WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Взаємозв’язок споживання і заощадження - Реферат

Взаємозв’язок споживання і заощадження - Реферат

кожного рівня доходу.
Таблиця № 2
Заощадження та споживання американських сімей у 2004 році
Використовуваний доход (дол.) Чисті заощадження (+), від'ємні заощадження (-) (дол.) Споживання (дол.)
A 24000 -110 24110
B 25000 0 25000
C 26000 +150 25850
D 27000 +470 26600
E 28000 +760 27240
F 29000 +1170 27830
G 30000 +1640 28360
Точка нульового заощадження означає, що сім'я не заощаджує і не витрачає попередніх заощаджень, а споживає весь свій доход, що становить близько 25000 доларів. Нижче від точки нульового заощадження, наприклад 24000 доларів, сім'я споживає більше ніж її доход. Це призводить до від'ємних заощаджень (-110 доларів). Коли доходи перевищують 25000 доларів, сім'ї починають робити заощадження.
Третій стовпець показує видатки на споживання для кожного рівня доходу. Оскільки кожен долар доходу складається із частини, що йде на споживання (стовпець 3), та частини, що заощаджується (стовпець 2),, то стовпці 2 і 3 залежать один від одного, вони у сумі
обов'язково повинні становити перший стовпець.
Щоб зрозуміти як споживання впливає на національний обсяг виробництва, потрібно ввести декілька нових понять. Нам необхідно з'ясувати, скільки додаткових доларів споживання та заощаджень народжує кожний додатковий долар доходу. Цей взаємозв'язок проявляється через:
- функцію споживання, яка показує зв'язок між споживанням і доходом, та двійника цієї функції;
- функцію заощадження, що розкриває взаємозв'язок заощаджень та доходу [11, с.49].
2. Заощадження та їх витрачання
Заощадження дорівнюють доходу мінус витрати на споживання:
S = YL - C = YL * (NL - WL) / NL
З рівняння випливає, що заощадження протягом робочого періоду життя людини дорівнюють певній частці трудового доходу, а числове значення такої частки дорівнює числовому значенню частки, яку становить період, коли людина не працює за віком, від усього життя.
На малюнку № 1 показано схему споживання, заощадження і витрачання заощаджень за весь період життя. Упродовж усього життя потік споживчих видатків С рівномірний і становить разом С * NL. У період життя, коли людина не працює за віком, такі споживчі видатки фінансуються за рахунок заощаджень, що накопичувалися протягом робочого періоду життя. Отже, заштриховані відрізки (YL - C) * WC і C * (NL - WL) рівні, або можна сказати так і за рахунок заощаджень у роки праці фінансуються витрати в період, коли людина не працює за віком.
Малюнок № 1.
WR
max
YL активи
C Заощадження
Витрачання заощадження
o WL NL
З малюнка стає очевидною важлива ідея теорії життєвого циклу споживання. Вона полягає у тому, що плани споживання складаються так, аби досягти однакового або рівномірного рівня споживання шляхом заощадження упродовж періодів високих доходів і витрачання заощаджень у періоди низьких доходів. Отже, це важливий відхід від розгляду споживання лише як такого, що базується на поточному доході. Різниця суттєва, бо в обрахунках споживчих видатків упродовж всього життєвого циклу відраховуються доходи, які будуть одержані за все життя, а не лише поточний доход. Та перш ніж детальніше розглядати цей аспект проблеми, повернемося до малюнка і подивимося на роль активів.
Теорія життєвого циклу споживання - це, звісно, і теорія життєвого циклу заощадження. У своєму найпростішому вигляді, як показано на малюнку № 1 , вона передбачає, що працюючи, люди заощаджують на період, коли не трудитимуться за віком. Але теорія життєвого циклу містить загальніший теоретичний підхід до заощадження. Тобто, люди прагнуть мати рівномірний рівень споживання впродовж усього життя. Доход у часі може розподілятися не так рівномірно. Людина може навчатися, виходити на пенсію або рік не працювати з різних причин, хоч їй виповнилося лише сорок років. Теорія життєвого циклу заощадження передбачає що люди багато заощаджують коли їхні доходи вищі за середні протягом життя, і більше витрачають заощаджень, коли їхні доходи нижчі за середні упродовж життя [8, с.75].
3. Кейнсіанська функція споживання
Переважна частина (приблизно 2/3) виробленої продукції йде на спо­живання (С). Пригадаємо, що та частина доходу, яка залишилася після сплати всіх податків (Y-T), називається використовуваним доходом. Люди поділяють свій використовуваний доход на споживання (С) та заощадження (S), тобто
Заощадження - це частина використовуваного доходу, яка не споживається.
Залежність між обсягом споживання і використовуваним доходом має назву функції споживання:
C=C(Y-T).
Це поняття, запроваджене Кейнсом, ґрунтується на припущенні, що доход є основним, визначальним фактором споживання, а процентна ставка не відіграє в цьому значної ролі.
Детальніше функцію споживання Дж.Кейнса можна показати у вигляді:
де: а - автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (наприклад, проживання в борг, за рахунок заощаджень, субсидій. У довгостроковому періоді для економіки в цілому автономне споживання має тенденцію наближатися до нуля); b - гранична схильність до споживання (МРС) - це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю, і визначається за формулою:
де: ? С - приріст споживчих витрат;
? Y - приріст використовуваного доходу.
MPC набуває значення в інтервалі від 0 до 1, тобто одна додаткова оди­ниця використовуваного доходу збільшує обсяг споживання, але на величину меншу від 1. Це пояснюється тим, що кожна гривня доходу, яка не спожи­вається, - заощаджується. І кожна гривня додаткового доходу витрачається або на додаткове споживання, або на додаткове заощадження. З геометрич­ної точки зору гранична схильність до споживання (МРС) - це кут нахилу кривої споживання (мал. 1).
Існує поняття середньої схильності доспоживання (АРС) - це відношення APC = C / Y обсягу споживання до величини використовуваного доходу:
Найпростіша функція заощадження має вигляд:
де S - величина заощаджень у при­ватному секторі; а - автономне спо­живання; (1-b) - гранична схильність до заощадження; Y - доход; Т - податкові відрахування.
Гранична схильність до заощадрсення (MPS) - величина додаткового заощадження, яке виникає із додаткової гривні використовуваного доходу:
де ? С - приріст заощаджень;
? Y - приріст використовуваного доходу. Оскільки частина кожної гривні, яка не споживається, обов'язково за­ощаджується, то гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження в сумі дорівнюють одиниці:
Середня схильність до заощадження (APS) - це частина використовуваного доходу, яку домогосподарства заощаджують, тобто
У короткостроковій перспективі із збільшенням доходу зростає частка споживання так званих "люксових благ", серед яких найбільшим "люксо­вим благом" є заощадження (про це стверджують закони, або "якісні схеми поведінки", Ернста Енґеля), а тому середня схильність до споживання має тенденцію до зменшення, а середня схильність до заощадження зростає. Проте в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується.
На відміну від Дж.Кейнса, сучасні дослідники показали, що споживання - функція не лише від поточного використовуваного доходу (хоча цей фактор і є основним!). На його обсяги впливають також рівень нагромадженого багатства, процентна ставка, розвинена система соціального захисту (яка спричиняє зменшення особистих заощаджень), раціональні очікування споживачів тощо.
4. Сукупне споживання та заощадження
Поряд із граничною схильністю до споживання йде її дзеркальне відображення - гранична схильність до заощадження. Гранична схильність до заощадження визначається як частка кожного додаткового долара доходу, що йде на додаткове заощадження.
Чому гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження співвідносяться як дзеркальні двійники? Згадаймо, що доход дорівнює споживанню плюс заощадження. Це означає, що кожен
Loading...

 
 

Цікаве