WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Світове господарство, сутність, об'єктивні основи становлення, етапи розвитку - Курсова робота

Світове господарство, сутність, об'єктивні основи становлення, етапи розвитку - Курсова робота

стан економіки та рівень валютного курсу. Значний вплив на валютні ринки чинить стан платіжного балансу. Платіжний баланс фіксує різницю між загальною сумою фактичних платежів, одержаних країною з-за кордону, і сумою платежів, здійснених за певний час (здебільшого за рік). За активного платіжного балансу країна одержує з-за кордону платежів більше, ніж заплатила сама, за пасивного навпаки.
Серед найвпливовіших організацій, що діють на міжнародному валютному ринку - Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Основними завданнями МВФ (у 1947 р. розпочав свою діяльність) є:
- сприяння розвитку міжнародної торгівлі та валютно-фінансовому співробітництву методом регулювання валютних курсів;
- підтримка стабільності валютних паритетів;
- надання кредитних ресурсів країнам-членам МВФ;
- підтримка платіжних балансів країн-членів МВФ;
- розробка заходів з оздоровлення валютної системи світу.
У квітні 1992 року Україну було прийнято до МВФ, в якому вона має 0,69 % статутного фонду, що дає підстави для отримання стабілізаційного кредиту.
МБРР (утворений у 1945 р.) є міжнародною спеціалізованою фінансово-кредитною організацією ООН, яка надає довгострокові позики країнам-учасницям з метою стимулювання їх економічного розвитку за відносно низькими ставками, державним і приватним підприємствам за наявності урядових гарантій.
Тенденції розвитку світового господарства тісно пов'язані з проблемами глобального характеру. Виникнення їх спричинене не стільки розвитком промислового виробництва, скільки хижацьким ставленням людини до природи - інтенсивним забрудненням довкілля, винищенням природних багатств тощо. Ці глобальні проблеми почали виявлятися у середині XX ст., у період бурхливого розвитку НТП. За деякими позиціями вони настільки загострились і перебувають у такому критичному стані, що будь-яке зволікання з їх вирішенням загрожує загибеллю цивілізації або деградацією умов життєдіяльності людини. Перед суспільством постало багато питань, які внаслідок своєї масштабності і значущості почали впливати на інтереси вже не окремої держави і навіть не регіону чи угруповання, а на земну цивілізацію загалом. Глобальними вважають проблеми, які:
- мають загальносвітовий, планетарний характер;
- породжують наслідки, що загрожують усій цивілізації;
- вимагають негайних дій на основі колективних
і скоординованих рішень світового співтовариства.
Глобальні проблеми досить суперечливі й різноманітні, їх сукупність можна поділити на три сфери. До першої належать проблеми, які виникають внаслідок взаємодії суспільства і природи. До другої - проблеми суспільних взаємовідносин: відносини між державами різного рівня розвитку, подолання економічної відсталості, локальні та міжнародні кризи - проблеми війни, миру, ядерної безпеки тощо. До третьої сфери - розвиток людини як особистості, забезпечення її життєдіяльності, боротьба з голодом, бідністю і хворобами. Деякі з глобальних проблем зумовлені протиріччями, породженими соціально-економічними умовами життя народів планети.
Вирішення глобальних проблем пов'язане зі створенням нового типу всесвітнього господарства, який унеможливить війни, загибель мільйонів людей від голоду, хвороб, знищення життєдіяльного природного середовища.
Проблеми інтеграції економіки України у світове господарство
Перехід України до ринкової економіки спричиняє невідкладні проблеми, пов'язані з формуванням якісно нових економічних відносин з країнами Заходу та з країнами колишнього СРСР, виробленням нового напряму в зовнішньоекономічній політиці та співробітництві. Успіх у його реалізації значною мірою залежить від того, наскільки правильно визначені й узгоджені між собою стратегічна ціль і поточні повсякденні завдання та дії.
Одним з напрямів економічного співробітництва є зовнішньоекономічні зв'язки. Для багатьох країн світу зовнішня торгівля є єдиним джерелом одержання конкретного товару або валюти, необхідної для його придбання (закупівлі) на інших ринках світу. Завдяки МПП кожна країна має змогу зосередитися на виробництві того товару, який вона спроможна виробляти ефективніше і дешевше порівняно з іншими країнами. Тому зростання товарообміну і спеціалізації зумовлене економічною вигодою зовнішньої торгівлі. Основою для відповідного аналізу є теорія порівняльної переваги. Використання її дає змогу досягти найвищої продуктивності завдяки спеціалізації у виробництві товарів.
Деякі країни світу, наприклад Японія, спираються лише на власні сили. Держава прагне не допустити перевищення імпорту над експортом, здійснює жорсткий контроль за рухом товарів, послуг та капіталів через свій кордон. Опора на власні сили має прибічників серед значної частини населення, якевважає, що слаборозвинута країна може потрапити в залежність від високого розвинутої, якщо не буде обмежувати потреби, орієнтуючись на наявні ресурси. Але жодна країна світу не зможе досягти суттєвих зрушень в економічному й соціальному розвитку, якщо не використовуватиме вигоди міжнародного обміну.
Зовнішня торгівля дає змогу вирівнювати економічний рівень країн, стимулювати їх розвиток. Одні країни звільняються від перевантаження виробництва, інші одержують зовнішній імпульс для економічного прогресу. Будь-яке обмеження зовнішньої торгівлі негативно впливає на економіку країни, проте це не означає, що зовнішня торгівля не повинна бути об'єктом державного регулювання.
Помірне роздержавлення зовнішньої торгівлі на шляху України до ринку є необхідним. Але цей процес потребує ретельно продуманого і зваженого підходу. В економіці можуть зміцніти кризові явища, зрости безробіття, зменшитись величина ВНП. За таких обставин держава може зіткнутися з дилемою: або встановити високі митні тарифи (обкладання імпортних товарів податком для збільшення їх ціни на внутрішньому ринку) з метою обмеження їх надходжень (за нестачі валюти й експортованих товарів), або встановити квоти (обмеження) на всі ввізні товари, як у свій час зробили США. За таких обставин надають переваги тарифам.
В ідеалі ринок сам повинен визначити, які товари можуть бути експортованими з України, а які варто імпортувати, а державі не потрібно регламентувати зовнішньоекономічну діяльність підприємств. У процесі переходу до ринку інколи неможливо обійтись без державного регулювання, тому що на цьому етапі важливо оптимізувати експортні та імпортні групи товарів і послуг, спираючись на сформовану міжнародну практику. Так, на сучасному етапі Україні вигідно експортувати продукцію сільського господарства, машинобудування, засоби транспорту і зв'язку, а імпортувати не тільки енергоносії, а й високі технології та підприємства "під ключ".
Такий підхід буде доцільним, якщо вважати його етапом на шляху до високотехнологічної та наукомісткої економіки. Для цього прибуток, одержаний від експорту сировини, слід спрямовувати не на закупівлю товарів народного споживання, а на негайне інвестування у науково-технічний прогрес. Такі інвестиції сформують основи майбутньої розвинутої економіки країни з високим рівнем життя населення. Залучення іноземних інвестицій може здійснюватись у різних формах: від позик в іноземних банках і між-народних фінансових організаціях до продажу українських підприємств у
Loading...

 
 

Цікаве