитку.
Задоволення потреб, як зазначалося раніше, відбувається шляхом споживання матеріальних та інших благ, які необхідно виробити. Тому прагнення якнайповніше задовольнити зростаючі потреби наштовхується на необхідність розвивати виробництво, нарощувати його обсяги. Але щоб розвивати, вдосконалювати виробництво, люди насамперед повинні вдосконалюватися самі, вчитися, набувати виробничого досвіду, підвищувати свою кваліфікацію, вдосконалювати засоби праці, за допомогою яких здійснюється процес виробництва. А все це разом є процес розвитку продуктивних сид.
Отже, висновок: продуктивні сили - це найбільш рухливий елемент способу виробництва. Вони знаходяться в постійному русі розвиваються й вдосконалюються.
А як складаються справи з виробничими відносинами? Чи відбуваються в них постійні зміни паралельно зі змінами в продуктивних силах? Досить подивитися на схему, щоб сказати, що ні. Основою виробничих відносин, про що мова йшла раніше і що видно зі схеми, є власність на засоби виробництва. Зміни в ній, а отже, й у виробничих відносинах, відбуваються дуже повільно. Тисячоліття існувала рабовласницька власність, а продуктивні сили постійно розвивалися. Сотні років існує капіталістична власність без суттєвих змін, хоча продуктивні сили за час капіталізму зазнали величезних змін.
Отже, Висновок: виробничі відносини - відносно стабільний елемент способу виробництва.
А це означає, що суперечності між виробничими відносинами й продуктивними силами є неминучими. Чому? Тому, що виробничі відносини того чи іншого способу виробництва з часом починають відставати від продуктивних сил, які постійно розвиваються. Старі форми організації праці, її оплати, способи поєднання робочої сили із засобами виробництва починають гальмувати процес розвитку продуктивних сил. Між ними виникають суперечності, які з часом переростають у конфлікти тому, що зупинитися виробництво в своєму розвитку не може, бо це означатиме загибель людської цивілізації.
Рано чи пізно ці конфлікти з сфери економічної випліскуються в соціальну й політичну, де набувають форму боротьби суспільних сил, класів. А це приводить до соціально-політичних революцій, які знищують старі форми власності, а отже, й виробничі відносини, що гальмують розвиток продуктивних сил, і утверджують нові форми власності на засоби виробництва й відповідно нові виробничі відносини, які відкривають простір для розвитку продуктивних сил.
Це і є об'єктивний економічний закон відповідності виробничих відносин рівню й характеру розвитку продуктивних сил суспільства. Його дія неминуче приводить до зміни способів виробництва. Вся історія розвитку людства є яскравим тому підтвердженням. Проте це не виключає й певних, іноді істотних змін у продуктивних силах, також у межах одного способу виробництва. Прикладом того є сучасний капіталізм, який пережив уже декілька етапів такого пристосування виробничих відносин до нового рівня розвитку продуктивних сил, що забезпечує й надалі його прогресивний розвиток (капіталізм вільної конкуренції, монополістичний капіталізм, державно-монополістичний капіталізм, сучасні прогресивні зміни в формах капіталістичної власності). Такі ж процеси відбулися в колишньому Радянському Союзі, де відповідність між виробничими відносинами й продуктивними силами регулювалася планомірно.
З чого ж починаються докорінні зміни у виробничих відносинах? Як уже зазначалося, вони починаються зі змін у формах власності (саме ці процеси відбуваються тепер в Україні). Але одного цього мало. Нові відносини власності повинні "обрости" відповідними їм організаційно-господарськими формами. Так, капіталізм довів свої переваги перед феодалізмом лише після того, як створив фабричну форму організації виробництва, привів у дію могутні важелі конкуренції. Точно так і в Україні - новий суспільний лад, який народжується на уламках соціалізму, розкриє свої переваги лише за умови, що він створить такі форми організації виробництва й управління, господарський механізм яких буде відповідати новим формам власності.
Список використаної літератури
1. Башнянин Г.І. Політична економія. - Київ: ІЗМН, 1997. - 302 с.
2. Башнянин Г.І. Політична економія. - Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000. - 528 с.
3. Борисов Е.В. Экономическая теория. - Москва: Юрайт, 1998. - 478
4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. - Київ: Вища школа, 1995. - 471 с.
5. Голиков А.Н. Сборник задач по экономической теории. - Киров: АСА, 1997. - 264 с.
6. Грязнова А.Г. Экономическая теория национальной экономики и мирового хозяйства. - Москва: ЮНИТИ, 1998. - 326 с.
7. Гукасьян Г.М., Бородина Т.С. Экономическая теория. - Москва: ИНФРА-М, 1999. - 151 с.
8. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. - Київ: Основи, 1994. - 336 с.
Loading...

 
 

Цікаве