WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Суть, структура та види цін - Реферат

Суть, структура та види цін - Реферат

упаковку, тару.
В умовах розвиненого ринку основним видом цін є вільні від жорсткого регулювання ціни, а ціноутворення стає інструментом маркетингу. Вироблення цінової стратегії насамперед залежить від цілей, переслідуємих фірмою на ринку. Це, як правило, максимізація прибутку або частки на ринку, досягнення стабільного положення. У процесі ціноутворення враховуються такі чинники, як попит (закон попиту, цінова еластичність попиту, психологічне сприйняття ціни), повні і граничні витрати, ціни і можливості конкурентів, вплив інших учасників каналу товароруху, законодавчі обмеження цін, різні характеристики товару.
Вільна калькуляція ціни не означає її повної стихійності і неприборканість. У більшості розвинених країн світу на різних етапах економічного розвитку проводилася політика поєднання регульованих і вільних цін. Наприклад, в Німеччині і США тільки в 70-х роках були відмінені вертикально фіксовані (засновані на твердих договорах між промисловістю і торгівлею) ціни, постійно знижується роль цін, що рекомендуються (торгові фірми можуть дещо змінювати рівень цін, що пропонується виробником при постачанні).
Зниження частки фіксованих цін супроводиться зростанням ефективності економічного (податкового) регулювання цін. ПДВ використовується більш ніж в 40 країнах світу (в 17 членах ЄЕС) і вважається ефективною формою оподаткування завдяки універсальності, стимулюванню зростання прибутків, а не витрат. У Франції, наприклад, з 1989 р. діють три ставки ПДВ:
5,5% - на товари і послуги першої необхідності;
18,6% - на всі товари і
28% - на предмети розкоші, алкоголь, тютюн.
По угоді в рамках ЄС надалі залишаться тільки дві ставки - нормальна і знижена. Крім того, від сплати ПДВ звільняються дрібні підприємства, деякі види добродійної діяльності, пільги по ПДВ мають підприємства, що випускають продукцію соціального характеру і що інвестують науку.
Крім економічного регулювання цін широко застосовується система адміністративних (законодавчих) заходів. Порушники зазнають судового покарання у вигляді штрафу або в'язничного висновку. Наприклад, в США законодавче заборонені цінові угоди між виробниками, оптовою і роздрібною торгівлею, контролювання виробниками і оптовиками роздрібних цін на свої товари. У Австрії міністр економіки встановлює або верхня межа цін соціально значущих товарів і послуг, або "ножиці" цін. Контроль здійснюють місцеві органи самоврядування і "соціальні партнери" (профспілки і інш.). У Франції широко застосовуються зобов'язання між фінансовою адміністрацією і конфедераціями підприємств, визначальні граничні рівні або індекси цін на деякі товари, поліпшення якості як умова зростання цін на нову продукцію і т. д. Для посилення контролю держава субсидує асоціації споживачів. Контроль посилюється при загостренні інфляції (наприклад, в 1980-1981 рр., коли інфляція досягала 10 %).
Під час процесу перехідної економіки виникає інфляція.
3. Структура ціни
Структура ціни являє собою відсоткове відношення окремих складових елементів ціни в загальному її рівні. Тобто структура ціни характеризує питому вагу її елементів у ціні товару. Так, ціна товару з ПДВ становить 120 %, а собівартість відносно до ціни складатиме, наприклад, 57,7 %, прибуток - 25,3 %, ПДВ -20%.
Функції оптової закупівлі, збереження та продажу продукції споживачам-підприємствам або роздрібним продавцям виконують постачальницько-збутові, заготівельні підприємства, оптово-закупівельні фірми, торгово-закупівельні підприємства, підприємства оптової торгівлі. Всі перераховані суб'єкти сфери обігу несуть відповідні витрати на закупівлю товарів та їх реалізацію. Покриття всіх витрат при оптовій торгівлі здійснюється за допомогою постачальницько-збутових націнок.
Якщо підприємства-виробники відпускають продукцію за вільною відпускною ціною, то постачальницько-збутові націнки також встановлюються самостійно суб'єктами оптової ланки із врахуванням попиту, що склався, і пропозиції на відповідному товарному ринку, а також якості і споживчих властивостей продукції, товарів.
Якщо на продукцію і товари діють регульовані торгівельні націнки, підприємства торгівлі використовують торгову націнку встановлених розмірів.
Органи виконавчої влади України встановлюють і регулюють розміри торгових націнок на ціни на продукти дитячого харчування, лікувальні засоби і вироби медичного призначення, націнки на продукцію, що реалізується через заклади громадського харчування при середньо-освітніх школах, середніх спеціальних та вищих учбових закладах, а також на продукцію і товари з обмеженим строком ввезення. Так, граничні торговельні надбавки (націнки) на лікарські засоби і вироби медичного призначення, зазначені в переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, що реалізуються населенню через аптечну мережу, встановлюються на рівні не вище 35 % оптової ціни виробника (митної вартості), а на ті, що придбаються державними та комунальними закладами охорони здоров'я за бюджетні кошти - на рівні не вище 10 % оптової ціни виробника (митної вартості)
У загальнійсистемі цін роздрібні ціни на споживчі товари посідають найважливіше місце. Вони визначаються пропорційно обміну споживчих товарів на доходи населення і тому істотно впливає на сферу розподілу і обігу, а також формують пропорції, що складаються між попитом і пропозицією, визначають рівень життя населенню.
Одним з елементів роздрібної ціни товару є торговельна націнка (надбавка), яка визначає, по суті, ціну послуги торгівельного підприємства під час реалізації товарів. Цю частину ціни торговельні підприємства в умовах ринкової економіки формують самостійно, якщо їх державне регулювання відсутнє.
Існує велика відмінність між підходами до формування цін торговельного підприємства і підприємства-виробника:
- у загальному розмірі ціни торговельна націнка станови 10- 20 %, тобто основну частину ціни формує виробник. Тому торговельне підприємство мусить орієнтуватися на цінову політику виробника, оскільки він визначає ціну на виріб;
- оскільки питома вага торговельної націнки в роздрібній ціні виробу незначна, торговельне підприємство обмежене щодо зміни ціни. Його цінова політика має більш жорсткий характер, а більшість цінових стратегій воно взагалі не може застосовувати саме стосується запровадження різних цінових знижок.
Отже, торговельне підприємство прагне встановити такий рівень торговельної націнки, який забезпечував би відшкодування витрат обігу торговельного підприємства, отримання певного прибутку, також прагне розробити заходи щодо постійного коригування і залежно від зміни кон'юнктури ринку.
Витрати, пов'язані з реалізацією товарів роздрібними торговими підприємствами населенню, повертаються їм через торгову націнку. Торгові націнки оприлюднюються продавцем самостійно відповідно до кон'юнктури ринку. В торгову націнку включають витрати роздрібного продавця, в тому числі транспортні витрати доставки товару від постачальника (залежно від виду франко, передбаченого у вільній відпускній ціні підприємства-виробника або і закупки продукції і вимог доставки, зазначених у договорі про доставку), інші витрати з закупівлі та реалізації товарів роздрібної і торгової організації, а також прибуток і податок на додану вартість.
Торговельна надбавка та націнка підприємства громадського харчування разом утворюють валовий доход, що складається з витрат виробництва та обігу підприємств громадського харчування, прибутку цих підприємств та ПДВ.
На підприємствах громадського харчування продукція реалізується за вільними відпускними цінами або цінами закупки на цю продукцію і єдиної націнки (замість торгової націнки). Розміри націнки встановлюються на сировину, куплені товари, які реалізуються з закладами громадського харчування. Оприлюднюються націнки з врахуванням відшкодування витрат виробництва, обігу та реалізації, відрахувань у бюджет (крім підприємств, звільнених від сплати) і забезпечення прибуткової роботи цих підприємств. Органи виконавчої влади України можуть вводити державне регулювання націнок на продукцію, що реалізується через заклади громадського харчування. Чим більше посередників беруть участь у реалізації товару, тим вищий рівень продажної ціни. Тому створення або виникнення в державі великих оптово-торгових фірм буде сприяти здешевленню товару - оптовий покупець дає великі, вигідні стабільні замовлення виробникам. Він вигідно відрізняється від дрібного і роздрібного тим, що не завищує прибуток на одиницю товару, а збільшує масу прибутку залежно від обсягу купленого товару. Великі оптовики найчастіше самі оприлюднюють свою відпускну ціну, визначаючи частку інших посередників.
Loading...

 
 

Цікаве