WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Тіньова економіка - Реферат

Тіньова економіка - Реферат

здійснюватися тільки за рахунок послаблення другої. Наслідком цього стала безрезультатність численних спроб стабілізації економіки держави, що зводились лише до різних спроб впливу на її офіційну складову. Серйозний аналіз процесів ітенденцій, що відбувалися в тіньовому секторі, підмінявся традиційними, характерними ще для соціалістичного ладу закликами до непримиренної боротьби з тіньовою економікою і тіньовиками.
Втім, така боротьба ніяк не обмежувала розростання тіньової економіки до тотальних масштабів. Легальний сектор економіки продовжував швидко руйнуватися, призводячи до наростання соціально-економічної дестабілізації. Разом з руйнуванням економіки руйнувалися правові та морально-етичні основи суспільства. Зневажання законів, кримшалізащя економічних І соціально-політичних відносин стали нормою функціонування молодої держави.
Негативне ставлення багатьох громадян до держапарату і до створеного в країні економічного ладу поширюється на всю державу загалом. Значна частина населення країни почала поліпшувати своє становище не без впливу певних політичних сил за допомогою незаконних способів. Тотальна тінізація загрожує не лише наближенням економічної катастрофи, а й розколом нації, втратою державою незалежності.
Масштаби тіньової економіки
Нагромаджений у цій сфері досвід свідчить, що механічне підсумовування джерел доходів тіньової економіки і прямих розкрадань неприпустиме. Кількісну оцінку правомірно давати тільки тому, що об'єднане соціально-економічним змістом. Враховуючи різнорідність елементів тіньової економіки, їх підсумовування не дає будь-яких підстав до серйозних висновків щодо процесів, які відбуваються у народному господарстві. Глобальні оцінки можуть бути зроблені лише за наявності допущень, що носять вельми умовний характер, і використовувати їх потрібно також дуже обережно. Про це, зокрема, свідчать і дослідження тіньової економіки на Заході, характер оцінок яких досить умовний.
Загальновідомо, що найглибше коріння тіньова економіка пустила в Італії, де її масштаби оцінюються від 20 до 34 % ВНП, у США у цій сфері створюється 1/10 ВНП, в Англії - 1/12 ВНП, у межах колишнього СРСР (наприкінці 80-х років) на тіньову економіку працювали ЗО % працюючих (згідно з розрахунками західних фахівців). Критичним для господарства країни є щорічний обіг у сфері тіньового сектору на рівні 15-35 % ВНП. Якщо обіг підпільного бізнесу перевищує 1/3 ВНП, а кількість працюючих на нього - 40 % зайнятих, то економіка втрачає керованість.
Виходячи з того, що тінізація економіки в Україні набула тотального характеру й охопила майже всю матеріальну сферу, експерти Українського центру економічних і політичних досліджень вважають, що визначення обсягів тіньового сектору повинно ґрунтуватися на врахуванні комплексу параметрів. Розрахунки, здійснені на основі відповідної комплексної методики, дають змогу визначити обсяг тіньової економіки в Україні у межах 60 % ВВП.
Національне багатство: сутність і структура
Необхідною умовою розширення суспільного виробництва, поліпшення рівня життя його громадян є національне багатство країни.
Національне багатство - це сукупність усіх нагромаджених матеріальних і духовних благ, якими володіє суспільство, країна. До економічних благ належать блага, створені працею попередніх і нинішнього поколінь людей, а також задіяні у процесі виробництва природні ресурси.
Природні ресурси є невіддільною складовою національного багатства й умовою його постійної відтворюваності. Природне багатство розглядається в складі національного багатства, оскільки воно включається в процес виробництва суспільного продукту.
Національне багатство складається з двох елементів: виробничого та споживчого (невиробничого) фондів.
Виробничий фонд національного багатства включає основні виробничі фонди, до яких належать засоби праці (машини, устаткування, будівлі виробничого призначення); оборотні виробничі фонди і запаси матеріальних оборотних фондів, які складаються з предметів праці, що пройшли обробку (сировина, паливо, матеріали); державні резерви засобів виробництва; природні ресурси, які беруть участь у виробничому процесі (землі сільськогосподарських угідь, ліси, корисні копалини, водні ресурси та інші природні ресурси).
Споживчий (невиробничий) фонд національного багатства складається з фонду споживання населення і суспільного споживчого фонду.
До фонду споживання населення належать: особисте (споживче) майно населення (житловий фонд); засоби виробництва, які перебувають у власності населення; предмети короткострокового (готова продукція) і довгострокового користування.
Суспільний споживчий фонд складається з невиробничих фондів суспільства, тобто основних фондів соціальної сфери, до яких належать фонди наукових, культурно-освітніх закладів, управління, фінансової системи, громадських організацій, а також державні резерви і запаси предметів споживання; матеріальні запаси для потреб оборони.
Структура національного багатства країни не є сталою, під впливом певних чинників вона може значно змінюватись. Наприклад, науково-технічний прогрес викликає оновлення основних виробничих фондів, впровадження новітніх технологій та інновацій. Поліпшення показників рівня життя населення країни приводить до зростання невиробничої частки національного багатства, що виявляється в збільшенні предметів довгострокового користування і запасів продукції у населення, зростанні кількості закладів освіти та охорони здоров'я.
Ефективне використання і збільшення національного багатства сприяють подальшому розвиткові суспільства, зростанню добробуту його громадян.
Список використаної літератури
1. Борисов Е. Ф. Экономическая теория. - М.: Юристь, 1999. - 568 с.
2. Бутук А. И. Экономическая теория. - К.: Вікар, 2000. - 301 с.
3. Всемирная история экономической мысли: В 6 т. - М.: Мысль, 1987.
4. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., ПалкінЮ. І. Основи економічних знань: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 1999. - 403 с.
5. Дзюбик С. Д., Ривок О. П. Основи економічної теорії. - К.: Основи, 1994. - 297 с.
6. Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В. Д. Бази-левича. - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.
7. Иохин В. Я. Экономическая теория: Учебник. - М.: Юристь, 2000. - 861 с.
8. Історія економічних учень: Підруч. / За ред. Л. Я. Корнейчук, ?. О. Татаренко. - К.: Вид-во КНЕУ, 1999. - 564 с.
9. Калиничева Г. И. Экономическая история: краткий конспект лекций. - К.: МАУП, 1998. - 92 с.
10. Коуз Р. Фирма, рынок и право. - М., 1993.
11. КейнсДж. М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1978. - 494 с.
12. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990.- 311с.
Loading...

 
 

Цікаве