WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Власність та її економічний зміст - Реферат

Власність та її економічний зміст - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Власність та її економічний зміст"
1. СУТНІСТЬ ВЛАСНОСТІ, ЇЇ ЕВОЛЮЦІЯ,
ТИПИ, ВИДИ ТА ФОРМИ
Фундаментом усієї системи економічних відносин є відноcини власності.
Розрізняють економічну та юридичну трактовки власності.
З економічної точки зору власність відображує, з одного боку, відносини між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, га з іншого - спосіб поєднання робочої сили з засобами виробництва.
З юридичної точки зору власність характеризує відносини щодо присвоєння, володіння та використання людиною різних цінностей (матеріальних, духовних).
Власність реалізується в різних функціональних формах (рис. 1).
Рис. 1. Форми власності
Конституцією України визначено приватну, державну та комунальну форми власності. В окремих випадках виділяється колективна (кооперативна, акціонерна) форма власності. У ст. 41 Конституції України записано: "Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до Закону.
Ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним".
Відносини власності виконують системоутворювальну функцію в структурі економічних відносин. Вони визначають:
o спосіб поєднання робочої сили та засобів виробництва;
o соціальну структуру суспільства, його поділ на класи;
o характер використання та споживання створеного в процесі ви-робництва продукту;
o специфіку обміну та розподілу створюваного продукту;
o мету виробництва та характер управління економічними процесами.
Розглядаючи власність як об'єктивні відносини між людьми з приводу привласнення ними об'єктів власності й, насамперед, засобів виробництва, в їх економічному змісті слід розрізняти два аспекти:
а) матеріально-речовий (відношення людей до об'єктів власності);
б) соціально-економічний ( відносини між людьми в зв'язку з привласненням ними об'єктів власності).
Розкриваючи економічний зміст категорії власності, можна дати таке її визначення.
Власність - це сукупність виробничих відносин між людьми з приводу привласнення ними об'єктів власності, в першу чергу засобів виробництва, які породжують право володіння, користування та розпорядження цими об'єктами і результатами їх функціонування.
Власність на засоби виробництва є основоположною економічною категорією. Саме вона визначає соціально-економічну структуру суспільства, економічне й політичне становище класів, соціальних груп людей і взаємовідносини між ними, бо складає основу всіх виробничих відносин суспільства та визначає їхню суть.
Історично першим типом власності була:
а) усуспільнена (колективна) власність спочатку у формі племінної (матріархат, патріархат);
б) общинна ( сільська та міська корпоративна) власність.
Розвиток продуктивних сил, вдосконалення самої людини, зміни умов її життя приводять до формування нового типу власності - приватної. Усуспільнена (колективна) власність через певний строк трансформується в свій різновид - державну власність.
Приватна власність на засоби виробництва була історично першим типом власності, який породив право індивідуального розпорядження товаровиробників продуктами своєї праці.
Державна власність ототожнювалася з власністю можновладців (фараонів, царів, королів, феодалів та ін.). Її суспільні функції були вкрай обмежені і зводилися в основному до утримання армії, апарату адміністративного управління.
Із зростанням масштабів виробництва та його ускладненням, абсолютне збільшення населення на планеті і зростання його потреб породили ряд нових проблем економічного, соціального, екологічного, суспільного характеру. Сталося так, що класична приватна власність і основана на ній ринкова економіка не спроможні розв'язати ці проблеми.
Тому виникають нові форми приватної власності:
а) акціонерна;
б) колективна;
в) групова;
г) пайова та ін.
Сьогодні практично всі найкрупніші підприємства західного світу функціонують на основі не індивідуальної, а групової власності, що свідчить про зростання процесу усуспільнення власності, а не навпаки.
Суспільство використовує два основних типи власності:
а) суспільний;
б) приватний.
Суспільна власність характеризується спільним привласненням засобів виробництва та його результатів. Можна виділити два основних види суспільної власності:
а) власність народу в цілому ( в Україні такою власністю поки що залишається земля );
б) власність окремих колективів.
Форми суспільної власності:
а) загальнонародна;
б) державна;
в) кооперативна;
г) акціонерна;
д) власність господарських товариств;
є) власність громадських організацій та ін.
Приватна власність характеризується тим, що засоби виробництва та його результати належать приватним особам. Вони можуть привласнювати продукт як своєї, так і чужої праці. Тому розрізняють два види приватної власності:
а) трудова;
б) нетрудова.
Трудова приватна власність основана на власній праці власника або членів його сім'ї ( фермерське, ремісниче, одноосібне, дрібнотоварне господарство), де власник і робітник виступають в одній особі.
Нетрудова приватна власність основана на використанні найманої праці. Вона передбачає відокремлення власника від безпосередньої участі в процесі виробництва, а безпосереднього робітника - від засобів виробництва. Тобто власник і робітник - це різні особи.
Формами нетрудової приватної власності історично були:
а) рабовласницька;
б) феодальна;
в) приватнокапіталістична.
2. ІНДИВІДУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ВИХІДНА ЛАНКА ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ
Ядром сукупності відносин власності, їхньою вихідною структурою є відносини індивідуальної власності. При цьому власність на засоби виробництва розглядається з позицій розвитку людської особистості, її суспільної природи.
Індивідуальна власність людини характеризує продуктивну силу її праці.
У цьому розумінні засоби виробництва розглядаються не тільки як результат втілення минулої праці людини, а і як продуктивна сила І її праці. Мається на увазі те, що матеріально-уречевлені засоби виробництва у процесі продуктивного споживання їх працею людини набувають якісно нових ознак. Вони втрачають свої суто природні характеристики і перетворюються на робочі органи людини, суспільну продуктивну силу її праці та специфічний об'єкт її індивідуальної власності.
Отже, специфічність продуктивної сили праці як об'єкта індивідуальної власності полягає у тому, що вона є невід'ємною ланкою суспільної природи людини, структурної цілісності її особи.
Цим зумовлюється виключне право кожної людини не тільки вільно користуватися, а й розпоряджатися своєю продуктивною силою, ви-користовувати її цінності у власних інтересах.
Індивідуальна власність людини на суспільно-виробничу силу її особистої праці як з історичної, так і логічної точки зорухарактеризує сутнісну основу власності взагалі, її якісну природу, те, без чого відносини власності взагалі не існують. Водночас у цій інтерпретації відносини власності ще не розглядаються у органічній єдності змісту і форми. Тут ще відсутні ті ланцюги, які пов'язують власність з усією системою економічних відносин, на основі якої вона реалізується. На цьому рівні власність розглядається поза специфічними характеристиками, як "річ у собі".
Суспільна природа особи, структурним елементом якої є індивідуальна власність,
Loading...

 
 

Цікаве