WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Продовольча проблема - Реферат

Продовольча проблема - Реферат

м'ясо і м'ясні продукти, цукор, зерно, а також молоко і молочні продукти).
Найбільше активно ведеться міжнародна торгівля зерновою продукцією, а також (у меншому ступені) м'ясними і молочними товарами і цукром. Головними постачальниками зерна є США, Канада, ЄС (в основному Франція), Аргентина й Австралія. На їхню частку приходиться 9/10 світового експорту пшениці і кормового зерна (табл. 1).
Таблиця 1. Світовий експорт зерна в 1996/97 - 1998/99 сільськогосподарських роках (з липня по червень), млн. т.1
Країни
Пшениця
Кормове зерно
1996/
1997 1999/
2000 2002/
2003 1996/
1997 1999/
2000 2002/
2003
США
Канада
ЄС
Аргентина
Австралія
Всего п'ять експортерів
Світ у цілому
Частка п'яти експортерів у світовому експорті, %
27,0
17,9
16,9
9,6
18,4
89,8
97,2
92,4
28,1
21,1
14,0
9,2
15,3
87,7
98,4
89,1 29,0
14,5
16,0
7,0
14,5
81,0
93,3
86,8 52,2
5,0
8,6
11,4
4,4
81,6
92,2
88,5
44,4
3,5
4,1
13,1
2,9
68,0
86,6
78,5
49,8
3,5
9,1
12,5
3,5
78,4
90,7
86,4
Країни - ведучі експортери продовольства є одночасно його великими покупцями. Так, США, забезпечивши собі, ключові позиції в постачаннях стратегічної продовольчої сировини, імпортують у великих кількостях фрукти й овочі, кава, какао, чай, спеції і ряд інших товарів. У 1996 р. експорт продовольства Сполученими Штатами склав 47 млрд. дол., а імпорт - 22 млрд. дол.
3. Протекціонізм у світовій торгівлі продовольством
Система міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією, у тому числі і продовольством, у даний час перетерплює корінні зміни. Необхідність здійснення реформ у зазначеній сфері була викликана ростом державної підтримки і протекціонізму в багатьох країнах, особливо розвитих.
Проведена політика підтримки високих внутрішніх цін привела до надвиробництва ряду сільськогосподарських товарів і широкому поширенню експортних субсидій і обмежень на імпорт, що у свою чергу ускладнило міждержавні відносини в зовнішньоекономічній сфері. Відсутність погоджених на міжнародному рівні правил і процедур неодноразово було приводом для виникнення протиріч, чреватих поривом стабільності міжнародної торгівлі і виникненням торгових воєн.
Основні "битви" розгорталися між ЄС і США, що унаслідок проблем зі збутом практикували широкомасштабне застосування субсидій при постачаннях свого зерна на зовнішні ринки. Ці дії викликали активна протидія з боку Канади, Австралії й інших більш дрібних експортерів, чиє фінансове положення не дозволяє застосовувати субсидії у великих розмірах. У цілому по розвитих країнах рівень підтримки сільського господарства в період 1986-1991 р. складав від 42 до 47%. Сукупний грошовий еквівалент субсидій виробникам, розрахований за методикою ОЕСР, наближався до 180 млрд. дол. (до дійсного часу він знизився на 30 млрд. дол.).
4. СТО і світова торгівля продовольством
Питання ослаблення протекціонізму в зовнішній торгівлі сільськогосподарською продукцією є одним з головних у діяльності Всесвітньої торгової організації. Важливе місце в основних документах займає угода по сільському господарству, що припускає переклад усіх нетарифних бар'єрів у тарифні еквіваленти і поступове зниження тарифів (за шістьох років, починаючи з 1995 р., - у середньому на 36% у порівнянні з 1986-1988 р.), зниження експортних субсидій (бюджетних асигнувань на субсидування експорту - на 36% за шістьох років і його обсягу - на 21% у порівнянні з періодом 1986-1990 р.), скорочення рівня державної підтримки сільськогосподарського виробництва (агрегированний показник передбачається знизити на 20% у порівнянні з 1986-1988 р.).
При цьому країни, що розвиваються, приймають знижені зобов'язання (2/3 від зобов'язань розвитих країн), і вони вводяться в дію протягом 10 років. Найменш розвиті країни взагалі звільняються від зобов'язань.
У результаті реалізації цих мір можна екати посилення позицій на світовому продовольчому ринку тих країн, що мають найбільш розвите сільське господарство, орієнтованим на потребі зовнішнього ринку (США, ЄС, Канада, Австралія, Аргентина й ін.). У той же час виробники сільськогосподарської продукції в державах - нетто-імпортерах продовольства, якщо не зуміють пристосуватися до нових умов, понесуть значні утрати внаслідок скорочення субсидування їхнього виробництва. Населення цих країн може зштовхнутися з усі зростаючим імпортом усіх видів сільськогосподарської продукції, у першу чергу зерна, цукру, м'ясних і молочних продуктів, і відповідно з подорожчанням продаваного продовольства, тому що місцеві продукти не будуть більше субсидіюватися.
5. Перспективи рішення продовольчої проблеми
Багато міжнародних експертів сходяться в тім, що виробництво продовольства у світі в найближчі 20 років буде здатно в цілому задовольнити попит населення на продукти харчування, навіть якщо населення планети буде щорічно зростати на 80 млн. чоловік. При цьому попит на продовольство в розвитих країнах, де він і так досить високий, залишиться приблизно на сучасному рівні (зміни торкнуться головним чином структури споживання і якості продуктів). У той же час зусилля світового співтовариства за рішенням продовольчої проблеми приведуть, як передбачається, до реального росту споживання продовольства в країнах, де спостерігається його недостача, тобто в ряді держав Азії, Африки і Латинської Америки, а також Східної Європи.
Висновок
В останній третині ХХ в. людство усвідомило, що на світовий господарський розвиток усе більший вплив стали робити специфічні проблеми, що одержали назву глобальних, а в науковий побут був уведений термін "глобалистика" як специфічний напрямок міжнародних економічних досліджень.
Особливий набір таких специфічних ознак, як загальносвітовий характер, що загрожує розвитку людства, терміновість і невідкладність рішення, взаємозв'язок і необхідність уживання заходів з боку усього світового співтовариства, дозволили виділити в
Loading...

 
 

Цікаве