WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Домогосподарства (пошукова робота) - Реферат

Домогосподарства (пошукова робота) - Реферат

потреб індивіда. Тобто людина повинна прийняти рішення, потрібен їй дохід від праці чи ні.
Фактично розподіляти доводиться такий рідкісний ресурс, як час, що має природні межі. Людина не може витрачати на працю 24 години на добу, оскільки частина дня потрібна їй для відпочинку, щоб відтворити здатність до праці. Ціною відмови від відпочинку і буде заробітна плата, або, іншими словами, ціна одиниці часу праці, помножена на кількість робочих годин. Із зростанням заробітної плати зростає бажання працювати більше. Але це бажання обмежене, бо людина змушена відмовлятися від відпочинку. Із зростанням заробітної плати збільшується ціна відпочинку. Тому рано або пізно настає такий момент, коли збільшення заробітної плати призводить не до збільшення, а до скорочення робочого часу. При цьому не слід розглядати вільний час як байдикування. Як правило, у цей час багато людей підвищують свій культурний рівень, зміцнюють здоров'я, виховують дітей тощо.
Домогосподарства можуть використати весь отриманий дохід на споживання, а можуть заощадити частину коштів:
І = С + S,
де І - дохід домогосподарства; С - поточне споживання; S - заощадження.
Заощадження скорочує поточне споживання на величину майбутнього споживання. Тобто індивід, заощаджуючи, відмовляється від поточного споживання з метою збільшення його в майбутньому для себе або прийдешніх поколінь. На заощадження впливають такі чинники, як дохід споживача, інфляційні очікування та процент на капітал. Одним з основних факторів, що визначає обсяг споживання, є величина доходу: що він більший, то більше заощаджень зробить індивід. Інфляційні очікування негативно впливають на заощадження: що вищою очікується інфляція, то менше домогосподарства схильні заощаджувати.
Якщо споживач відмовляється від споживання, то він розраховує, що йому оплатять це. Ціна відмови від споживання у поточному періоді заради споживання у майбутньому називається процентом.
Процент - це дохід, який отримує домогосподарство за рахунок використання грошей іншою особою (або за позику). Що процент вищий, то більшою буде схильність до заощадження у домогосподарства. Можна підрахувати нинішню ціну тієї грошової одиниці, що можна отримати у майбутньому. Якщо сьогодні заощадити 1 гр. од., то через рік за ставки процента ? можна отримати: 1 гр. од. · (1 + ?). Тобто 1 гр. од., яку отримують через рік, нині коштує менше 1 гр. од., а саме: 1 гр. од. / (1 + /). Грошова одиниця, яку, отримають через 2 роки, сьогодні коштує 1 гр. од. / (1 + /)2 тощо. Звідси можна вивести поняття "поточна дисконтна приведена вартість" (PDV) - це існуюча сьогодні вартість 1 гр. од., сплачена через певний період часу.
Ці висновки ґрунтуються на моделі міжчасового вибору І. Фішера, відповідно до якої рівень споживання залежить не лише від поточного доходу, а й від доходу, який домогосподарство планує отримати у майбутньому. Американський економіст Ф. Модильяні, який розвинув погляди І. Фішера, висунув гіпотезу життєвого циклу, згідно з якою споживання залежить від доходу, що отримує індивід протягом усього життя. М. Фрідмен вважає, що поточний дохід F складається з постійного ?? і тимчасового Yt доходу
Y=Yp + Yf
Постійний дохід пов'язаний з основною сферою діяльності індивіда, його легко планувати на майбутнє, він виступає як деяка середня величина. Тимчасовий дохід зумовлений випадковими заробітками, які можуть бути більшими, меншими або бути відсутніми взагалі, тому їх можна розглядати як певне відхилення від середньої величини, випадкові заробітки важко планувати. Домогосподарства орієнтуються, як правило, на постійний дохід, тому зміни у споживанні пов'язані насамперед з ним.
Джерелом доходів домогосподарства також є рента, отримувана в результаті існування приватної власності на землю.
Рента - це плата за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких обмежена. Всі власники землі, незалежно від її якості, отримують абсолютну ренту. На кращих за родючістю землях власники також мають диференціальну ренту. Насправді рента становить лише частину суми, що орендар сплачує землевласнику.
Крім ренти орендар сплачує амортизацію на будівлі, розташовані на землі, а також процент на вкладений капітал. Будівництво споруд і будівель на землі, витрати, пов'язані з поліпшенням родючості землі, розвиток інфраструктури приводять до того, що в структурі орендної плати дедалі більшу частку становлять амортизація та процент на капітальні вкладення. Що менший термін контракту, то більше можна підняти орендну плату, обґрунтовуючи це поліпшеною якістю землі або інфраструктурою господарства, що розвивається.
Ще одним з видів доходу від власності є дивіденди.
Дивіденди - це дохід, який отримує власник акцій; це частина прибутку акціонерного товариства, яку щороку розподіляють між акціонерами за їх акціями і яка залежить від величини чистого прибутку і кількості акцій. Постійне вдосконалення акціонерних форм виробництва, активне сприяння цим процесам з боку держави дали змогу істотно розширити коло осіб, що володіють акціями. У країнах Заходу кожен третій дорослий громадянин є акціонером. В Україні ця форма власності ще не набула такого поширення, але процеси трансформації власності, приватизація сприяють формуванню ринку цінних паперів у нашій країні.
Дохід домогосподарства зростає також за рахунок трансфертних платежів.
Трансфертні платежі- це виплати урядом або фірмами грошей (або надання товарів чи послуг), за які платник не отримує безпосередньо товари або послуги. Ці кошти не є результатом праці. Трансфертні платежі складаються з виплат на страхування від нещасних випадків, допомоги у зв'язку з безробіттям, пенсій, виплат ветеранам, субсидій на освіту, допомоги у зв'язку з непрацездатністю, приватних пенсій тощо.
Список використаної літератури
1. Борисов Е. Ф. Экономическая теория. - М.: Юристь, 1999. - 568 с.
2. Бутук А. И. Экономическая теория. - К.: Вікар, 2000. - 301 с.
3. Всемирная история экономической мысли: В 6 т. - М.: Мысль, 1987.
4. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., ПалкінЮ. І. Основи економічних знань: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 1999. - 403 с.
5. Дзюбик С. Д., Ривок О. П. Основи економічної теорії. - К.: Основи, 1994. - 297 с.
6. Економічна теорія: Політекономія: Підруч. / За ред. В. Д. Бази-левича. - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.
7. Иохин В. Я. Экономическая теория: Учебник. - М.: Юристь, 2000. - 861 с.
8. Історія економічних учень: Підруч. / За ред. Л. Я. Корнейчук, ?. О. Татаренко. - К.: Вид-во КНЕУ, 1999. - 564 с.
9. Калиничева Г. И. Экономическая история: краткий конспект лекций. - К.: МАУП, 1998. - 92 с.
10. Коуз Р. Фирма, рынок и право. - М., 1993.
11. КейнсДж. М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1978. - 494 с.
12. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990.- 311с.
13. Макконнет К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. - М.: Республика, 1996. - 785 с.
14. Милль Дж. Основы политической экономии: В 2 т. - М.: Прогресс, 1980.- Т. 2.- 480с.
Loading...

 
 

Цікаве