WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Небанківські кредитно-фінансові установи. Біржа - Реферат

Небанківські кредитно-фінансові установи. Біржа - Реферат


Реферат на тему:
Небанківські кредитно-фінансові установи. Біржа.
Небанківські кредитно-фінансові установи
У сучасній економіці важливу роль у спрямуванні коштів від суб'єктів, які заощадили кошти, до суб'єктів-позичальників відіграють небанківські кредитно-фінансові установи. В розвиненому ринковому господарстві вони вступають у пряму конкуренцію з банками, оскільки здатні надавати своїм клієнтам такі самі послуги і забезпечувати при цьому більшу надійність вкладів.
До небанківських кредитно-фінансових установ належать інвестиційні, інноваційні, трастові, страхові компанії, пенсійні фонди та ін.
Інвестиційна компанія - це установа, що акумулює кошти приватних інвесторів за допомогою емісії власних цінних паперів (зобов'язань). Залучені у такий спосіб кошти розміщуються в акції, облігації всередині країни і за кордоном. Інвестиційна компанія є інституційним (професійним) інвестором. Найширшого розвитку такі компанії набули в США, де разом з пенсійними фондами володіють понад 50 % акцій компаній Нью-Йоркської фондової біржі, яка називається Американською (American stock exchange).
Інноваційні компанії - це установи, що використовують у своїй діяльності венчурний (ризикований) капітал, їх діяльність спрямована на створення, освоєння, виробництво і просування на ринок технологічних та організаційно-управлінських нововведень.
Трастові компанії - це фінансові інститути, що виконують довірчі (посередницькі) функції для фізичних і юридичних осіб, зокрема управління майном, зберігання цінних паперів і реалізація угод за ними, в тому числі інвестиційного характеру.
Інститут трасту з'явився ще в середні віки, але сьогодні набув широкого поширення в Західній Європі та США.
Страхові компанії - найбільш значущі інститути небанківської кредитно-фінансової системи, які представляють самостійний вид підприємницької діяльності. Як і інші кредитно-фінансові інститути, вони функціонують у фінансовому посередництві і перетворюють один вид активів на інший. Страхові компанії періодично отримують страхові внески та страхові поліси своїх клієнтів в обмін на виплати у разі настання страхового випадку. Ці кошти інвестуються в акції, облігації та інші цінні папери, в позики. Отримані доходи страхові компанії використовують для виплати страхових відшкодувань і формування власного прибутку. Довгостроковий характер ресурсів, якими володіють страхові компанії, допомагає їм ставати великими інвесторами на ринку цінних паперів.
Пенсійні фонди акумулюють кошти пенсійного забезпечення і гарантують суспільству ще один вид соціального захисту - виплату доходів громадянам після їх виходу на пенсію. Підприємці, трудові спілки, приватні особи можуть заснувати фонди пенсійного забезпечення, що нагромаджують кошти із внесків, сплачуваних їх учасниками. Кожен з цих фондів має свої особливості за спільної мети. Наприклад, приватними фондами пенсійного забезпечення керує банк або компанія із страхування життя. В фондах, підтримуваних підприємцями, внески розподіляються між підприємцями і працівниками. Як і страхові компанії, пенсійні фонди є власниками значного капіталу, який використовують для фінансування великих промислових компаній.
У сучасній ринковій економіці кількість фінансових посередників постійно зростає, розширюються їх функції та види кредитування, удосконалюються методи залучення коштів, зростає надійність фінансових прогнозів і нейтралізація ризиків, їх позитивний вплив на економічні процеси безсумнівний, але слід зазначити, що інститути фінансового ринку мають формуватися під контролем держави в межах законів, які б забезпечували їх діяльність з найменшим ризиком втрат для вкладників.
Біржа
У сучасних умовах важливу роль на фінансовому ринку відіграють фондова і валютна біржі. Біржа - досить простий і ефективний інструмент оперативного реагування на зміни ринкової кон'юнктури. Як і комерційні банки, біржі виконують роль посередників і забезпечують, з одного боку, акумуляцію заощаджень, з іншого - їх інвестування. Разом з тим біржі відрізняються від комерційних банків за цілями діяльності, характером операцій і ризику.
Розвиток і становлення біржової справи вимірюється століттями. З давніх часів купці з багатьох країн збиралися у певних місцях, пропонуючи свої товари покупцям. Такі місця називали по-різному: базари, ярмарки, сходки та ін. Перші відомості про сходки купців датуються XIII-XIV ст. Виникнення біржі як спеціального місця для здійснення торгів пов'язують з містом Брюгге (Нідерланди). Саме там наприкінці XV ст. купець Ван дер Бурге влаштував дім для торгівлі і прикрасив його фронтон своїм гербом, на якому були зображені три гаманці. Вважається, що від прізвища купця та його герба і походить слово "біржа". Розвиваючи торгівлю, біржі витіснили купівлю-продаж з рук у руки і започаткували торгівлю на замовлення. Отже, на біржі концентрувався попит, пропозиція товарів, тут можна було отримати інформацію про стан торгівлі в усьому світі.
Повноцінне існування бірж та їх розквіт припадає на XIX ст., коли біржова діяльність поширилась на весь цивілізований світ. До найвідоміших світових бірж належать Нью-Йоркська, яка в січні 1992 р. відзначила своє 200-річчя, Токійська, Середньозахідна в США, Лондонська, Міжнародна федерація фондових бірж у Парижі та ін. Умови угод, укладених на Нью-Йоркській біржі, телеграфують до 472 міст США, Канади та Європи. На початку 90-х років XX ст. у країнах, де функціонує ринок, налічувалось близько 50 товарних бірж із загальним оборотом понад 10 трлн дол., на яких реалізовувалося понад 60 найменувань продукції. Найстарішою в світі фондовою біржею вважається Амстердамська, відкрита в 1602 р. У царській Росії першу велику біржу було відкрито в Петербурзі у 1703 р. У1914 р. у Росії налічувалось 114 бірж. Перша офіційно зареєстрована товарна біржа України - Одеська (1796 p.), майже через століття були відкриті Київська товарна біржа (1869 р.) і Харківська біржа (1876 p.), які діяли до 1917 р.
Другий етап відродження бірж в Україні припадає на 1922-1930 pp. (період непу), за цей час було створено 17 товарних бірж, серед яких були спеціалізовані й універсальні товарні біржі. З ліквідацією НЕПу біржова справа почала згортатися, з різних причин біржі було закрито.
Після проголошення Україною незалежності біржова діяльність у країні відроджується, мережа бірж постійно зростає. В 1993 р. в Україні функціонувало понад 90 товарних бірж (у СІЛА їх тільки 11). За обсягом товарообороту нині слід виокремити Київську універсальну товарну біржу, Українську універсальну біржу (м. Київ), Одеську товарну біржу, Універсальну Українсько-сибірську біржу (м. Харків). На їх долю припадає 20 % усієї товарної маси, що проходить через українські біржі. З метою поліпшення своєї діяльності та відродження біржових традицій біржі України об'єдналися в Біржовий союз України. Правовою базою становлення і розвитку біржової діяльності в Україні є закони Верховної Ради і накази Міністерства фінансів. Середних слід зазначити закони України "Про господарські товариства", "Про підприємство", "Про підприємництво", "Про власність", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про банки та банківську діяльність", "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про товарну біржу", "Про цінні папери та фондову біржу", а також закони, що регулюють процеси роздержавлення та приватизації. Велика увага до формування законодавчого поля діяльності бірж в Україні виправдана, адже світова практика господарювання свідчить про їх провідну роль у забезпеченні реалізації ринкового механізму.
Успіх біржової діяльності залежить насамперед від основних діючих осіб біржі - маклерів (брокерів і дилерів), завдання яких полягає у підтриманні необхідної торговельної діяльності в біржовому
Loading...

 
 

Цікаве