WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → 1. Функція корисності. Оптимальний план споживання. 2. Різновиди інвестицій та їх використання у процесі реструктуризації економіки - Контрольна робота

1. Функція корисності. Оптимальний план споживання. 2. Різновиди інвестицій та їх використання у процесі реструктуризації економіки - Контрольна робота


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з економічної теорії
1. Функція корисності. Оптимальний план споживання
Присвоюючи ті чи інші ранги альтернативним варіантам задоволення потреб, споживач виходить із суб'єктивного уявлення про корисність для себе різних благ.
Корисність - це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності. На думку більшості сучасних дослідників, корисність не підлягає кількісному виміру (ординалістська точка зору), тому блага, як носії певної корисності для споживача, можуть бути виміряні тільки порядкове: споживач здатний визначитися з черговістю, послідовністю, в якій він обирав би т блага для задоволення своїх потреб. Існує також інша точка зору (кардиналістська), яка допускає кількісне вимірювання корисності. Таке вимірювання досить умовне, оскільки немає чітко визначеної одиниці виміру. Тому надалі для порівняння різних корисностей використовуватимемо умовні бали, які споживач присвоює благам.
Корисність - поняття виключно індивідуальне: те, Щ° Для одного споживача може мати високу корисність, іншим може сприйматися як антиблаго. Хтось понад усе цінує зранку чашку міцної кави, а хтось за будь-яких умов її не питиме.
Економічна теорія виходить з того, що між корисністю та кількістю споживаних продуктів існує певний функціональний зв'язок. Його відображає функція корисності, як співвідношення між обсягами спожитих товарів та послуг і рівнем корисності, якого досяг споживач:
U = f(Qx,QY, ... ,Qn), (1)
де U - корисність; Qx, QY, Qn - обсяги відповідних спожитих товарів.
Для побудови моделі поведінки споживача введемо ще одне припущення: нехай споживач формує свій набір лише за рахунок двох товарів (X і У). Тоді функцію корисності можна подати у спрощеному вигляді:
U = f(Qx, QY). (2)
Якщо тижневе харчове споживання студента формується за рахунок пиріжків (товар У) і котлет (товар Х)І то можна знайти такі їх набори, що мають однакову корисність для споживача. Перелік таких наборів утворює сітку споживача.
Гранична корисність (MU) - це приріст задоволення; який отримує людина, споживаючи додаткову одиницю товару. Граничну норму заміщення можна легко виразити співвідношенням граничної корисності товару X та У:
?QXMUY = -?QYMUY; (4)
MRSXY = - (?Qy / ?ОХ) = (MUXI MUY) . (5)
Оскільки при збільшенні обсягів споживання якогось товару ступінь задоволення потреб споживача зростає, то від кожної нової порції він матиме менше задоволення, ніж від попередньої. Цю залежність і відображає закон спадної граничної корисності. При пересуванні по кривій байдужості вниз споживання товару X зростає, і його гранична корисність зменшується, а споживання товару У зменшується, і його гранична корисність зростає, тому дріб у формулі (5) буде зменшуватися.
2. Різновиди інвестицій та їх використання у процесі реструктуризації економіки
Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснювати фінансове інвестування у таких формах:
1) вкладення капіталу до статутних фондів спільних підприємств;
2) вкладення капіталу у прибуткові види грошових інструментів;
3) вкладення капіталу у прибуткові види фондових інструментів.
Інвестиціями у виробничі фонди (реальними інвестиціями) виступають вкладення капіталу у засоби виробництва, а також інвестиції, спрямовані на приріст матеріально-технічних запасів. Існують такі види реальних інвестицій:
o інвестиції оновлення, що здійснюються за рахунок коштів фонду відтворення засобів праці, що були спожиті у виробничому циклі;
o інвестиції розширення, або чисті інвестиції, які здійснюються за рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чистого нагромадження.
Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, інші фінансові інвестиції.
Поточні фінансові інвестиції - фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентом грошових коштів).
Інвестиціями у виробничі фонди (реальними інвестиціями) виступають вкладення капіталу у засоби виробництва, а також інвестиції, спрямовані на приріст матеріально-технічних запасів. Існують такі види реальних інвестицій:
o інвестиції оновлення, що здійснюються за рахунок коштів фонду відтворення засобів праці, що були спожиті у виробничому циклі;
o інвестиції розширення, або чисті інвестиції, які здійснюються за рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чистого нагромадження.
Інвестиції оновлення разом з інвестиціями розширення являють собою валові інвестиції.
У міжнародній практиці застосовують такі показники, що характеризують інвестиції у виробничі фонди:
1) обсяг інвестицій, тобто вартісний вираз капіталу, що вкладається;
2) норма інвестицій - відношення обсягу інвестицій до валового національного продукту (ВНП) чи валового внутрішнього продукту (ВВП). ВНП являє собою сукупну вартість вироблених товарів і наданих послуг як у межах країни, так і за її межами, а ВВП - сукупну вартість вироблених товарів і наданих послуг у межах країни;
3) коефіцієнт приросту капіталоємності характеризує ефективність інвестицій та ефективність нагромадження. Показник визначається як відношення валових інвестицій в основний капітал до приросту ВНП за той же період;
4) нагромадження - використання частини національного доходу на розширене відтворення. Являє собою приріст основних фондів, матеріально-технічних запасів, невиробничих фондів, а отже, збільшення обсягів виробництва продукції та послуг.
У країнах з ринковою економікою значення наведених показників відрізняється залежно від рівня розвитку країни, стану її економіки у поточний період.
Згідно із Законом України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції, спрямовані у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів, здійснюються у формі капіталовкладень.
Капіталовкладення - це грошовий вираз сукупності витрат на створення нових, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення діючих підприємств та оновлення основних фондів, впровадження нової техніки у виробничих галузях народного господарства, будівництво об'єктів усіх галузей соціальної сфери та виконання проектних і геолого-розвідувальних робіт. Таким чином, об'єктами капіталовкладень виступають виробничі основні фонди, оборотні фонди (матеріально-виробничі запаси), основні фонди невиробничого призначення, а також витрати на відтворення основних фондів.
Іноземні інвестиції. Іноземні інвестиції в економіку України послідовно регулювалися такими законодавчими актами:
1) Законом України "Про захист іноземних інвестиційна території Ураїни" від 10.09.91;
2) Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91
3) Законом України "Про іноземні інвестиції" від 13.03.92
4)Декретом Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20.05.93
5) Законом України "Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україну"від 17. 12.93;
6) постановою Кабінету Міністрів україни "Про концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Украхні"від 14.03.94.
Після прийняття Закону України "Про режим іноземного інвестування" (1996 р.) більшість згаданих законодавчих актів втратили силу. В той час кожний з перелічених законодавчих актів був свого часу необхідним і створював сприятливе законодавче середовище для іноземних інвесторів.
Так, згідно із Законом України "Про захист іноземних інвестицій на території України" (1991 р.)
Loading...

 
 

Цікаве