WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Принципи системи національних рахунків - Реферат

Принципи системи національних рахунків - Реферат


Реферат на тему:
Принципи системи національних рахунків
Система національних рахунків - це система показників розвитку економіки країни на макрорівні. В її основу покладено різні економічні моделі та прогнози, які відповідають неоднаковим умовам роз-
витку країн з ринковою економікою через, наприклад, відмінність систем оподаткування і кредитування, темпів економічного розвитку, державного регулювання тощо. Загалом ця система охоплює всі економічні операції в країні та ресурси, якими вона володіє.
До основних принципів побудови Системи національних рахунків належать такі:
o будь-яка праця, що приносить дохід, вважається продуктивною. Тобто в межах Системи національних рахунків враховується валовий продукт країни, що створюється у в сфері матеріального виробництва і в сфері послуг: приватними некорпоративними підприємствами; особами вільних професій (юристами, артистами, журналістами та ін.); працівниками сфери управління; фінансово-комерційними організаціями; некомерційними організаціями (асоціаціями, товариствами); в армії; присадибними господарствами; найманими працівниками домогосподарств; власниками житла, яке здається в оренду. Не враховується діяльність, здійснювана поза межами офіційної економіки (наприклад, наркобізнес, проституція), а також ведення домашнього господарства. Хоча останнім часом у США розробляються методи обчислення праці домашніх господинь, це "парадокс хатньої робітниці";
o економіка розглядається як складний механізм взаємозв'язаних грошових і товарних потоків, представлених доходами та видатками країни. Вартість товарів і послуг створюється факторами виробництва, зокрема працею, землею, природними ресурсами, капіталом і підприємницькою діяльністю, що виступають як витрати. Отриманий прибуток є результатом не лише праці, а й сукупного використання всіх факторів, що формують доходи країни. Доходи одних суб'єктів господарювання перетворюються на витрати інших;
o рівність між доходами та витратами, що пояснює найважливіші аспекти економічного розвитку - виробництво і споживання продукції, розподіл і перерозподіл доходів, формування національного багатства країни.
Система національних рахунків - це сукупність показників послідовного та взаємопов'язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходу, споживання, нагромадження капіталу, фінансів. З формуванням і розвитком ринкових відносин в економіці України постала необхідність використання вітчизняною статистикою моделі, рекомендованої ООН і прийнятої в міжнародній практиці. У 1993 р. відбувся перехід від балансу народного господарства до Системи національних рахунків. Система національних рахунків відображає статистичну модель ринкової економіки, дає можливість оцінити її ефективність. Україна не має значного досвіду застосування Системи національних рахунків, і це потребує глибинної теоретичної та практичної розробки її аспектів. Національні рахунки розробляються Державним комітетом статистики згідно із Системою національних рахунків ООН 1993 p.
Однією з основних ідей Системи національних рахунків є упорядкування інформації про різнобічні аспекти економічного процесу у такий спосіб, щоб забезпечити виявлення загальної картини та основних результатів економічного процесу, а також структури економіки.
Відповідно до міжнародних стандартів інституційні одиниці у Системі національних рахунків згруповано в п'ять секторів:
o нефінансові корпорації, до яких належать інституційні одиниці, що займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для продажу за цінами, які покривають витрати виробництва і дають прибуток (сектор бізнесу);
o фінансові корпорації - комерційні інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансово-посередницькій діяльності (банки, страхові компанії та ін.);
o сектор загального державного управління, до якого належать органи управління центрального і місцевого рівнів, некомерційні бюджетні організації, державні цільові та позабюджетні фонди;
o сектор домашніх господарств, що об'єднує фізичних осіб як споживачів, а в окремих випадках - як суб'єктів некорпоративної діяльності;
o сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, до якого належать інституційні одиниці, створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних інтересів, а також надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій).
Метою Системи національних рахунків є інформаційне забезпечення системного аналізу створення й використання національного продукту і національного доходу. Це дає можливість порівнювати економічні показники різних країн з метою прийняття господарських рішень на міжнародному та національному рівнях.
Інтегруючим показником, що відображає кінцеві результати національної економіки, є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує єдність економічного процесу: виробництво матеріальних благ і надання послуг, розподіл доходів, кінцеве використання матеріальних благ і послуг.
Валовий внутрішній продукт - це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої протягом певного часу, як правило, за рік. Він розраховується як сума валових доданих вартостей галузей економіки і податків на продукти за виключенням субсидій на продукти. Податки на продукти включають податки, величина яких безпосередньо залежить від кількості або вартості товарів і послуг, створених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею - резидентом. Субсидії на продукти - це відшкодування з державного бюджету підприємствам у порядку державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію для покриття поточних збитків підприємств, поліпшення їх фінансового становища через поповнення оборотних коштів або компенсації окремих витрат. Сумування валових доданих вартостей свідчить про виключення подвійного рахунку, тобто враховується лише кінцева продукція і не враховується вартість продукції проміжного споживання. Проміжне споживання містить витрати на товари і послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.
Кінцевий продукт-це товари і послуги, які купують споживачі для кінцевого використання, а не для продажу. Проміжний продукт - це товари і послуги, що проходять подальшу переробку або перепродаються кілька разів, перш ніж потрапити до кінцевого споживача.
Виключення проміжної продукції при розрахунках макроекономічних показників дає змогу уникнути подвійного рахунку, який спотворює реальну величину виробленого валового внутрішнього продукту. Розглянемо, наприклад, виробничий процес випікання хліба. Перш ніж стати кінцевим продуктом, вирощене зерно проходить кілька стадій обробки: 1) збирання, обмолот, сортування; 2) очищення, просушування та зберігання на елеваторах; 3) помел на борошно на млинах; 4) випікання хліба на хлібозаводах. Якщо ціна зібраного в жнива зерна становить ? гр. од., то ціна зерна, яке вже очищене та зберігається на елеваторах,становитиме вже (х + ?) гр. од.; борошно
Loading...

 
 

Цікаве