WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Місце та роль людини в ринковій економіці - Реферат

Місце та роль людини в ринковій економіці - Реферат


Реферат на тему:
Місце та роль людини в ринковій економіці
ВСТУП
Вищий продукт природи,
що постійно удосконалюється,
- це прекрасна людина.
В. Гете
У роботі висвітлюються гострі проблеми визначення нової ролі людини в економіці, значення для сучасного етапу розвитку економічної науки нових знань про людину. Пропонується орієнтація викладання в освітніх закладах економічної теорії, яка б враховувала сучасні тенденції економічної психології, поведінкової і експериментальної економіки. Адже поведінкова економіка - галузь економічної науки, що вивчає поведінкові аспекти прий-няття економічних рішень , найважливішого етапу управління економічними процесами. Йдеться також про відставання України у вирішенні проблем людського розвитку, вносяться пропозиції щодо можливих шляхів вдосконалення соціальної політики держави.
Людина є вищим, споконвічним об'єктом дослідження. Ще Гете зазначав, щоб людину зрозуміти, щоб вибратися з лабіринту її побудови, необхідні загальні знання органічної природи. Навіть людську постать не можна зрозуміти шляхом простого споглядання її поверхні, потрібно знайти її внутрішню побудову, розняти її частини, звернути увагу на те, як вони пов'язані між собою, пізнати їхні розходження, ознайомиться з їх функціями і рефлексами, запам'ятати в собі таємне, те, на чому спочиває все інше, - словом, основу явища. Тільки тоді можна дійсно побачити і відтворити те, що живими хвилями рухається перед нашими очима як прекрасне неподільне ціле .
Людина завжди була об'єктом дослідження економічної науки. Але основні напрями цього дослідження не виходили за рамки формально-аксіоматичних моделей і були слабко пов'язані з реальною економічною поведінкою. Економічні науки не формували методи і доктрини, в основі яких була б модель homo oeconomicus, - модель персональної економічної людини. Особливо відставала в цьому відношенні економічна теорія в колишньому СРСР. В той час, коли світова наука повним ходом вже досліджувала проблеми реальної економічної поведінки людини, в середині 70-х років минулого сторіччя у нас не було в галузі політекономії жодної дисертації з цієї проблематики.
А між тим, вся подальша реальність підтверджує, що її не можна вмістити у традиційні канонічні схеми, якими б аналітично зручними вони не були. Тому ціллю цієї роботи є зосередження уваги на вкрай актуальній проблемі - розвитку економічної теорії, впровадженні її нових розробок у практику вдосконалення освіти, формування пріоритетності державної політики в Україні щодо необхідності суттєвого підвищення рівня інвестиційних вкладень у людський капітал.
Ще у 1950-ті роки американський економіст і психолог Г. Саймон переконливо показав, що реальні люди, які приймають рішення, поводяться зовсім інакше, ніж це описано в підручниках з економіки. Обмеженість когнітивних здібностей не дозволяє реальним людям на практиці знаходити рішення, оптимальні з теоретичної точки зору. Це означає, що концепції, прийняті в стандартних моделях, повинні поступитися місцем іншим концеп-ціям, більш коректним з дескриптивної (описової) точки зору. Роботи Г. Саймона, відзначені у 1978 р. Нобелівською премією "за піонерні до-слідження процесів прийняття рішень в економічних організаціях", тоді ще не могли увійти в науковий арсенал, сприймалися більшістю економістів як побічна і малозначима галузь науки.
Однак за останні двадцять років предмет і метод економіки змінилися якщо не радикально, то дуже істотно. В університетські програми міцно увійшли такі основні емпіричні феномени, як парадокси чи "ефект оформлення" М. Алле в теорії індивідуального поводження в умовах ризику. У жовтні 2002 р. Нобелівський комітет присудив свою меморіальну премію у галузі економіки ще двом видатним вченим: Д. Канеману з Принстонського (США) і Ієрусалимського (Ізраїль) університетів "за інтеграцію результатів психологічних досліджень в економічну науку, насамперед в області суджень і прийняття рішень в умовах невизначеності" і В. Смиту з університету Дж. Мейсона (США) - "за утвердження лабораторних експериментів як інструменту емпіричного аналізу в економіці, зокрема, при дослідженні альтернативних ринкових механізмів"
Це присудження є унікальним ще й тому, що вперше за всі тридцять чотири роки існування цієї премії, вищу наукову премію у галузі еконо-мічних наук одержав не економіст, а представник іншої наукової дисципліни - психолог Д. Канеман. Не менш незвичним міг би сприйматись і той факт, що разом з Д. Капеманом премію одержав економіст В. Смит - представник (а можна сказати, батько) експериментальної економіки - тієї галузі економічних досліджень, що ще двадцять років тому сприймалася, скоріше, як своєрідне хобі вузького кола економістів-новаторів, аніж як повноправна галузь науки. Номінація Д. Канемана і В. Смита є формальним визнанням того факту, що у рамках економічної дисципліни склалися й оформилися такі самостійні галузі, як експериментальна економіка, економічна психологія, поведінкова економіка. Важливим фактом є те, що Нобелівська премія 2002 р. в економіці, вручена представнику психологічної науки. Він підтверджує принциповий курс світового наукового співтовариства на інтеграцію дослідницьких програм різних наук про людину. По-друге, і це, мабуть, ще важливіше - саме визнання професійними економістами значимості психологічних характеристик індивідуальної поведінки. Воно ознаменувало і зафіксувало істотні зрушення у підходах і проблематиці всієї економічної науки. По суті, даний факт означає визнання не тільки доцільності, а й необхідності виходу за межі традиційних формально-теоретичних моделей, які, на жаль, слабко пов'язані з реальною людською поведінкою, хоча покликані ці моделі описувати. Номінація 2002 р. підкреслила також нову тенденцію, а саме те, що економічні науки вступають в епоху поступового перегляду сформованих методів і доктрин, що характер розвитку еконо-мічних процесів вимагає починати аналіз з основи основ - моделі homo oeconomicus, - персональної економічної людини .
Фундаментальний емпіричний матеріал для такого перегляду був отриманий у результаті психологічних досліджень, в яких Д. Канеману належить одна з головних ролей. Основним інструментом накопичення подібного матеріалу стає експеримент як особливий метод нарощення наукових знань, що ввійшли в арсенал економічних наук завдяки піонерним роботам В. Смита. Все це свідчить про нові риси розвитку економічної науки, яка реагує на нові виклики часу і потребує розробки нових стратегічних завдань і нових підходів до їх реалізації, нових знань і нових людей, які будуть здатні не тільки сприймати, а й вміло використовувати ці знання для пошуку нових технологій і шляхів розвитку.
І все ж: чому ж так довго треба було йти до розуміння того факту, що коли в процесі бере участь людина, для дослідження, пошуку шляхів ефективного розвитку основою може бути лише аналіз й реальної поведінки? У цьому зв'язку особливо цінними, на мою думку, є роботи І. М. Сєченова. У своїйпраці "Кому і як розробляти психологію?" він підкреслював думку про необхідність визнання психології (базової теоретичної основи теорій поведінки особистості) наукою неусталеною, об'єкти вивчення якої належать до явищ вищою мірою складних. Загальні риси розумової діяльності людини і її здатності відчувати залишаються незмінними у різні епохи історичного існування. Саме це, на думку вченого, робить зрозумілим визнання морального і розумового споріднення всіх людей земної кулі. І лише єдиний камінь спотикання щодо прийняття непорушності законів, які керують психічним життям, на його думку, складає так званий довільний вчинок людини (курсив наш - С. В.). Вчений відзначав, що лише статистика новітнього часу кидає світло на цю заплутану і складну сферу, доводячи цифрами те, що не завжди зрозумілі дії людини все ж
Loading...

 
 

Цікаве