WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Неокласичні концепції регулювання національної економіки (пошукова робота) - Реферат

Неокласичні концепції регулювання національної економіки (пошукова робота) - Реферат

цін (тобто змінюють пропозицію продукції або попит на неї). Автори теорії раціональних очікувань дотримувалися думки, що одержуючи інформацію про несподіване зростання цін на готову продукцію, викликане зростанням маси грошей в обігу, господарюючі суб'єкти збільшать виробництво товарів, отже, зросте попит на робочу силу і знизиться безробіття. Однак тривала й очікувана суб'єктами інфляція спричинить тільки зростання цін, оскільки у довгостроковому періоді зростання маси грошей в обігу призведе до того, що фірми пристосуються до інфляційних процесів: гроші з реального сектору економіки перемістяться у фінансовий, у результаті чого рівень безробіття не зменшиться, а інфляція посилиться. Отже, держава повинна періодично викликати неочікувану інфляцію, що змінюватиме рівень зайнятості, ціни та обсяги виробництва.
Розглянувши основні макроекономічні концепції, можна зробити певні висновки. По-перше, кожна з концепцій відрізняється ставленням до втручання держави в економічні процеси. Згідно з моделлю Кейнса пропонується активне втручання держави в економіку, спрямоване на регулювання сукупного попиту. Основною проблемою економічної стабілізації і розвитку є високий рівень безробіття. Мо-нетаристська теорія припускає мінімальне втручання держави в економічні процеси. За необхідності можливе тільки державне регулювання грошового обігу. Основною проблемою економічного розвитку визнається зростання інфляції. Згідно з теорією економіки пропозиції передбачається помірне втручання держави в економіку, причому держава регулює сукупну пропозицію. Основною метою державного регулювання є досягнення рівноваги між витратами і прибутками, а фіскальна політика переважає в економічній політиці держави.
Всі моделі макрорегулювання дають найбільший ефект у конкретній ринковій ситуації, що може скластися на різних етапах розвитку національного виробництва (рис. Д 9).
На графіку зображені крива сукупного попиту CDy і крива сукупної пропозиції CSy, яка має кілька відрізків:
o горизонтальний відрізок характеризує економіку в стані неповної зайнятості, коли збільшення національного виробництва може бути досягнуте за рахунок збільшення зайнятості. Проблеми економіки неповної зайнятості можуть бути вирішені за допомогою кейнсіанської моделі макрорегулювання;
o вертикальний відрізок описує стан економіки повної зайнятості, коли інфляційні процеси не дають приросту національного продукту і зайнятості. Тут найефективніша монетаристська модель макрорегулювання;
Рис. Д 9. Ринкова рівновага на макрорівні
o проміжний відрізок показує, що приріст продукту супроводжується як зростанням зайнятості, так і збільшенням інфляції. У такій ринковій ситуації застосовується модель макрорегулювання виробництва, запропонована теоретиками економіки пропозиції. До неоконсервативних концепцій, що розглядають проблеми регулювання економіки на мікрорівні, належать теорія монополістичної конкуренції, теорія олігополії та теорія ефективної конкуренції. Теорія монополістичної конкуренції належить до неокласичного напряму й описує ситуацію недосконалої конкуренції. Основні представники цієї теорії: Е. Чемберлін (1899-1967), викладав у Гарвардському, Паризькому, Копенгагенському університетах, член Американської економічної асоціації, його основна праця - "Теорія монополістичної конкуренції" (1933 р.); В. Феллнер (нар. 1905) - викладач Каліфорнійського університету, його праці - "Тенденція і цикли в економічному розвитку" (1956 p.), "Монетарна політика і повна зайнятість" (1966 р.); К. Боулдінг (нар. 1910), його праці - "Реконструкція економіки" (1950 p.), "Лінійне програмування і теорія фірм" (1960 p.); ?. Маклуп (1902), основна праця - "Політекономія монополій: бізнес, праця, урядова політика" (1952 р.); С. Сліхтер (1892-1959) - американський економіст, викладач Принстонського і Гарвардського університетів, його праці - "Американська економіка: проблеми і перспективи" (1949 p.), "Що має більші переваги для американського бізнесу" (1951 p.).
У теорії монополістичної конкуренції виокремлюють три форми монополістичної влади на ринку: чиста монополія, монополістична конкуренція, олігополія. Чиста монополія визначається як тип ринкової структури, в якій є тільки один продавець унікальної продукції (тобто тієї, що не має аналогів). Причинами появи чистої монополії вважаються володіння патентами, контроль за джерелами сировини, низькі порівняно з конкурентами ціни. Монополістична конкуренція є елементом недосконалої конкуренції. Недосконала конкуренція - це тип структури ринку, що перебуває між крайніми полюсами ринкової влади: чистою конкуренцією і чистою монополією. Основними видами недосконалої конкуренції Е. Чемберлін вважав монополістичну конкуренцію й олігополію. Монополістична конкуренція - це ринкова структура з досить великою кількістю продавців диференційованих товарів, що характеризуються поліпшенням якості, реклами, упаковки тощо.
В умовах монополістичної конкуренції монополія, використовуючи своє виняткове становище на ринку, може одержувати високий прибуток, навіть скорочуючи свої виробничі потужності. У ціні своїх товарів вона враховує витрати, пов'язані з амортизацією непрацюючого обладнання і підвищенням якості продукції. В моделі монополістичної конкуренції найпоширенішою формою боротьби фірм на ринку є "гонка за лідером": якщо одна фірма встановила ціну, то інші повинні слідувати за нею. Ціна, що встановлюється в ході конкурентної боротьби галузевих монополій, називається регульованою ціною. Що ближча монополістична конкуренція до чистої монополії, то більше регульована ціна не залежить від обсягу випуску продукції. Отже, держава наринку, де конкурують монополії, повинна здійснювати збалансовану економічну політику - не припускати, щоб великі фірми перетворилися на монополію і знищили вільну конкуренцію.
Теорія олігополії з'явилася на основі теорії монополістичної конкуренції, її основними представниками були Дж. Фасфельд, його праця - "Економікс. Принципи політекономії" (1982 p.); Дж. М. Кларк (1884-1963), доктор філософії й економіки, викладач Чиказького і Колумбійського університетів, працював в урядових установах США, основні праці - "Громадський контроль за бізнесом" (1926 p.), "Стратегічні фактори в бізнес-циклах" (1934 p.), "Конкуренція як динамічний процес" (1949 p.), "Економічні інститути і добробут суспільства" (1957 p.).
Представники цієї теорії вважали, що з посиленням концентрації виробництва в галузі кількість конкурентів скорочується. Великі галузеві монополії стають "концентрованими" олігополіями. Олігопо-лія - це тип ринкової структури, за якого кілька великих фірм монополізують виробництво і збут продукції в галузі і проводять здебільшого нецінову конкуренцію, причому між галузевими монополіями може існувати взаємна угода, у результаті якої утворюється групова монополія. Автори теорії монополістичної конкуренції та олі-гополії зазначали, що з появою монополій відмінності дрібних і великих фірм згладжуються, оскільки вважається, що будь-яке підприємство може диференціювати свою продукцію. Стверджувалось, що економіка олігополій загалом ефективніша, ніж економіка монополій, оскільки всі виробничі поліпшення продукції настільки перевершують зростання цін, що споживач має специфічний надлишок, суть якого полягає в тому, що корисніше придбати продукцію, яка має підвищену якість. Усе це давало підстави зробити висновок, що теорія монополістичної конкуренції стала основою системи теорій сучасної фірми (рис. Д 10).
Значний внесок у розвиток теорії сучасної фірми зробили основні представники теорії ефективної конкуренції Й. Шумпетер і Дж. М. Кларк.
Й. Шумпетер (1883-1950) - економіст, соціолог,
Loading...

 
 

Цікаве