WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Банк як інститут ринкової інфраструктури - Реферат

Банк як інститут ринкової інфраструктури - Реферат

стало можливо завдяки впровадженню системи частковихбанківських резервів, що лежить в основі банківських систем багатьох країн світу.
Система часткових резервів - спосіб захисту стійкості банківської системи і розширення її можливостей із кредитування клієнтів. Він заснований на централізації частини коштів банків у спеціальних фондах, якими розпоряджається центральний банк країни. У разі використання такої системи кожна грошова одиниця банківських резервів стає забезпеченням кількох грошових одиниць, що видаються банком у вигляді кредитів і зараховуються на чекові рахунки позичальника. Єдина резервна банківська система дає змогу кожному банку здійснювати кредитну емісію, у певний спосіб страхуючись від критичної ситуації (вимоги більшої суми, ніж зберігається саме в цьому банку). Крім того резервна система дає можливість через зміну грошової маси керувати економічними процесами в державі. Кредитна емісія має чітку межу, яка визначається розміром резервних вимог центрального банку країни.
Кожен банк може видавати у вигляді кредитів лише частину тієї суми, яку він отримав від вкладника, але всі банки разом можуть надати грошей значно більше, ніж вклали вкладники. Розмір такого перевищення прямо пов'язаний з рівнем резервних вимог через співвідношення (мультиплікатор депозитів) і визначає граничні масштаби зростання грошової маси за рахунок кредитної емісії.
Технічно здійснення банком кредитної емісії виглядає так, як показано у табл. 8.
Як видно з наведеного прикладу, банк не тримає проти "пасиву" таку саму суму готівки, її розмір встановлюється, виходячи з норми обов'язкових резервів, і визначається НБУ. Якщо сума вкладів становить 1000 гр. од., норма обов'язкового резерву -10 %, то позика, яку може надати на основі вкладу банк А, становитиме 900 гр. од., банк В - 800 гр. од., банк С- 700 гр. од. і т. ін.
Строкові або термінові депозити вносяться на певний строк, і тільки після його закінчення можна зняти всю суму. Як правило, на такі вклади банки сплачують підвищені проценти. Строкові вклади є проміжною ланкою між поточними й ощадними рахунками. Особливістю ощадного рахунка є наявність свідоцтва про вклад - ощадної книжки. Ощадні операції здійснювались ощадними касами (банками).
Таблиця 8
Механізм кредитної емісії Банк .4
Актив, гр. од. Пасив, гр. од.
Готівкові резерви +100 Вклади 1000
Надані кредити +900
Сума 1000 Сума 1000
Банк ?
Актив, гр. од. Пасив, гр. од.
Готівкові резерви +100 Вклади 900
Надані кредити +800
Сума 900 Сума 900
Банк С
Актив, гр. од. Пасив, гр. од.
Готівкові резерви +100 Вклади 800
Надані кредити +700
Сума 800 Сума 800
В умовах розвитку ринкових відносин в Україні мобілізація вільних коштів населення є одним з найважливіших видів операцій банків. Залучені у такий спосіб кошти є джерелом фінансування економіки країни (інвестицій).
До пасивних операцій банку належать також кредити, отримані від інших банків. Таку операцію характеризує наявність гарантії збереження коштів, вищий процент, ніж за вкладами. При цьому ініціатива на операцію виходить не від клієнта, а від самого банку. Крім зазначених операцій із залучення коштів банки користуються й іншими. Наприклад, перерахунок векселів, придбаних у клієнтів, та їх перепродаж, перезаставляння. Остання операція дає можливість банкам надавати позики підприємцям під заставу цінностей.
Активні операції банку - це операції з розміщення власних і залучених коштів, їх основу становлять кредитні операції.
Як суспільне явище кредит виник за умов необхідності реалізувати товар у разі тимчасового ускладнення платежу (від лат. credo - вірю). Кредитна угода відображає економічні відносини між позичальником і кредитором щодо надання останнім певних матеріальних цінностей. Кредит визначають як особливу форму фінансових відносин між суб'єктами кредиту щодо надання позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення, строковості, платності. Кредитні операції виконують важливі функції в системі суспільного виробництва:
o перерозподільну, за допомогою якої відбувається перерозподіл створеної вартості на засадах повернення, властива всім формам кредиту;
o емісійну - створення коштів для грошового обігу, таку функцію виконує тільки банківський кредит.
Між обома функціями існує тісний зв'язок, адже перерозподіляти можна лише те, що перебуває в обігу. Втім, пускати гроші в обіг необхідно лише тоді, коли в цьому є потреба. Отже, кредит є важливим економічним важелем управління економікою країни, він може сприяти її розвитку, або, навпаки, дестабілізувати.
Кредитування банку - це надання фізичній або юридичній особі, якій потрібні кошти, права здійснювати свої витрати за рахунок банку у разі гарантованого повернення взятих сум і сплати винагороди за користування ними.
На основі загального позичкового фонду здійснюється кредитно-грошова політика держави. Об'єктом її регулювання є грошова маса країни.
Кредитна політика здійснюється за такими основними напрямами:
o стимулювання кредиту і грошової емісії (кредитна експансія), або так звана політика "дешевих грошей";
o стримування (обмеження) кредиту і грошової емісії (кредитна рестрикція), або так звана політика "дорогих грошей".
Перший напрям характерний для періоду економічного спаду і має на меті стимулювання підприємницької діяльності в країні за допомогою розширення можливостей і кількості суб'єктів кредитування, другий - для періоду економічного підйому, що призводить до поглиблення диспропорцій в економіці та її "перегріву".
Методи, що використовуються під час здійснення грошово-кредитної політики, можна поділити на загальні (впливають на весь ринок позичкового капіталу) і селективні (призначені для впливу і регулювання окремих видів кредитів або галузей, фірм). До загальних методів грошово-кредитної політики належать методи впливу національних банків на грошово-кредитну систему країни, а саме:
o зміна облікової ставки процента;
o зміна норми обов'язкових резервів;
o операції на відкритому ринку.
До селективних методів належать:
o контроль за окремими видами кредитів, найчастіше здійснюється контроль за кредитами під заставу біржових цінних паперів, за споживчими позиками на придбання товарів у розстрочку, за іпотечним кредитом та ін.;
o регулювання ризику ліквідності банківських операцій унаслідок перевищення виданими кредитами суми власних коштів банку. Наприклад, у Франції сума всіх кредитів, наданих банком, не повинна перевищувати більш як у 20 разів його власні кошти. Кредитування здійснюється відповідно до чітко визначених правил поводження суб'єктів кредитної угоди на основі загальноприйнятих принципів кредитування: строковості, платності, повернення, гарантування, рівноправності та цільового характеру.
Строковість. Як правило, більшість коштів, наданих у кредит, не є власністю банку і мають бути повернені
Loading...

 
 

Цікаве