WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Ринок грошей - Курсова робота

Ринок грошей - Курсова робота

притлумлюється. На цю обставину треба постійно зважати. Формулою грошового капіталу, що відображає його суть, є Г..Т1, де Г1 = Г + ДГ' гроші роблять гроші. Йдеться і про те, що ціль та рушійний мотив функціонування грошового капіталу становить отримання ДГ - приросту грошей порівняно з їх авансовою (Г) сумою.
Поважне уточнення у визначенні суті й функціонального призначення грошового капіталу, яке має важливе значення для аналізу специфіки кредиту, було зроблене Й. Шумпетером. Чоловим у його характеристиці капіталу є визначення його впливу на процес економічного розвитку "На наш погляд,- підкреслював вш,- капітал - це поняття, нерозривно пов'язане з процесом розвитку; воно не має ніякого зв'язку із звичайним обігом (тобто з простим економічним відтворенням - А.Г.). Це поняття уособлює тільки той аспект економічних процесів, що пов'язаний виключно з розвитком". Щодо цього капітал визначається Й. Шумпетером як економічний важшь, що дозволяє підприємцеві (особі, яка здатна забезпечувати нові комбінації виробничих ресурсів і реалізувати цим економічний розвиток) отримати в своє розпорядження економічні ресурси (блага), необхідні для досягнення нових цілей та переорієнтації процесу продукування в новому напрямку. Виходячи з цього, грошовий капітал, за визначенням американського вченого, не бере безпосередньої участі у виробництві Він не втілюється в засобах виробництва "Капітал - це фонд купівельної сили". Вказаний фонд складається з грошей та майна, що використовується у процесі продукування Перерахована у гроші немонетарна частка майна, котру можна використати як платіжний засіб у підприємницьких цілях, є також складовою капіталу. "Ми визначаємо капітал,- писав Й. Шумпетер,- як суму грошей та інших платіжних засобів, що в будь-який момент можуть бути представлені в розпорядження підприємцеві". "Лише знаходячись у розпорядженні цієї особи,- наголошує він,- платіжні засоби здатні виконувати функцію капіталу".
Розглянуті питання дають можливість зрозуміти принципову різницю між визначенням грошового і позичкового капіталу. Поняття "грошовий капітал" значно ширше за змістом вщ поняття "позичковий капітал". Грошовий капітал втілюється у різні функціональні форми, однією з яких і е позичковий капітал. Аналізуючи процес нагро-мадження останнього, слід з'ясувати зміст іще одного поняття. Ідеться про лихварський капітал, що розглядається економічною теорією ж історичний та логічний попередник капіталу позичкового.
Позичковий та лихварський капітали мають у своїх економічних характеристиках багато спільного. Ідеться про два різновиди грошового капіталу, які, з одного боку, пов'язані з нагромадженням кредитних ресурсів, а з іншого - застосовуються з метою отримання відсотка.
Воднораз зазначені різновиди капіталу суттєво різняться між собою. Вказані відмінності пов'язані найперше зі ступенем їхньої зрілості. Лихварський капітал - найпростіша, елементарна форма грошового капіталу, розвиток якої найбільшою мірою відповідає специфіці докапіталістичних економічних відносин. Це функціональний попередник позичкового капіталу, всебічний розвиток якого спирається на принципи капіталістичних методів економічного розвитку1.
Якщо позичковий капітал органічно пов'язаний з банківським капіталом, то лихварський - з торговельним. Ідеться, власне, про різновид грошово-торговельного капіталу, який нагромаджується для надання позик головно споживчого характеру. Він не служить цілям розвитку виробництва чи підприємництва. Вказана форма капіталу використовується не для реалізації принципу "гроші роблять гроші", а для задоволення некомерційних і невиробничих цілей.
Лихварський капітал набув найбільшого поширення а античному світі, зокрема в Давньому Римі, а також у країнах з розвиненою системою феодальних відносин. Два прошарки населення феодального суспільства складали соціальну базу розвитку лихварства. Це, по-перше, марнотратна знать, переважно земельні власники, які постійно вдавалися до грошових позичок внаслідок невідповідності своїх доходів надмірним витратам, і, по-друге, дрібні товаровиробники - селяни, ремісники, які часто вимушені були жити в борг - постійно позичати гроші для задоволення поточних споживчих потреб.
Не будучи пов'язаними з підприємницькою діяльністю, такі позики завжди породжували гостру проблему їх погашення. Як можна було розплатитися з боргами? Можливих способів вирішення цього нагального питання лишалося небагато. Це - обмеження рівня майбутніх споживань або посилення залежності від кредитора. В обох випадках лихварська позичка підривала античну й феодальну форми власності, спричиняла зубожіння не лише дрібних виробників, а й панівної знаті; навіть з погляду етики вона вважалася одіозною.
Однак це не дає пщстав для повного заперечення історичної місії лихварського капіталу в розвитку економічного прогресу. Мається на увазі його вплив на трансформацію античної та феодальної форми господарювання в капіталістичну. Особливої ваги набуло нагромадження грошового капіталу і формування на його базі банківської справи як підвалини якісних перетворень у методах еко-номічного розвитку.
Розглянемо характерну особливість лихварського капіталу. Лихварство як специфічний вид економічної діяльності сформувалося завдяки реалізації функції грошей як засобу платежу та розвиткові кредитних відносин. Навіть більше, зазначена функція отримала найбільший простір для свого застосування якраз унаслідок розвою лихварської справи. Водночас потреби поглиблення кредиту, що диктувалися об'єктивними передумовами економічного прогресу, стали основою самозаперечення лихварства як визначальної форми нагромадження та функціонального використання грошового капіталу. Посилюючи заборгованість суб'єктів кредитування і підриваючи цим можливості самовідтворення екойомічної бази їхнього розвитку, лихвар тим самим підривав і базу власного розвитку. За цих обставин, ясна річ, лихварський капітал як такий не міг суттєво вплинути на зміну дійсних економічних відносин і способу виробництва.
Реакцією на зазначену обмеженість і внутрішнє протиріччя лихварства стало виникнення банківської справи і формування позичкового капіталу. Лихвар та банкір як економічні суб'єкти ринку суттєво різняться між собою. Вони е представниками різних економічних відносин. Зміст цього питання зводиться до визначення того, як використовуються нагромаджені кошти. В руках лихваря з грошима, власне, не відбувається ніякої метаморфози. Вони лише формально переходять з рук у руки. Фактичне перетворення грошей на позичковий капітал відбувається лише тоді, коли вони опиняються в руках банкіра і використовуються в підприємницьких, у т.ч. виробничих, цілях. У забезпеченні такої трансформації і полягає головна функція банку.
Відповідно до цього змінюється й обличчя позичальника, що протистоїть кредиторові - банкірові. Банківський кредит, на відміну від лихварського, надається лише в тому випадку, коли євпевненість, що гроші буде використано як капітал. Він надається справжньому або потенційному підприємцеві.
Звісно, в реальному житті кредити
Loading...

 
 

Цікаве