WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Основні напрями посткласичної економічної теорії в першій половині XIXст. - Реферат

Основні напрями посткласичної економічної теорії в першій половині XIXст. - Реферат

виробниками.
Розроблений ученим закон попиту став основою сучасної теорії і практики маркетингу фірми. Взагалі економіко-математичний аналіз, здійснений А. Курно, відіграв значну роль у розвитку економічної теорії, сприявши появі математичної школи. Слід зауважити, що застосування математичних методів в економічному аналізі мало два наслідки: позитивний полягав у тому, що теорію політекономії було збагачено математичними висновками і формулами; негативним наслідком стала зайва формалізація економічної теорії.
Й. Тюнен (1783-1850) - німецький економіст, поміщик, займався теорією політекономії і був практиком організації інтенсивного сільського господарства й оптимального розміщення його галузей. У 1863 р. (після смерті ученого) була надрукована його праця "Ізольована держава в її відношенні до сільського господарства і національної економіки", в якій була розроблена економічна модель інтенсивного сільськогосподарського виробництва. Учений припустив існування ізольованої сільськогосподарської області з приблизно однаковою родючістю земельних ділянок і містом у центрі області (рис. Д 1).
Завдання, розв'язуване Й. Тюненом, полягало в оптимізації транспортних витрат у такий спосіб, щоб виробники сільськогосподарської продукції одержували прибуток. З цією метою він сформулював правила оптимізації транспортних витрат: виробник сільгосппродукції, організовуючи виробництво, повинен враховувати, що чим далі земельна ділянка розташована від міста, то вищими будуть транспортні витрати за такого самого рівня родючості. Оптимальним буде таке розміщення галузей сільського господарства, яке утворить систему концентричних кіл спадної прибутковості (інтенсивності), причому що ближче до міста, то витрати менші, а прибуток більший. З'ясовуючи, яке з кіл є межею розміщення продуктивних сил, Й. Тюнен дійшов висновку, що сільськогосподарське виробництво стане нерентабельним на такій відстані від міста, коли транспортні витрати зрівняються з чистим прибутком.
Рис. Д1. Кола ефективного розміщення галузей сільського господарства
Й. Тюнен, як і А. Курно, слідував методології граничного аналізу, застосовуючи її не тільки до вирішення проблем раціональної організації сільського господарства, а й до взаємозамінності праці і капіталу в структурі витрат виробника. Учений зазначав, що коли темпи зростання витрат виробництва перевищують темпи зростання чистого прибутку, то потрібно зменшити питому вагу або витрат праці, або витрат капіталу в загальній структурі витрат. Отже, Й. Тюнен першим найбільш повно і вдало застосував метод граничного аналізу, вирішуючи конкретне практичне завдання. Він вважається родоначальником теорії граничної корисності. Його роботи започаткували економетрику (математичну економіку), що на основі статистичного матеріалу розробляє економіко-емпіричні моделі розвитку.
Г. Госсен (1810-1858), німецький економіст, математик, юрист, належить до числа найвидатніших представників суб'єктивної школи політекономії. У 1844 р. вийшла друком його праця "Розвиток законів суспільного обміну і правил суспільної торгівлі, що випливають звідси". Г. Госсен, спираючись на теорію утилітаризму Є. Бента-ма, зазначав, що всі дії суб'єктів повинні мати на меті особисту економічну вигоду. Під економічною вигодою суб'єкта розуміється досягнення ним раціонального споживання обмежених благ і послуг. Він вважав, що для досягнення поставленої мети споживач повинен приймати рішення про покупку, керуючись двома суб'єктивно-психологічними законами. Суть першого закону полягає в тому, що розмір задоволення від кожної додаткової одиниці товару знижується і в разі насичення потреб досягає нуля. Згідно з другим законом, максимального задоволення суб'єкт досягає за тієї самої кількості матеріальних благ, коли корисність кожного блага однакова. На цих законах ґрунтується сучасна теорія споживання обмежених благ, суть якої полягає в тому, що товари мають цінність тільки тоді, коли їх кількість менша за потребу в них. На думку ученого, приватні виробники повинні так розподіляти свою працю, щоб гранична цінність кожного блага дорівнювала граничній вазі витраченої праці. Г. Госсен є одним із родоначальників математичної школи. Теорія споживчого вибору також спирається на теорію споживання Госсена, а його закони становлять основу сучасної мікроекономіки.
Наприкінці XIX ст. з'явилася історична школа, яка перетворилась на окремий напрям політичної економії, її основним представником був Ф. Ліст (1789-1846) - німецький економіст, юрист. Народився у м. Рейтлінгені (південна Німеччина) у родині заможного ремісника. Вивчав право в Тюбінгенському університеті, у 28 років став професором "практикидержавного управління" у цьому університеті. Ф. Ліст був активним політичним діячем, брав участь у спілці за об'єднання Німеччини, перебував на державній та дипломатичній службі.
У 1841 р. була видана праця Ф. Ліста "Національна система політичної економії", в якій він назвав політекономію А. Сміта космополітичною, тому що вона не виокремлювала національні особливості розвитку країн, а аналізувала загальні економічні закони. Учений вважав, що різні країни перебувають на різних рівнях розвитку, і для кожної країни характерна своя "національна економія", якою управляють особливі економічні закони. Визначаючи особливості розвитку Німеччини, він вирізняв кілька рівнів розвитку будь-якої нації (дикий, пастушачий, землеробський, землеробсько-промисловий, промислово-торговельний). На думку Ф. Ліста, Німеччина не досягла найвищого промислово-торговельного ступеня і тому має вживати певних заходів, щоб досягти рівня економічного розвитку багатьох країн. Це насамперед протекціоністська політика держави, яка захищає національний ринок; розвиток національної промисловості, що передбачає перехід від мануфактурної стадії виробництва до машинної; політичне об'єднання Німеччини; колонізація вільних східних земель. Ф. Ліст зазначав, що фритредерська зовнішня торгівля можлива тільки тоді, коли Німеччина досягне найвищого рівня економічного розвитку.
Ігноруючи аналітичні методи економічних досліджень, він ототожнював кілька різнорівневих за суттю понять, вважаючи, що політекономія - це національна система, під якою розуміється державна економічна політика. Наслідком надмірного захоплення емпіричними методами досліджень було те, що вирішення складних питань соціально-економічного розвитку Німеччини він пов'язував передусім із здійсненням кількох політичних заходів, часом реакційно-шовіністичного характеру. Концепція Ліста стала теоретичною основою появи так званої старої історичної школи в Німеччині. Економічне вчення Ф. Ліста підтримала група німецьких економістів, які представляли цю школу: В. РоІІІер (1817-1894), професор Лейпцизького університету (основна праця - "Нарис політичної економії", 1843 p.), Б. Гільдебранд (1812-1878), професор Йєньського університету (основна праця - "Національна економія сьогодення і майбутнього", 1848 р.), К. Кніс (1821-1898), професор Гейдельберзького університету (основна праця - "Політична економія з погляду історичного методу", 1853 p.).
Особливістю методології старої історичної школи є те, що всі її представники підтримували ідею "історичного методу" аналізу, відповідно до якого в кожній країні встановлюється свій "національний" порядок, що диктується особливими законами економічного розвитку. На механізм дії особливих економічних законів значно впливає правовий порядок у країні, етичні відносини, особливості психології нації тощо. Отже, варто відмовитися від загальної економічної теорії, замість неї займатися проблемами економічної історії, оскільки що може бути національнішим, ніж національна історія? Представники цієї школи підтверджували основну ідею Ф. Ліста про те, що політекономія - це наука про національне господарство, причому основним методом економічних досліджень повинен стати історико-емпіричний метод. У такому вигляді економічна концепція старої історичної школи стала теоретичним обґрунтуванням специфічного (прусського) шляху розвитку капіталізму в Німеччині. Іноді цю школу визначають як специфічну модель макрорегулювання економіки Німеччини кінця XIX ст.
Loading...

 
 

Цікаве