WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Основні напрями посткласичної економічної теорії в першій половині XIXст. - Реферат

Основні напрями посткласичної економічної теорії в першій половині XIXст. - Реферат

перевищує пропозицію, то проблема реалізації стає нерозв'язною, і настає криза недовиробництва. Виходом з кризи є активізація попиту третіх осіб (земельних власників, армії, церкви, держави). Ці треті особи мають потребу у прибутках і, одержуючи їх, стимулюватимуть виробництво товарів. Теорія вартості Мальтуса еклектична і суперечлива. Під вартістю розуміється, з одного боку, кількість праці, витраченої на виробництво даного товару, з іншого - кількість праці, необхідної для виготовлення товару, який обмінюється на даний. Прибуток товаровиробника Т. Мальтус трактує як різницю між ціною і вартістю товару, прибуток є надлишком до вартості і може бути отриманий у процесі обміну товарів. Учений є передусім прихильникомзростання невиробничого споживання. Він уперше чітко сформулював думку про межу продуктивності землі як фактора виробництва. Економічне вчення Мальтуса відрізняється зайвою біологізацією економічних відносин і процесів, антикризові заходи, запропоновані ним, носять реакційний характер.
Поява суб'єктивної школи в політекономії була зумовлена необхідністю пошуку й обґрунтування нового підходу до встановлення цін на продукцію підприємств, альтернативного витратно-трудовому методу ціноутворення. Суб'єктивна школа була започаткована в працях А. Курно, Й. Тюнена і Г. Госсена.
А. Курно (1801-1877) - французький математик, філософ і економіст, виходець з родини дрібного буржуа, закінчив коледж і вищу школу в Парижі. У 28 років одержав ступінь доктора математики і кафедру в Паризькому університеті, був ректором університету і головою комісії з народної освіти Франції та генеральним інспектором навчальних закладів. Основні праці А. Курно - "Дослідження математичних принципів теорії багатства" (1838 p.), "Принципи теорії багатства" (1863 p.).
Економічну концепцію вченого становить математичний опис кількох моделей організації товарного виробництва: повної монополії (під якою розуміється природна монополія, коли одна фірма є власником унікальних товарів або ресурсів), дуополії (дві монополії в галузі), обмеженої монополії (багато продавців і багато покупців) та вільної конкуренції (безліч продавців і покупців). А. Курно встановив залежність попиту від ціни товару:
D =f(P)
де D - попит; ? - ціна.
Наведена формула є математичним вираженням закону Курно, суть якого полягає в тому, що попит обернено залежний від ціни. Учений першим застосував поняття "еластичність попиту". Він охарактеризував тільки цінову еластичність, зазначаючи, що товари відрізняються за еластичністю та функцією попиту. Виторг товаровиробника він визначав як добуток ціни та обсягу попиту:
А. Курно вважав, що кожен підприємець, бажаючи максимізувати виторг, повинен насамперед оптимізувати ціну своєї продукції, тобто знайти екстремум функції pf(P). Причому максимальна ціна продукції не є оптимальною, тому що може різко знизити обсяг попиту. Оптимальною є така ціна, що врівноважує витрати виробника і попит споживача:
D =f(P) = ?(?) = S,
де А: - витрати виробництва; S - пропозиція товарів виробниками.
Розроблений ученим закон попиту став основою сучасної теорії і практики маркетингу фірми. Взагалі економіко-математичний аналіз, здійснений А. Курно, відіграв значну роль у розвитку економічної теорії, сприявши появі математичної школи. Слід зауважити, що застосування математичних методів в економічному аналізі мало два наслідки: позитивний полягав у тому, що теорію політекономії було збагачено математичними висновками і формулами; негативним наслідком стала зайва формалізація економічної теорії. Й. Тюнен (1783-1850) - німецький економіст, поміщик, займався теорією політекономії і був практиком організації інтенсивного сільського господарства й оптимального розміщення його галузей. У 1863 р. (після смерті ученого) була надрукована його праця "Ізольована держава в її відношенні до сільського господарства і національної економіки", в якій була розроблена економічна модель інтенсивного сільськогосподарського виробництва. Учений припустив існування ізольованої сільськогосподарської області з приблизно однаковою родючістю земельних ділянок і містом у центрі області (рис. Д 1).
Завдання, розв'язуване Й. Тюненом, полягало в оптимізації транспортних витрат у такий спосіб, щоб виробники сільськогосподарської продукції одержували прибуток. З цією метою він сформулював правила оптимізації транспортних витрат: виробник сільгосппродукції, організовуючи виробництво, повинен враховувати, що чим далі земельна ділянка розташована від міста, то вищими будуть транспортні витрати за такого самого рівня родючості. Оптимальним буде таке розміщення галузей сільського господарства, яке утворить систему концентричних кіл спадної прибутковості (інтенсивності), причому що ближче до міста, то витрати менші, а прибуток більший. З'ясовуючи, яке з кіл є межею розміщення продуктивних сил, Й. Тюнен дійшов висновку, що сільськогосподарське виробництво стане нерентабельним на такій відстані від міста, коли транспортні витрати зрівняються з чистим прибутком.
Рис. Д1. Кола ефективного розміщення галузей сільського господарства
Й. Тюнен, як і А. Курно, слідував методології граничного аналізу, застосовуючи її не тільки до вирішення проблем раціональної організації сільського господарства, а й до взаємозамінності праці і капіталу в структурі витрат виробника. Учений зазначав, що коли темпи зростання витрат виробництва перевищують темпи зростання чистого прибутку, то потрібно зменшити питому вагу або витрат праці, або витрат капіталу в загальній структурі витрат. Отже, Й. Тюнен першим найбільш повно і вдало застосував метод граничного аналізу, вирішуючи конкретне практичне завдання. Він вважається родоначальником теорії граничної корисності. Його роботи започаткували економетрику (математичну економіку), що на основі статистичного матеріалу розробляє економіко-емпіричні моделі розвитку.
Г. Госсен (1810-1858), німецький економіст, математик, юрист, належить до числа найвидатніших представників суб'єктивної школи політекономії. У 1844 р. вийшла друком його праця "Розвиток законів суспільного обміну і правил суспільної торгівлі, що випливають звідси". Г. Госсен, спираючись на теорію утилітаризму Є. Бента-ма, зазначав, що всі дії суб'єктів повинні мати на меті особисту економічну вигоду. Під економічною вигодою суб'єкта розуміється досягнення ним раціонального споживання обмежених благ і послуг. Він вважав, що для досягнення поставленої мети споживач повинен приймати рішення про покупку, керуючись двома суб'єктивно-психологічними законами. Суть першого закону полягає в тому, що розмір задоволення від кожної додаткової одиниці
Loading...

 
 

Цікаве