WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Місце та роль людини в ринковій економіці - Реферат

Місце та роль людини в ринковій економіці - Реферат

підлягають відповідним законам, якщо їх розглядати не на окремих особах, а на масах, притому за більш або менш значні проміжки часу.
Власне цим і скористалися автори новітніх економічних теорій (Д. Канеман, А. Тверски, В. Смит), експериментальне перевіряючи і описуючи економічні явища, реальну людську поведінку, тим самим підтверджуючи висновки І. М. Сєченова про те, що "в житті, як і в науці, майже всяка ціль досягається обхідними шляхами і пряма дорога до неї робиться ясною для розуму лише тоді, коли мета уже досягнута" . І "...кому дорога істина взагалі, тобто не тільки у сьогоднішньому, але і у майбутньому, той не стане нахабно лаятись над думкою, якою б дивною вона йому не здавалась", "... дійсне виникнення науки починається з того моменту, коли непорушність явищ може бути доведена, а не тільки передчувається, причому не тільки по відношенню до цілого, тобто у загальних рисах, але і до випадковостей". У зв'язку з цим для нас цінним є також врахування сучасною економічною нау-кою того зауваження В. Гете, що людина - це "живе неподільне ціле, що має в собі таємне, і це останнє є основою явища, на якому спочиває все інше". Це "таємне" пізніше економісти назвуть і "довільним вчинком людини" (І. Сєченов), і "чорним ящиком свідомості" індивіда (Ф. Котлер), адже саме "там" і визрівають рішення, які приймає людина.
По мірі людського розвитку значення цього фактору постійно зростає. Адже людина, розвиваючись, крім раціонального в процеси, у яких бере участь, привносить ще й ірраціональне, щось від себе, те, що несе в собі особисте, моральне, індивідуальне і унікальне. Передбачити можливі реакції особистості на зовнішні та внутрішні виклики і впливи, використовуючи лише формальні наукові моделі і схеми, дуже складно, а у ряді ситуацій і неможливо. Наростання складності економічних і соціальних процесій і виникнення у зв'язку з цим проблеми управління ними є наслідком розвитку мозку людини.
Як відомо, процес управління є процесом, автором і безпосереднім виконавцем якого, його безпосереднім учасником, є людина. Н. Випер - американський математик (1884-1964), засновник кібернетики і ма-тематичної теорії зв'язку, автор концепції "зворотнього зв'язку", яка суттєво вплинула на розвиток психології, соціології, лінгвістики, упраління, образно називав цей процес "людським використанням людських істот". Життя підтвердило, що кожний новий етап розвитку потребує не тільки нових форм організації управління, а й найвищих ступенів інтеграції, оскільки постійно ускладнюється, диверсифікується економічний процес, шалено зростає потік інформації, необхідної для координації всієї його організації, діяльності людей, що беруть у ньому участь. Крім цього, зміни значно більше активізують швидкість операцій та угод. Сучасні економісти все більше схиляються до правила "кожний наступний проміжок часу коштує дорожче, ніж попередній," а час реагування нині важливіший, аніж зниження цін. Невчасно прийняті рішення все частіше загрожують не лише великими втратами, а й можуть призвести до часткової або повної втрати ринку. Всі ці процеси, безумовно, тісно пов'язані з новою роллю людини в економіці, її реальною поведінкою.
Ідея зміни ролі людини в економіці, необхідності і появи якісно нової робочої сили, ідея людського капіталу і його впливу на економічне зростання мають давнє глибоке коріння в історії економічної думки. У. Петті у роботі "Політична арифметика" один з перших ввів визначення "людського капіталу", а у складі національного багатства виділяв "вартість" самого населення. Пізніше А. Сміту "Багатстві націй" писав про те, що сукупний запас суспільства складає постійний капітал і одна з його головних частин являє собою "корисність талантів, здобутих мешканцями країни або членами суспільства". А. Маршалл в роботі "Принципи" розглядав знання як найбільш могутнє джерело виробництва.
К. Маркс також приділяв цій проблематиці увагу. Так, він підкрес-лював, що історичні зміни характеру виробництва будуть призводити до змін змісту праці. Головним напрямком розвитку стане постійне її перетворення з діяльності безпосередньо виконавчої у діяльність орга-нізаційну, контролюючу і керуючу, яка все більшою мірою буде носити розумовий, творчий характер. Він писав: "Людина сама є основою свого матеріального, як і всякого іншого здійснюваного виробництва. Тому всі ті обставини, що впливають на людину, цей суб'єкт виробництва, модифікують більшою чи меншою мірою всі його функції і види діяльності, які він виконує як творець матеріального багатства, товарів. У цьому сенсі можна дійсно довести, що всі людські відносини і функції, в якій би формі і в чому б вони не проявлялися, впливають на матеріальне виробництво і більш або менш визначальним чином впливають на нього". К. Маркс називав людський капітал основним капіталом.
Особливо велика роль у розвитку наук про людину належить нашому видатному співвітчизнику В. І. Вернадському, але це інший погляд на людину, погляд філософа-натураліста. "Людина і людство, - писав він, - найтіснішим чином понад усе пов'язані з живою речовиною, що населяє нашу планету, від якої вони реально ніяким фізичним процесом не можуть бути відокремлені. Це можливо тільки в думці." "...Лише в XX ст. з'явились факти, що вимагають нас серйозно - не філософськи, а науково - ставити питання: чи маємо ми справу з живим природним тілом, чи з тілом природним не живим - кісним". Тому "Людина повинна зрозуміти, як тільки наукова, а не філософська або релігійна концепція світу її охопить, що вона не є випадковим, незалежним від навколишнього ... вільно діючим природним явищем. Вона складає неминучий прояв великого природного процесу, що закономірно діє протягом принаймні двох мільярдів років" і, що цей процес "пов'язаний зі створенням людського мозку". Цей процес розвитку мозку, на думку В. І. Вернадського, "ніколи не йде назад, хоча й багаторазово зупиняється, інколи на багато мільйонів років. Процес виражається, отже, полярним вектором часу, напрям якого ніколи не змінюється". Він також підкреслював, що "необоротність еволюційного про-цесу є проявом характерної відмінності живої речовини ... від її кісних природних тіл і процесів", що можна також "бачити, щовона пов'язана з особливими якостями простору, зайнятого тілом живих організмів, з особливою його геометричною структурою, як говорив П. Кюрі, з особливим станом простору". Л. Пастер, який також вивчав це явище, зрозумів і визначив його корінне значення, але уже в аспекті нерівності лівих і правих явищ в організмі, в існуванні для них правизни і лівизни. З чого В. І. Вернадський робить висновок про те, що, очевидно, з цією геометричною якістю пов'язана відсутність прямих ліній і яскраво виражена кривизна форм життя.
Ці та інші методологічні зауваження стали особливо потрібними в сучасних умовах, в умовах нової економіки, в економічних системах, для яких характерні вільні, стихійні процеси, що невпинно ускладнюються і прискорюються. Невипадково, мабуть, і те, що людський капітал як економічна категорія особливо сформувався у ринковому середовищі, коли стало зрозуміло, що роль людини суттєво змінює не тільки суспільно-виробничі відносини: зростаюче значення інтелектуальньої діяльності, іншого неречового накопичення стають основним фактором впливу на весь процес відтворення суспільного життя. Розвиток постіндустріального суспільства змінює не лише галузеві економічні пропорції, він викликає нові вимоги до якості людського капіталу, до поведінки людини на ринку взагалі, в тому числі і на ринку праці, змінюючи структуру зайнятості економічно активного населення. В умовах глобального і внутрішнього тиску реальна поведінка людини в економіці вже не вкладається в усталені теоретичні моделі, схеми, догми, формули, оскільки, як точно зазначила Н. Римашевська, обумовлює в сучасному світі виникнення кризи, що
Loading...

 
 

Цікаве