WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Державне регулювання економіки і змішана економічна система - Реферат

Державне регулювання економіки і змішана економічна система - Реферат

інструмент цільової й "адресної" реалізації цих коштів у різних сферах і галузях економіки. Уряд є основним замовником товарів, послуг, НДДКР для забезпечення державних потреб. Зростання державних витрат, державного військового й цивільного споживання, утворення масштабного державного ринку товарів і послуг (а всередині нього особливого сектору - військового ринку) - характерна ознака розвинених економік провідних країн світу з післявоєнного періоду до нинішнього часу.
Макроекономічне планування й програмування економіки
Поточне регулювання держава доповнює довгостроковим програмуванням економіки на основі перспективних економічних прогнозів. Економічне прогнозування як система наукових досліджень про можливі напрямимайбутнього розвитку економіки та її окремих галузей є формою наукового передбачення й передує розробці планів і програм. На основі науково-технічних і соціально-економічних прогнозів розробляються довгострокові програми інвестицій, експортно-імпортних операцій, підготовки й перекваліфікації робочої сили, здійснення наукових досліджень.
Комплексні програми економічного і соціального розвитку - це система завдань, цілей і запланованих шляхів та методів їх досягнення із зазначенням строків виконання, виконавців і джерел фінансування. У комплексних програмах відображається:
o оцінка економічного і соціального розвитку в попередній період;
o прогноз економічного і соціального розвитку у наступний період (очікувана економічна кон'юнктура);
o концепція економічного і соціального розвитку;
o макроекономічні і соціальні показники й політика;
o інституціональні перетворення;
o інвестиційна, інноваційна, структурна й аграрна політика;
o зовнішньоекономічна політика.
Окрім комплексних приймаються також програми територіального та галузевого розвитку, а також функціональні програми (приватизації, демонополізації, розвитку малого бізнесу тощо). За строками дії програми поділяються на довгострокові перспективні (10-15 років), середньострокові (до 10 років) і щорічні.
Так, у 1995-1996 pp. у сфері науки, техніки і ВПК США здійснювалося 700 коротко-, середньо- і довгострокових федеральних науково-технічних програм, у соціально-економічній сфері - понад 300, у галузі сільського господарства й охорони довкілля - понад 80, 85 - у сфері забезпечення природними ресурсами, понад 40 - у галузі житлово-комунального будівництва і господарства міст, 35 - у галузі транспорту, зв'язку й енергетики. Саме такий пакет державних господарських програм - основа для організації, планування й розміщення федеральних контрактів на товари і послуги для потреб державного споживання.
Державні програми реалізуються через сукупність держконтрактів і спрямовані на розвиток сільського господарства, паливно-енергетичного комплексу, ВПК, систем освіти й охорони здоров'я, забезпечення зайнятості й соціальних послуг, забезпечення науково-технічного прогресу. Витрати держбюджету, як правило, спрямовані на реалізацію загальнодержавних соціально-економічних, науково-технічних або військово-технологічних програм, тоді як витрати місцевих бюджетів - на фінансування програм розвитку територій, інфраструктури, міського будівництва, аграрної сфери, освіти тощо.
Регулювання науково-технічного розвитку
У країнах з розвиненою ринковою економікою особливе значення надається стимулюванню науково-технічного прогресу та розвитку на його основі наукомістких виробництв. З цією метою кожна країна, виходячи з певної концепції або моделі науково-технічного прогресу, розробляє комплекс заходів, спираючись на систему національно-державних пріоритетів. У США, наприклад, акцентується увага на збереженні науково-технічного і військового лідерства, в Японії - на виготовленні наукомісткої конкурентоспроможної промислової продукції.
Ринкова економіка загалом сприйнятлива до НТП, однак самостійно не забезпечує стратегічних проривів у сфері науки, техніки, технологій, необхідних для зміни народногосподарської структури. Причини цього такі: обмеженість фінансових ресурсів компаній, нездатність приватних корпорацій здійснювати фундаментальні дослідження, високий ступінь ризику і невизначеності, значні терміни окупності. Тому держава повинна забезпечувати стимулювання НТП й визначати основні завдання науково-технічної політики.
Метою державного втручання у сферу НДДКР є: збереження науково-технічного потенціалу й фундаментальної науки; забезпечення безперервності процесу науково-технічного розвитку в умовах великомасштабних технологічних зрушень; визначення стратегічних напрямів НТП для державної підтримки, що закладає підвалини науково-технічного потенціалу XXI ст.
Регулювання умов науково-технічної діяльності здійснюється за допомогою створення інноваційних фондів, технополісів, бізнес-інкубаторів; страхування науково-технічної діяльності; пільгового оподаткування і кредитування; політики прискореної амортизації; запровадження валютних пільг; здійснення державної науково-технічної експертизи; створення системи державної науково-технічної інформації.
У розвинених країнах набула поширення доктрина "солідарної відповідальності", згідно з якою держава, так само як і приватний капітал (промисловий і банківський), зобов'язана фінансувати створення новітньої наукомісткої техніки і технології, що відповідає світовим стандартам й конкурентоспроможна на внутрішньому та зовнішніх ринках.
Фіскальне (бюджетно-податкове) і грошово-кредитне регулювання
У світовій економічній науці поняття державного сектору нерідко пов'язують не тільки з державною власністю, а й з усією сукупністю форм участі держави у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. У такому розумінні цей сектор є фундаментом, спираючись на який держава виконує свої функції. Наприклад, бюджет (частина держсектору, розміщеного у сфері розподілу) необхідний державі для перерозподілу доходів, здійснення структурної перебудови, фінансування випуску суспільних товарів тощо. Доходи бюджету формуються за рахунок податків і неподаткових надходжень, доходів від власності, позик, інколи - державних цільових фондів. Видатки спрямовуються на забезпечення державного управління, національної оборони, правопорядку, на підтримання окремих галузей господарства, соціальний
Loading...

 
 

Цікаве