WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Розподіл національного доходу. Споживання і заощадження - Реферат

Розподіл національного доходу. Споживання і заощадження - Реферат

цей вид доходу отримують не тільки підприємці, а й наймані працівники завдяки розвинутій системі участі в розподілі прибутку (акції, які випускає фірма).
Рис. 23. Класифікація доходів населення
Рента - це дохід власника землі. Вона та прибуток як джерела доходу населення з часом набувають все більшого значення. В країнах Євросоюзу питома вага заробітної плати у валовому внутрішньому продуктістановить 61,3%, тоді як в Україні вона знизилася з 51,1 % у 1990 р. до 45,2 % у 1999 р.
Вторинні або похідні доходи одержують зайняті у галузях невиробничої сфери - науці, освіті, охороні здоров'я, культурі, державних службах, обороні країни тощо. До похідних доходів належать доходи, одержувані підприємствами, установами, закладами і працівниками невиробничої сфери, виплати із соціального страхування (пенсії, виплати у зв'язку з безробіттям, допомога багатодітним сім'ям тощо), а також стипендії, відсотки за вкладами, виграші в лотереї, за виграшними позиками та ін.
Розрізнять факторні, державні, колективні, особисті (індивідуальні), сімейні, номінальні (валові), реальні та чисті доходи.
Державні доходи - це грошові або матеріальні ресурси, які надходять у державне володіння внаслідок розподілу й перерозподілу національного доходу, у результаті зовнішньоекономічної діяльності. Колективні доходи-це доходи певних колективів підприємств, установ, закладів різних форм власності - державних, акціонерних, кооперативних, муніципальних, приватних та ін. Індивідуальні доходи - це доходи окремих осіб, вони є засобом життєзабезпечення людини і необхідні для її різнобічного розвитку як особистості. Джерелом особистих доходів можуть бути: особиста праця, прибуток на капітал, рента, соціальні виплати з бюджету, виграші в лотереї, за виграшними позиками та ін. Сімейні доходи - це сукупні доходи всіх членів сім'ї, їх джерела й обсяги можуть бути різними залежно від того, до якої соціальної верстви належать члени певної сім'ї. Загалом можна виокремити три основні джерела сімейних доходів: заробітна плата, доходи від власності й соціальні виплати з державного бюджету. Слід розрізняти номінальні й реальні доходи. Номінальні доходи характеризуються сумою грошових доходів, які одержує працівник або сім'я загалом. Реальні доходи - це кількість різних товарів і послуг, які можуть купити працівник або сім'я за свої грошові доходи. Зрозуміло, що величина реальних доходів окремого індивіда або сім'ї прямо пропорційна величині номінального (грошового) доходу й обернено пропорційна рівню цін.
Функцією, яка характеризує формування доходів за їх складовими (без їх принципового протистояння), є похідна функції споживання. В ній зафіксовані моменти розподільчих і не розподільчих відносин (податки). Цю функцію можна записати так:
де Уд - функція доходу.
На формування доходів населення впливають такі чинники:
o нівелюючі - складання заробітків членів сім'ї, пенсії пенсіонерів, які живуть разом з дітьми, матеріальної допомоги, яку отримують непрацюючі члени сім'ї;
o диференціюючі - наявність непрацездатних членів сім'ї, співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім'ї.
Крім того, залежно від джерел формування доходи можуть бути трудовими і нетрудовими, при цьому нетрудові можуть бути законними - виграші, аліменти, спадщина, пенсії.
Одержані доходи населення витрачає на купівлю продовольчих і непродовольчих товарів, сплату податків, соціальне страхування, комунальні платежі, платне медичне обслуговування, заощадження, транспорт, дозвілля та ін.
Диференціація доходів населення
Частина доходів населення поступово перетворюється на предмети споживання і різноманітні послуги. Саме на стадії споживання виявляється диференціація доходів. Люди з різних причин не можуть отримувати абсолютно однакові доходи. Водночас, як стверджує економічна теорія, не можна допускати неконтрольованості диференціації доходів, оскільки це може призвести до значної невиправданої поляризації суспільства, що може мати політичні, соціальні й економічні негативні наслідки. З економічної точки зору, суспільство не матиме можливості поповнювати потреби економіки країни достатньою кількістю кваліфікованих фахівців, з соціальної - загостряться соціальні протиріччя; з політичної - не можна буде досягти політичної стабільності в суспільстві.
Диференціація доходів населення - важливий елемент внутрішньої політики держави, і тому вона має контролювати цей процес, щоб забезпечити соціально безпечний рівень у суспільстві. Диференціація доходів визначається розвитком продуктивних сил і виробничих відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних чинників. Диференціацію доходів можна наочно показати через співвідношення рівнів матеріальної забезпеченості 10 % найзаможні-ших і 10 % найменш забезпечених груп населення (доцільний коефіцієнт). В Україні це співвідношення значно зросло. Так, у 1992 р. воно становило 1 : (7,5-8,0), а вже у 1998 p. - 1 : 13,5. За даними Державної податкової адміністрації України, у 2000 р. офіційно зареєстровано 40 мільйонерів. Наприклад, у Німеччині їх чисельність на початок 2000 р. становила 365 тис. осіб.
Основною метою державного розподілу і перерозподілу ринкових доходів є зменшення різкої диференціації доходів населення за рівнем доходів і капіталу. Зміни у доходах в умовах перехідної економіки зумовлені стрімким падінням реальних доходів населення, змінами в їх структурі, зростанням диференціації доходів населення.
Список використаної літератури
1. Борисов Е. Ф. Экономическая теория. - М.: Юристь, 1999. - 568 с.
2. Бутук А. И. Экономическая теория. - К.: Вікар, 2000. - 301 с.
3. Всемирная история экономической мысли: В 6 т. - М.: Мысль, 1987.
4. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., ПалкінЮ. І. Основи економічних знань: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 1999. - 403 с.
5. Дзюбик С. Д., Ривок О. П. Основи економічної теорії. - К.: Основи, 1994. - 297 с.
6. Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В. Д. Бази-левича. - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.
7. Иохин В. Я. Экономическая теория: Учебник. - М.: Юристь, 2000. - 861 с.
8. Історія економічних учень: Підруч. / За ред. Л. Я. Корнейчук, ?. О. Татаренко. - К.: Вид-во КНЕУ, 1999. - 564 с.
9. Калиничева Г. И. Экономическая история: краткий конспект лекций. - К.: МАУП, 1998. - 92 с.
10. Коуз Р. Фирма, рынок и право. - М., 1993.
11. КейнсДж. М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1978. - 494 с.
12. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990.- 311с.
Loading...

 
 

Цікаве