WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Особливості процесів ринкового реформування в аграрному секторі економіки України - Реферат

Особливості процесів ринкового реформування в аграрному секторі економіки України - Реферат

віддаленості земель і одержується з усіх земельних ділянок, окрім найгірших по продуктивності і місце розташуванню.
Отже, диференціальна рента ґрунтується на існуванні постійні переваги (монополії), якою володіють орендарі кращих і середніх земель Якби така перевага існувала в інших галузях, вона була б тимчасовою, адже конкуренція її ліквідувала б. Але в сільському господарстві, як і в інших галузях, пов'язаних з використанням землі як основного засобу виробництв?, існує специфічний вид монополії - монополії на землю я об'єкт господарювання, яка й стає причиною існування диференціальної ренти. Цю монополію здійснює орендар (за угодою про оренду землі), але ренту привласнює землевласник.
Монополія господарювання на землі передбачає, що земля ресурс обмежений, кращі землі давно задіяні в господарському обора (яобставина посилюється дією закону спадної віддачі, який проявляється в зниженні віддачі додаткових інвестицій в землі Зростання потреб в сільськогосподарських продуктах змушує залучати оборот все гірші землі, які визначають граничні витрати виробництв Зростаючі граничні витрати знаходяться в основі цін продуктів. Той експлуатація решти ділянок, природна продуктивність яких виш забезпечує отримання додаткового прибутку, який і стає диференціальною рентою першого роду. що сплачується в складі, орендної плати орендарем землевласнику. Рента на найгірших ділянках не утворюється, адже там не виникає надлишкового прибутку.
Диференціальна рента другого роду утворюється аналогічно - матеріальною умовою її виникнення є також відмінності в продуктивності земель, але тепер уже не природної, а штучно створеної за рахунок додаткових інвестицій. Спільними є ї причина утворення - монополія господарської діяльності на землі з її впливом на ціноутворення і джерело ренти - надлишковий прибуток на середніх і кращих землях.
Друга диференціальна рента за сучасних умов, коли здійснюється високо інтенсивне сільськогосподарське виробництво із значними інвестиціями, які все зростають, стала основною формою рентного доходу власників землі.
Існування абсолютної земельної ренти - доходу земельних власників з усіх без виключення ділянок землі, в тому числі й найгірших - відстоює виключно марксистська економічна теорія.
3. Вартість землі
В суспільстві, для якого характерна приватна власність на землю, земля виступає як об'єкт купівлі-продажу. Земля купується як для виробництва сільськогосподарських продуктів, так і для видобутку корисних копалин, для забудови, будівництва транспортних магістралей, аеропортів, спортивних споруд, АЕС, ГЕС, теплових електростанцій, військових об'єктів і т.д.
Слід розрізняти ціну землі як продукт праці і як продукт природи. Ціна землі як продукт праці включає витрати на обробіток ґрунту та його покращання, тобто земля виступає як продукт праці землероба і стає матеріальним носієм вартості. Ціна землі як продукт природи є ірраціональним вираженням, оскільки земля не є продуктом праці, і водночас вона може використовуватись як засіб виробництва і предмет праці, приносити її власникові доход у вигляді ренти.
Ціна землі - це сума грошей, яка, якщо її покласти в банк, принесе своєму власнику доход у вигляді процента, не меншого від тієї земельної ренти, яку приносить дана земельна ділянка. Ціна землі розраховується за такою формулою:
Цз = (R : S) x 100
Цз - ціна землі;
R - рента;
S - норма банківського проценту.
На величину ціни землі впливає ряд факторів:
1) вартість освоєння і покращання землі;
2) величина земельної ренти;
3) норма банківського проценту;
4) співвідношення попиту і пропозиції на продукцію сільського господарства;
5) зростання попиту на ділянки в районах, де знайдені корисні копалини;
6) економічна політика держави.
Всі рентні доходи розподіляються між державою, земельними власниками й тими, хто користується землею. Методи, форма й частка розподілу визначаються пануючими відносинами власності в аграрному секторі.
4. Шляхи реформування аграрних відносин
Сучасні проблеми політичної та економічної перебудови України свідчать про те, що серед тих, які потребують вирішення, найбільш гострими і суперечливими є проблеми земельних відносин. Земля на відміну від усіх інших суспільних відносин в її природно-продуктивних та територіальних функціях є універсальним чинником суспільного відтворення, що нагромаджує енергію сонця і завдяки гумусному шару виконує багато важливих функцій життєзабезпечення людини. Тому в теоретичному плані важливо з'ясувати джерела життя, його енергетичні та екологічні закономірності.
Для виходу з економічної, енергетичної, екологічної кризи та для сталого розвитку України необхідно переглянути теоретичні підходи до розвитку аграрного виробництва, землекористування, використання природного потенціалу та збільшення енергії на землі для підвищення добробуту та запобігання екологічній катастрофі. Земельні відносини потребують цілеспрямованої координації дій, застосування на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях ефективних форм управління. Останні повинні бути адекватними формам земельної власності та господарювання, способам використання землі в усіх галузях економіки та методам регулювання земельних відносин.
Наріжним принципом оцінки дієвості та результативності механізмів управління земельними ресурсами в ринкових умовах є, з одного боку, екологічно раціональне та безпечне високоефективне використання землі в інтересах суспільства, а з другого - захист ґрунтів від деградації, виснаження та забруднення і збереження відтворювального, відновлювального та асиміляційного потенціалу земельних ресурсів. Цей принцип зумовлює необхідність застосування подвійного, а саме: еколого-економічного критерію при визначенні оптимальних варіантів, напрямів і способів земле використання й охорони земель.
Незважаючи на зміни, що відбулись в Україні внаслідок ринкових трансформацій і переходу на принципово нові виробничі відносини, суб'єкти природокористування, в тому числі й землекористування, ще не стали економічно пов'язаними з відповідними об'єктами природо- та землекористування. Від того, як використовуються земельні ресурси - раціонально чи ні, забруднюються вони чи поліпшуються їх корисні властивості, по суті, майже не залежать економічні результати господарської діяльності практично всіх землекористувачів як і землевласників. 1 Гостра фінансово-економічна криза та інші негативні чинники перехідного періоду в Україні зумовлюють поглиблення кризи в землекористуванні та охороні
Loading...

 
 

Цікаве