WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Роль іноземних інвестицій в економіці України - Реферат

Роль іноземних інвестицій в економіці України - Реферат

ринку.
Крім працюючих інвесторів, в Україні є чимало компаній, в основному західних, котрі просто"моніторят" ринок на майбутнє. Для західних корпорацій нічого не коштує "кинути" в Україну пари мільйонів доларів, щоб "застовпити" місце. Поки ці компанії здебільшого займаються імпортом-експортом сільгосппродукції і супутніх товарів (пестициди, гербіциди і т.д.). Дуже помітними операторами зернового ринку України стали "дочки" іноземних "сільгоспмонстрів" - Cargill і Toepfer. Останнім часом у цих компаній з'являється інтерес уже не тільки до торгівлі, але і до виробництва, наприклад, зернових.
Світові тенденції інвестування обійшли Україну стороною. В інноваційні проекти і наукомісткі галузі ніхто інвестувати не поспішає, незважаючи на пільги. Занадто великі ризики...
До того ж в усьому світі не існує проблеми одержати портфельного інвестора. Українські підприємства, що бажають "продатися" частково, іноземців мало цікавлять.
Як приваблюємо і чому не йдуть...
Донедавна український уряд оперував усього лише одним стимулом для іноземних інвесторів - податковими і митними пільгами. Політика "пряника" скінчилася жалюгідно - пільги в СП відібрали раніш покладеного терміну, підмочивши і без того сумнівну репутацію України.
Утім, податкові пільги іноземцям особливо й ні до чого - в них і так серйозні переваги перед вітчизняним інвестором. Західні компанії мають доступ до передових технологій, дешевих грошей та ефективного менеджменту. По великому рахунку, ніякого спеціального відношення вони до себе не вимагають і хочуть того ж, що і місцеві інвестори.
Численні опитування іноземців із завидною регулярністю щороку демонструють ті самі проблеми, що заважають інвестуванню в Україну, - повальна корумпованість чиновників, надмірна зарегульованість економіки, відсутність захисту прав інвесторів.
Українська влада схоже визнала, що й вітчизняний і іноземний інвестор рівні у своїх правах, і нічого "особливого" іноземцям уже не пропонують. Утім, рівність іноземного і вітчизняного бізнесу чиновники розуміють досить оригінально: невідшкодоване і тим і іншим ПДВ; відмовлення визнавати експортні операції такими; заборона застосовувати податкові чи векселі просто "жартування" із позаплановими перевірками.
Багато хто в Україні вже почав розуміти, що урядовими програмами інвесторів не заманити - потрібно змінювати принципи керування економікою. Правда, з'ясовуючи причини наших "негараздів", чиновники усе більше захоплюються опитуваннями інвесторів і роблять часом парадоксальні висновки з цілком конкретних результатів.
Існують і менш помітні, але не менш важливі причини відсутності інтересу до України з боку іноземного капіталу. Останнім часом частенько одним зі стримуючих факторів інвестиційного процесу називають негативний імідж країни на міжнародній арені. Укладачі рейтингів по корупції й економічній волі вперто не хочуть визнавати Україну правовою державою, звідси - відсутність інтересу у великих пенсійних і інвестиційних фондів до українського ринку.
Незадоволені іноземці і "закритістю" деяких галузей української економіки, штучно створеної місцевими міні-олігархами і регіональним посібником. За підтримкою регіональних українських ФПГ нерідкі випадки, коли на рівні губернаторів віддавалася команда: іноземців в область не "пущати".
Не секрет, що західні інвестори не в захваті і від якості українського менеджменту - здобуваючи підприємство, вони найчастіше змінюють усіх менеджерів-аборигенів на нових, спеціально навчених.
Чи потрібні іноземні інвестиції...
Тільки на якісне переоснащення вітчизняного гірничо-металургійного комплексу, "який кує" основний валютний виторг, по самих скромних підрахунках, необхідно біля $10 млрд. У металургів таких грошей немає.
Достатньо просто глянути на структуру торгового балансу країни, щоб зрозуміти, що в найближчі роки очікується нова хвиля антидемпінгових розслідувань проти вітчизняних експортерів. Під обмежувальні санкції в першу чергу підпадає сировинний експорт, а якість вітчизняної продукції часто залишає бажати кращого. Унаслідок торгових обмежень країна "недоодержить" валюти від експортерів. А для експортоориєнтованої української економіки це смерті подібно.
Можна до нескінченності малювати страшні картинки економічної катастрофи в Україні, але уже сьогодні ясно - вітчизняна економіка втрачає конкурентноздатність на світових ринках. А після можливого вступу у ВТО ця тенденція перекинеться і на внутрішній ринок.
У самих українських промисловців немає ще загальної точки зору на закордонні інвестиції. Директора успішних підприємств вважають, що інвестор їм не потрібний, вистачить своїх чи засобів кредитів українських банків. Але західні технічні експерти гадають, що конкурентноздатність українських заводів тимчасова і доступних фінансових джерел не вистачить на серйозну реконструкцію виробництва.
Крім того, від іноземних інвестицій є ще і непрямий ефект - упровадження західного менеджменту і цивілізованих форм підприємництва.
Правда, як і у всякої медалі, в інвестуванні є і зворотна сторона. Є чимало аргументів проти деяких варіантів іноземного інвестування. Дуже часто великі компанії в країнах третього світу (до яким відноситься й Україна) розміщають екологічно шкідливі виробництва або виробництва товарів "групи ризику" (шкідливих для здоров'я людей). Не випадково експансія світових тютюнових компаній в Україну збіглася з початком активної боротьби з палінням у розвинутих країнах. А в Індії, наприклад, екологи вже кілька років б'ють тривогу через збільшення шкідливих речовин, що викидають в атмосферу хімічні компанії, що належать іноземним інвесторам.
Деякі корпорації викуповують задешево профільні виробництва в країнах, що розвиваються, щоб потім закрити їх, розчистивши ринок для власної продукції. Згадаємо хоча б історію з діяльністю на українських просторах одного зі світових лідерів електротехнічної промисловості.
До того ж перевантажена іноземними інвестиціями країна дуже сильно залежить від міжнародних фінансових і фондових струсів. Такі інвестиційно багаті країни, як Сінгапур, Гонконг, Південна Корея, у 1998 році повною мірою відчули всі принадності інвестиційного "шторму".
Усі ці ризики необхідно враховувати при плануванні урядом інвестиційної політики. Іноземні інвестиції Україні, дійсно, необхідні, але "зазивати" іноземців треба з врахуванням національної економічної безпеки.
Які перспективи:
Більш за все можуть інвестувати в Україну, звичайно, росіяни. Вони приходять всерйоз і надовго, хоча нерідко і зі скандалами. Західні інвестори не особливо цікавляться нашим ринком. Підтвердження тому - чергове відмовлення США надати нам статус країни з ринковою економікою. До речі, відбулося це почасти через скарги американських інвесторів, що працюють в Україні...
Без істотного "потепління" інвестиційного клімату нові інвестори, швидше за все , до нас не прийдуть. По-перше, усі привабливі галузі вже "забиті"
Loading...

 
 

Цікаве