WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Сучасні економічні теорії зростання - Реферат

Сучасні економічні теорії зростання - Реферат


Реферат на тему:
Сучасні економічні теорії зростання
1. Неокейнсіанські теорії економічного зростання. Моделі економічної динаміки Е. Хансена, Р. Харрода і Є. Домара.
2. Неокласичні концепції оптимального зростання. Динамічні моделі економіки Дж. Міда і Дж. Неймана.
У вчення Дж. Кейнса було багато прихильників, особливо в післявоєнні роки, коли на перший план вийшли проблеми економічного зростання і макроекономічної оптимальності. Майже всіх послідовників теорії Кейнса умовно можна поділити: на ортодоксальних кейнсі-анців, які трактували теорію ефективного попиту як стратегічну теорію рівноваги в умовах неповної зайнятості; помірних кейнсіанців (соціально-класовий характер їх теорій яскраво не виражено), що розглядали концепцію Кейнса як теорію нерівноваги; представників неокласичного синтезу, які вважали кейнсіанську теорію окремим випадком неокласичної теорії загальної рівноваги.
Найвідоміші прихильники ортодоксального кейнсіанства - Е. Хансен, Р. Харрод та Є. Домар. Е. Хансен (1887-1976) - американський економіст, закінчив університет у Вісконсині, викладав в університетах Міннесоти, Гарварда і Бомбея, член Американської економічної асоціації. Його основні праці - "Американська економіка" (1957 p.), "Ділові цикли і національний доход" (1959 p.), "Посібник по Кейнсу" (1963 p.). Основою динамічної теорії циклу Хансена є теорія кон'юнктури, відповідно до якої промисловий цикл - це кон'юнктурне коливання виробництва, або відхилення кривої динаміки виробництва від лінії рівноваги. Причина коливань кривої динаміки, тобто причина економічних криз полягає в дії закону спадної продуктивності капіталу і частки споживання, що знижується. Отже, Е. Хансен визнавав теорію недоспоживання С. Сис-монді і розвинув її, використовуючи принцип акселерації Хікса - Самуельсона.
Акселераційний ефект полягав у тому, що зростання доходів в окремих випадках може збільшити інвестиції. Вважалось, що окремі види обладнання мають порівняно тривалий термін виробництва, і очікування завершення цього терміну психологічно впливає на розширення виробництва необхідного обладнання в обсягах, що перевищують реальний попит, а це приводить до зростання попиту на інвестиції. Щоб акселераційний ефект був максимальним, держава по-
винна здійснювати антикризову програму на кожній фазі циклу з метою активізації "вбудованих стабілізаторів", використовуючи податкову систему, тобто підвищувати ставки податків під час піднесень і знижувати під час спадів; впливати на інвестиційний і споживчий попит незалежно від фази циклу. Для цього варто поліпшити життєвий рівень населення, надавати субсидії фірмам і допомогу у фінансуванні НДОКР; закликати багату верхівку населення утриматися від марнотратства. Таку політику держави Е. Хансен назвав "соціалізованою", оскільки її метою є досягнення поєднання економічних інтересів усіх членів соціуму. Основою соціалізованої політики, на думку вченого, є "подвійна" або змішана економіка, що поєднає державну і приватну власність.
Р. Харрод (1890-1978) - англійський економіст, закінчив Оксфордський університет, викладав в Оксфорді, член багатьох урядових комісій з питань зайнятості й економічного розвитку. Його основні праці - "До теорії економічної динаміки" (1956 p.), "Політика проти інфляції" (1958 р.), "До нової економічної політики" (1967 p.). Основна проблема, яку вчений вирішував у теорії економічної динаміки (теорії "господарства, що розширюється"), - визначення необхідного обсягу капіталу, достатнього для зростання найважливіших елементів виробництва за постійної процентної ставки. На його думку, проблема нагромадження зводиться до вибору такого коефіцієнта капіталу, який необхідний для зростання продуктивності праці. Коефіцієнт капіталу визначається як різниця між величиною використовуваного капіталу і сумою доходу за певний період. Такий коефіцієнт розрахований Р. Харродом для капіталомісткого, капіта-лозберігаючого і капіталонейтрального типів технічного прогресу. Автор вважав, що економіка тяжіє до нейтрального типу зростання, оскільки тенденція до заощадження праці врівноважується тенденцією до нагромадження капіталу.
Р. Харрод сформулював кілька моделей економічної динаміки, що забезпечать капіталонейтральний тип економічного розвитку. Це насамперед модель фактичного зростання виробництва
GC = S,
де G - приріст загального обсягу продукції, вираженої як частка від усього випуску; С-залишок капіталу до кінця періоду, поділений на приріст продукції за цей період, інакше кажучи, капіталомісткість продукції; S - частка доходу, що йде на заощадження.
Згідно з цією моделлю, капіталу, що нагромаджується, у прирості продукції повинна відповідати певна сума заощаджень з доходу, інакше кажучи, реальні капіталовкладення повинні бути забезпечені грошима і товарами. Р. Харрод розробив також моделі гарантованого і потенційного зростання. Модель гарантованого зростання описується рівнянням
GwCr = s,
де Gw - гарантований темп зростання виробництва, що задовольняє фірми; Сг - потреба в новому капіталі, поділена на приріст випуску продукції, для забезпечення якого потрібен новий капітал.
Модель потенційного темпу зростання Р. Харрод представив у вигляді рівняння
GnCr = s,
де Gn - темп зростання, що передбачає повне використання трудових ресурсів і технічного прогресу, тобто збігається з потенційними можливостями виробництва і не припускає безробіття; Сг - гарантований темп зростання, що визначається в такому разі як лінія підприємницької рівноваги "сил", що припускає наявність безробіття.
Від співвідношення Gn і Gw залежить перевага економічного пожвавлення або депресії. Найоптимальнішою є модель гармонізованого темпу зростання, що відповідає умові
G = Gw = Gn.
Крім цього Р. Харрод помітив, що по мірі зниження ставки відсотків нагромадження корпорацій зростають, а особисті заощадження знижуються. Отже, необхідний державний контроль над заощадженнями як джерелами капіталу. Для цього позичковий відсоток варто представити в двох формах: як плату за "чекання" грошових надходжень населенням rl і як плату за "розставання" з ліквідністю фірмами г2. Причому, щоб фірмам було вигідно приймати нові інвестиційні проекти, rl повинно перевищувати або дорівнювати г2.
Очевидно, що забезпечення динамічної рівноваги в моделі Р. Харрода пов'язане з підтриманням постійних темпів зростання національного доходу на основі регулювання заощаджень, рівня безробіття, тобто споживання й інфляції. Учений вважав, що варто дотримуватися нейтрального типу технічного прогресу як найдоцільнішої форми розвитку економіки, "підбадьорюючи" її в період кризи й "охолоджуючи" у період перегріву. Як прихильник активного державного втручання в економіку, Р. Харрод вважав, що необхідне здійснення державної структурної політики, яка б регулювала
темпи і напрями капіталовкладень, політики регулювання (заморожування) зарплати і грошової політики, що підтримувала б певний рівень інфляції (але за умови високого рівняоподаткування).
Є. Домар (Домашевський) (нар. 1914) - викладач університетів Гарварда і Чикаго, Массачусетського технологічного інституту. Його основна праця - "Нариси теорії економічного зростання", (1957 p.). Учений виступив з теорією гармонізованого зростання, в якій під джерелом зростання економіки розумів нагромадження капіталу. Рівень і структура нагромадження пов'язані, згідно з теорією Є. Домара, з зацікавленістю фірм в інвестуванні, населення - у споживанні. Роль інвестицій двоїста: вони збільшують попит на товар і сприяють новій пропозиції товарів. Завдання теорії економічного зростання за Домаром - визначити обсяг інвестицій, необхідних для такого зростання доходу, отже, і платоспроможного попиту, що покрив би зростання пропозиції товарів, викликане зростанням виробничих потужностей. Держава повинна заохочувати збільшення капіталовкладень і доходу. Основним рівнянням економічного зростання є таке:
де 7 - приріст пропозиції товарів; 1§еа$ - приріст обсягу інвестицій, що викликає приріст попиту для покриття приросту передбачуваних товарів; ?? - темп урівноваженого зростання; t - урівноважене зростання за певний час; е - основа натуральних логарифмів.
Суть моделі економічного зростання, запропонованої Є. Домаром, полягає в тому, що темп зростання інвестицій повинен бути таким, щоб приріст пропозиції товарів врівноважувався приростом попиту, забезпеченим капіталовкладеннями. Учений, на відміну від Дж. Кейнса і Р. Харрода, прагнув врахувати
Loading...

 
 

Цікаве