WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Ринок грошей - Курсова робота

Ринок грошей - Курсова робота

залежність цього процесу від розвитку економічного циклу. Динаміка накопичення позичкового капіталу і рух норми позичкового відсотка відбуваються обернено до процесу циклічності. У наступному аналізі і це питання розглядатиметься глибше.
Як зазначалось у вступній частині теми, при визначенні природи й суті позичкового відсотка виникає багато теоретичних ускладнень, у змісті яких для усвідомлення теорії грошей потрібно розібратися. Найважливішими з них є питання, що визначають, як саме і за рахунок яких джерел формується позичковий (кредитний) відсоток. Багаторічні теоретичні дискусії на сторінках економічної літератури зосереджуються головно на з'ясуванні саме цих питань.
Найпоширенішою є позиція економістів класичного напрямку теорії грошей, за якою позичковий відсоток розглядається як ціна капіталу, взятого у кредит. Логіка такого визначення досить проста' враховуючи те, що підприємець виступає покупцем капіталу - товару, то й відсоток, виплачуваний ним кредитодавцеві, представляє ціну цього капіталу.
Економісти неокласичної школи дають інше тлумачення позичкового вщсотка. Його суть розглядається як плата за жертву чи за збереження й відмову власника грошей негайно використати їх на придбання певних цінностей. Як писав австрійський економіст Е.Бем-Баверк, позичковий відсоток є результатом більш високої оцінки поточних потреб, аніж майбутніх. У цьому випадку величина відсотка визначається на базі суто психологічних чинників, як різниця в ціні між теперішніми та майбутніми благами. При цьому останні у зв'язку з невизначеністю перспектив економічного розвитку оцінюють нижче від теперішніх.
У цьому ж методологічному ключі розглядав природу відсотка і Дж. М. Кейнс. Він визначав суть останнього як "плату за розставання з ліквідністю". Як зазначалось у попередньому розділі, в теорії Дж-М.Кейнса формування відсотка регулюється дією провідного психологічного закону, за яким люди віддають перевагу грошам як най-більш ліквідній формі багатства. Звідси відсоток є оплачувана власникові капіталу компенсація за тимчасове розлучення з грошовою формою багатства. Величина позичкового відсотка, за Кейнсом, залежить від двох чинників: 1) вона прямо пропорційна "перевагам ліквідності", 2) обернено пропорційна кількості грошей, що знаходяться в обігу.
В економічній теорії є й інші підходи до визначення природи позичкового відсотка; кожен з них,як і при аналізі суті капіталу, відображає різні аспекти функціонування цього економічного феномена і тому потребує відповідної уваги.
Водночас, звертаючи увагу на визначення відсотка, слід враховувати і такі принципові положення, які поглиблюють розуміння змісту цього поняття. Взагалі побичковий відсоток являє частину прибутку, котру позичальник сплачує за взятий у позику грошовий капітал. Його джерелом є прибуток, що його одержує підприємець у процесі продуктивного використання позичкового капіталу. Зазначений прибуток розподіляється між самим підприємцем і його кредитором. Перший стримує підприємницький доход, другий - позичковий відсоток. Пропорція розподілу прибутку на ці дві частини залежить від рівня конкуренції на позичковому ринку - попиту і пропозиції на позичковий капітал.
Величина позичкового відсотка характеризується його нормою. Остання визначається як відношення річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми наданого кредиту, помноженого на 100. Якщо на капітал у 1000 млн.крб., відданий у кредит, отримано річний доход у вигляді відсотка в сумі 40 млн.крб., то норма позичкового відсотка становитиме 4%.
Виникає й таке питання: чи можливо встановити економічний закон, який обгрунтував би принципи визначення ринкової ціни за використання грошового капіталу або норми позичкового відсотка? На це досить значуще за будь-яких обставин питання економічна теорія не дає чіткої відповіді Вважається, що норма відсотка може коливатися від нуля (це її мінімальна межа) до середньої норми прибутку - її максимальної межі. Іноді ці межі можуть бути перевищені. Однак за рівності всіх інших обставин норма відсотка загалом мусить бути вищою, що вищою є норма прибутку.
Слід звернути увагу і на таку обставину. Ринкова норма відсотка, що встановлюється на підставі попиту і пропозиції, які формуються на даний момент на ринку позичкового капіталу, схильна до частих і різких коливань. Свого максимуму вона досягає в період найбільшого загострення економічної кризи, тобто саме тоді, коли норма прибутку падає до мінімуму. Таке явище можна спостерігати в економіці всіх без винятку країн, що входили до колишнього СРСР, в т.ч. й України. Це пояснюється тим, що пщ час кризи виникає масова гонитва за грішми як засобом платежу і значно зростає попит на позичковий капітал.
Після кульмінаційного пункту кризи норма відсотка знижується; мінімальною вона стає в період депресії, коли вщбувається масове вивільнення з виробництва й торгівлі грошових капіталів, що пропонуються в позику. Однак у цей період попит на них стає досить обмеженим. Тоді ж спостерігається зростання норми прибутку. Така динаміка дає підставу для висновку стосовно того, що взаємозалежність змін норми відсотка та норми прибутку має розглядатися з урахуванням циклічних коливань економічного розвитку, тобто в межах відповідних фаз виробничого циклу.
Нарешті, слід враховувати й те, що норма позичкового відсотка - об'єкт державного регулювання. Тому при аналізі її динаміки слід зважити й на цю обставину. В наступних темах це питання буде розглянуто вичерпніше
Розглянуті питання, що характеризують процес нагромадження позичкового капіталу, утворюють необхідні теоретичні передумови з'ясування змісту й функціонального призначення кредитних відносин, їх впливу на розвиток усього комплексу економічних перетворень су-спільства.
2. Нагормадження позичкового капіталу
Питання про межі кредиту є відносно новим у теоретичних дослідженнях кредиту, мало вивченим і досить спірним. Одні автори взагалі не говорять про межі кредиту, а розглядають лише закономірності його руху і принципи кредитування1. Інші не просто погоджуються з наявністю об'єктивних меж розвитку кредиту, а й налічують їх таку велику кількість, яка істотно ускладнює розуміння економічної сутності цього явища і його практичного значення. Нерідко говорять про економічні, часові, просторові, зовнішні і внутрішні, макро- та мікроекономічні, якісні і кількісні, перерозподільні, емісійні та інші межі кредиту . Такий різнобій думок з цього приводу можна пояснити низьким рівнем дослідження самої сутності кредиту та недостатнім усвідомленням об'єктивного характеру його руху та ролі у відтворювальному процесі.
Пов'язування меж кредиту з ринковим механізмом його руху, зокрема з обсягом реального попиту на кредит, надає цьому явищу більшої об'єктивності втеоретичному плані і більшої значущості - у практичному. Виявляється, що розміри меж кредиту визначаються поведінкою суб'єктів грошового ринку, а не суб'єктивними оцінками аналітиків чи державних органів. Яким би заниженим чи недостатнім не видавався їм фактичний рівень кредитування економіки,
Loading...

 
 

Цікаве