WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Продуктивність праці та чинники її підвищення - Реферат

Продуктивність праці та чинники її підвищення - Реферат

суб'єктів ринку, в тому числі таких інститутів, як комерційні банки, акціонерні товариства тощо. В Україні ці тенденції набули певних пріоритетів (табл. 18).
Випуск і валова додана вартість за видами економічної діяльності в Україні у 2002 р. порівняно з 2001 р. (у %, у порівнянних цінах)
Зростання ВВП на 4,3 % у січні-червні 2002 р. порівняно з відповідним періодом минулого року відбулося в основному за рахунок збільшення валової доданої вартості в оптовій і роздрібній торгівлі на 15,0 %, сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві - на 8,8 %, обробній промисловості - на 7,4 %.
За умов високорозвиненої ринкової економіки, яка характеризується наявністю великої кількості не лише малих і середніх підприємств, а й великих виробничих комплексів, про "вільну гру" економічних сил не може бути й мови. Щодо діалектики розвитку економіки країн Заходу та еволюції механізму її регулювання американський економіст П. Самуельсон зазначав, що, мабуть, Америка XIX ст. підійшла ближче за будь-яку іншу країну до стану laissez-faire (невтручання), який Карлейль назвав "анархія плюс констебль". Результатом цього були ціле століття прискореного економічного розвитку та обстановка індивідуальної свободи. Однак це призвело також до періодичних економічних циклів, виснаження невідновлюваних природних ресурсів, до розшарування на бідних і багатих.
Особливості регулювання економічного зростання в Україні
У трансформаційних умовах розвитку державне регулювання економічного зростання в Україні здійснюється за допомогою інструментів фіскальної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної та інших напрямів державної економічної політики.
Інструментами фіскальної політики є державні закупівлі, що характеризують бюджетні видатки, і податки, які визначають бюджетні доходи. Державні закупівлі здійснюються через механізм державних замовлень, укладення контрактів, виробництво продукції (виконання робіт), надання послуг. Розрізняють стимулюючу фіскальну політику, спрямовану на стимулювання виробництва збільшенням обсягу державних закупівель, і стримуючу (рестриктивну), спрямовану на стримування виробництва зменшенням обсягу державних закупівель.
У межах бюджетної політики держава здійснює пряме фінансування установ сектору загального державного управління, фінансування інвестиційних програм, обслуговування державного боргу. Витрати державного бюджету здійснюються також у таких формах, як дотації, субсидії, субвенції. Бюджетна політика України постійно перебуває в центрі уваги науковців, економістів, політиків, інших фахівців, що зумовлено її вагомим місцем серед інструментів економічної політики. У бюджетній політиці найяскравіше виявляються інтереси різних верств суспільства.
Державні фінанси істотно впливають на реальну економіку та її зростання, тому динаміка основних макроекономічних показників може виступати одним із критеріїв успішності того або іншого варіанта бюджетної політики. Можна виокремити такі кількісно вимірювані критерії бюджетної політики щодо економічного зростання: рівень нагромадження бюджетних доходів загалом, зокрема податків; обсяг і напрями видатків бюджету; розмір бюджетного дефіциту та швидкість зростання державного боргу; обсяг фінансових ресурсів, що відволікаються на обслуговування державного боргу; рівень монетаризації бюджетного дефіциту; динаміка ВВП; рівень безробіття; ступінь виконання законодавчих актів і прирівняних до них нормативних документів щодо бюджету.
Одним з вагомих критеріїв бюджетної політики є законодавча база, формування якої в Україні відбувається нерівномірно, що зумовлено унікальністю трансформаційного періоду, який переживають постсоціалістичні країни.
Відповідно до чинного законодавства держава покликана фінансове підтримувати місцеве самоврядування, брати участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснювати контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витрачанням коштів і належним їх обміном. Вона повинна гарантувати органам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Кошти державного бюджету повинні витрачатися лише на цілі та в межах, затверджених Законом України "Про державний бюджет України". Видатки бюджетів усіх рівнів поділяють на поточні і видатки розвитку.
Поточні видатки - це видатки бюджетів з фінансування мережі підприємств, установ, організацій, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів соціального захисту населення.
Видатки розвитку - це видатки бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень; фінансування структурної перебудови галузей економіки; субвенції та інші видатки, пов'язані з економічними зростанням в Україні.
Податкова політика застосовується для поповнення державних фінансових ресурсів, а також для стимулювання економічного зростання, науково-технічного прогресу, здійснення структурних перетворень, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників.
Грошово-кредитна політика здійснюється з метою впливу на грошову пропозицію, для досягнення якої Національний банк України використовує такі основні інструменти: грошова емісія, операції з державними цінними паперами на відкритому ринку, зміна норми обов'язкових резервів, маніпулювання обліковою ставкою.
Амортизаційна політика досить важлива для регулювання сталого економічного зростання. Ефективним напрямом такої політики є механізм прискореної амортизації. Його запровадження дає змогу підприємствам прогресивних галузей економіки вже в перші роки експлуатації машин та устаткування окупити більшу частину їх вартості, нагромадити в амортизаційному фонді достатню кількість коштів для подальшого інвестування.
Список використаної літератури
1. Дзюбик С. Д., Ривок О. П. Основи економічної теорії. - К.: Основи, 1994. - 297 с.
2. Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В. Д. Бази-левича. - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.
3. Історія економічних учень: Підруч. / За ред. Л. Я. Корнейчук, ?. О. Татаренко. - К.: Вид-во КНЕУ, 1999. - 564 с.
4. Коуз Р. Фирма, рынок и право. - М., 1993.
5. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990.- 311с.
6. Макконнет К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. - М.: Республика, 1996. - 785 с.
7. Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид., стереотип. - К.: МАУП, 2002. - 128 с.
8. Общая экономическая теория / Под ред. А. И. Чубрынина. - СПб.: Питер, 2000. - 288 с.
9. Ойкен В. Основные принципы экономической политики: Пер. с нем. - М.: Прогресс, 1995. - 352 с.
10. Основи економічної теорії / За заг. ред. А. А. Чухна. - К.: Віпол, 1994. -704с.- Ч. I, П.
11. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підруч. / За ред. ?. ?. Климка, В. ?. Нестеренка. - К.: Вища шк.; Знання, 1997. -743 с.
12. Петти У. Экономические и статистические работы. - ?., 1940. - 324с.
Loading...

 
 

Цікаве