WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Ринок грошей - Курсова робота

Ринок грошей - Курсова робота

надаються не лише підприємцеві. З розвитком банківської системи функціонування лихварського капіталу не припиняється. Грошовий капітал, що приносить відсоток і воднораз зберігає форму лихварського капіталу, надаваного для потреб особистого споживання, продовжує існувати. Ба більше - виникають спеціалізовані кредитні установи, що обслуго-вують його обіг Це, насамперед, кредитні асоціації та спілки, каси взаємодопомоги, різноманітні ощадні установи, що їх, як правило, організують профспілки або групи осіб, поєднані певною спільністю матеріальних інтересів. Такого штибу кредитні установи мають давню історію У Венеції та Генуї вони виникли ще в XIV ст Нині у США фун-кціонує понад 18 тис. кредитних спілок, членством у яких охоплено майже 53 млн. осіб. Це, однак, не змінює зазначеного вище положення про те, що з розвитком банківської справи визначальним у системі кредиту стає обслуговування підприємництва.
На відміну від лихварського банківський кредит, що спрямовується на цілі підприємництва, спертий на нагромадження позичкового капіталу. Як уже згадувалося, позичковий капітал являє одну з форм грошового капіталу, що надається його власником з метою отримання прибутку у вигляді позичкового відсотка на тимчасове користування підприємцеві.
Позичковий капітал характеризується такими ознаками. Він безпосередньо не інвестується його власником у розвиток процесу продукування - виробництво, торгівлю, комерцію. Це здійснює інша особа - підприємець, якому зазначена форма капіталу передається на тимчасове користування. В результаті відбувається роздвоєння капіталу на капітал-власність і капітал-функцію, власність на капітал залишається у кредитора навіть після того, як вона з його рук перейшла боржникові. Ця умова регламентується в кожній країні чинним законодавством і є непорушною. Отримавши сертифікат, ви вклали свої гроші на певний термін у банк, який розпоряджається ними на свій розсуд, але власником цих грошей протягом усього часу їх використання як позичкового капіталу лишаєтеся ви.
Позичковий капітал - це капітал, що реалізує себе як товар. У даному разі об'єктом купівлі-продажу є самі гроші, однак не гроші як товар, а гроші як капітал. Особливістю позичкового капіталу, котрий функціонує як товар, є те, що на відміну вщ продажу звичайного товару він здається в позику - тобто відчужується від свого власника лише на певний час і за умови повернення з позичковим відсотком.
Гроші, як ми знаємо, за своєю природою не є капіталом. Вони стають капіталом, коли використовуються не як простий посередник обміну, а як гроші задля отримання прибутку, гроші як вартість самозростання. Отже, кредитор (особа А) передає підприємцеві (особі Б) не просто гроші, а гроші як капітал; він передає вартість, що в процесі свого функціонального використання не лише зберігає себе, а й зростає у своїх розмірах - приносить прибуток. Тобто особа Б бере в позику не просто гроші, а гроші як капітал, гроші як вартість самозростання. Але після цієї дії гроші ще не стали капіталом. Вонй*Ьцінюються лишень як можливий каштал. Тільки у процесі свого функціонального споживання гроші збільшують свою вартість і реалізують себе як капітал. Лише повернення боргу здійснюється грошима як реалізованим капіталом. Гроші даються в позику як грошовий капітал у потенції; вони повертаються до кредитора як реалізований капітал, як величина, що несе не тільки авансовану, а й нарощену вартість.
Як наслідок змінюється економічний статус не лише особи Б, а й особи А І -кредитор, і боржник стають не просто власниками грошей, а власниками кашталу. Так відбувається капіталізація економічних відносин. Водночас слід враховувати, що у відносинах між кредитором і боржником головним суб'єктом капіталізації виступає не особа А, як це здається, а особа Б - підприємець, що бере гроші у кредит і забезпечує їх реальне самозростання
Існує декілька джерел нагромадження позичкового капіталу. Це передусім грошовий капітал, що тимчасово вивільняється у процесі обігу промислового (а також торговельного) капіталу. Таке вивільнення здійснюється: а) нагромадженням у вигляді амортизаційних відрахувань певної частки чолового капіталу; б) тимчасово вільні кошти утворюються за рахунок того, що продаж готової продукції та закупівлі нової сировини, палива й матеріалів, використовувані в подальшому виробництві, не збігаються в часі, в) таке нагромадження здійснюється внаслідок накопичення протягом певного часу і фонду оплати праці, а також частки доходу, що розподіляється між власниками засобів виробництва (скажімо, акціонерами), і тієї частки, яка виплачується у вигляді податків1.
Друге джерело позичкового капіталу - капітали рантьє; грошовий капітал осіб, які самі не займаються підприємницькою діяльністю, а живуть за рахунок отримання відсотка од використання капіталу як власності - здачі нагромаджених коштів у кредит.
Третє джерело позичкового капіталу - частка грошових доходів і збережень різних верств населення, що тимчасово перевищує їх поточний фонд споживання. Призначені для реалізації в майбутньому відкладеного попиту, ці кошти зосереджуються на депозитних рахунках банківсько-кредитних установ і перетворюються на позичковий капітал.
Четверте джерело формування позичкового капіталу - вільні кошти державного і шсцевих бюджетів, страхових компаній, пенсійних фондів, профспілок та інших організацій, що концентруються на відповідних рахунках і також можуть використовуватися банками як кредитні ресурси.
При розгляді процесу нагромадження позичкового капіталу слід розібратися і в такому питанні: якою мірою цей процес відображає реальне нагромадження дійсного капіталу, що виступає у продуктивній і товарній формах і використовується в процесі виробничого відтворення. Теорією та практикою доведено, що такої відповідності, як правило, не досягається. Позичковий капітал нагромаджується швидшими темпами, ніж реальний. Чинників, що визначають таке випередження, багато. Це і формування кредитною системою власних платних інструментів, і ефект кредитного мультиплікатора, і емісія та обіг облігацій або інших цінних паперів, не завжди пов'язаних безпосередньо з відтворювальними процесами. Класичним прикладом цього вважається емісія урядових цінних паперів, що випускаються не для фінансування реальних інвестицій, а для покриття видатків, пов'язаних із поточним споживанням.
Сформований у такий спосіб позичковий капітал дістав в економічній теорії назву фіктивного капіталу. Йдеться про ту частку позичкового капіталу, накопичення якого не відображає реальний процес нагромадження дійсного капіталу.
Нагромадження та обіг особливого різновиду позичкового капіталу - капіталу фіктивного породжує неоднозначні економічні наслідки. У цьому процесі є як позитивні, так і негативні аспекти. Про це докладніше йтиметься при аналізі механізму кредиту. А тут зазначимо, що змак-роекономічного погляду розмежування дійсного і фіктивного позичкового капіталу має принципове не лише теоретичне, а й практичне значення.
Нарешті, при розгляді нагромадження позичкового капіталу треба враховувати

 
 

Цікаве

Загрузка...