WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Світове господарство, сутність, об'єктивні основи становлення, етапи розвитку - Курсова робота

Світове господарство, сутність, об'єктивні основи становлення, етапи розвитку - Курсова робота

процесі виробництва товарів. Наприклад, значну частину комплектуючих виробів і операцій з виготовлення японських телевізорів та іншої радіоелектронної апаратури виконують на заводах, розташованих у країнах Азії, Європи, Латинської Америки. Частку національного господарства в МПП можна подати як індекс товарності:
G = 100%
де G - індекс товарності; ЕХ - експорт продукції (послуг) протягом року; IМ - імпорт продукції протягом року; GDP - річний валовий внутрішній продукт.
На розвиток інтернаціоналізації виробництва впливає низка чинників, найважливішими серед яких є: рівень техніко-економічного розвитку країн, особливості виробничої асоціації, величина національного господарства, рівень розвитку МПП.
Головними чинниками міжнаціональної спеціалізації є наявність природних ресурсів, кліматичні умови, сформована виробнича база і внутрішній рівень національної спеціалізації. Якщо концентрація виробництва продукції у межах однієї країни не базується на спеціалізованих підприємствах з високим технічним і технологічним рівнем, не забезпечує випуск кон-курентоспроможної продукції, то вона призводить до перевитрат ресурсів і економічних спадів.
У кожному національному господарстві посилюється роль елементів, породжених організаційно-технічною взаємодією різних країн, все більша кількість підприємств, які належать до національних комплексів, стають ланками всесвітнього господарства. Це зумовлено повною економічною (передусім виробничою) взаємозалежністю країн.
Міжнародна кооперація праці (МКП) є головною формою поділу праці у світовому господарстві. Це об'єднана діяльність працівників різних країн в однакових чи різних, але об'єднаних між собою процесах виробництва. МКП базується на міжнародній спеціалізації виробництва, яка є одним з аспектів МПП. Саме тому міжнародна кооперація і міжнародна спеціалізація виробництва є не лише формами МПП, а й важливими ознаками, що визначають його сутність.
За своєю економічною природою МКП є продуктивною силою - вона сприяє досягненню високих результатів у галузі виробництва, наукових досліджень, збуту продукції за значно менших затрат живої та уречевленої праці порівняно із затратами, необхідними для досягнення таких самих результатів окремими виробниками.
У виробничій кооперації простежуються два взаємопов'язані процеси - узгоджене виробництво певної продукції та обмін продукцією між суб'єктами МКП.
Класифікація форм міжнародної виробничої кооперації залежить від методологічних принципів. Відповідно до документів Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) формами міжнародної виробничої кооперації є: спільне виробництво; підрядна кооперація; поставки у межах ліцензійних угод; доповнення виробничих потужностей партнера; розподіл виробничих програм (спеціалізація); організація спільних підприємств.
МКП в її розвинутих формах охоплює різні сфери кооперування:
1. Міжнародне виробничо-технічне кооперування.
До його сфери належать:
- питання передачі ліцензій і використання прав власності;
- підрядне кооперування в галузі будівельних і монтажних робіт;
- удосконалення управління виробництвом, стандартизація, уніфікація, сертифікація, розподіл виробничих програм.
2. Торгово-економічні процеси, пов'язані з реалізацією кооперованої продукції.
3. Післяпродажне обслуговування техніки.
Головною фірмою з виробництва аеробуса А-300 і його модифікацій А-310, А-320 є компанія "Ербас-індастрі". Національні компанії деяких країн (Франції, Німеччини, Великобританії, Іспанії, Голландії і Бельгії) мають в ній власні частки акцій. Будучи генеральним підрядником, "Ербас-індастрі" здійснює свої зв'язки з авіакомпаніями і урядами заінтересованих країн, визначає політику в сфері продажу, забезпечує післяпродажне обслуговування і підготовку льотно-технічного персоналу клієнтів.
Організаційною формою реалізації спільних підприємств країн-кооперантів, які планують здійснення технічно складних і дорогих проектів, що не під силу виробникам однієї країни навіть за підтримки уряду, є міжнародні консорціуми. Вони виникають переважно в наукомістких галузях (авіаційній, космічній промисловості, енергетиці), а за створення міжнародних вільних економічних зон - в деяких інших галузях і сферах діяльності.
Отже, економічна інтеграція є процесом економічної взаємодії країн, який сприяє взаємодії господарських механізмів і набуває форми міждержавних угод. Основними її передумовами є зближення рівнів ринкового розвитку країн, вирішення загальних проблем, прагнення не залишитися обабіч інтеграційних процесів у світовому господарстві.
Основні форми і методи співробітництва країн з різним рівнем розвитку
У сучасних умовах, коли взаємозалежність між країнами посилена інтернаціоналізацією господарських зв'язків, науково-технічною революцією, принципово новим впливом засобів інформації та комунікації, ефективне функціонування економіки в умовах автаркії (національної економічної самозабезнеченості) неможливе. Економічна діяльність, спрямована на самоізоляцію, на національну або групову автаркію, якими б благородними політичними і соціальними гаслами не прикривалася, перспективи не має. Прагнення уникнути суперечностей розвитку світового господарства спричиняє виникнення державного І міждержавного регулювання міжнародних економічних відносин, посилення інтернаціоналізації господарського життя, його інтеграцію, розвиток різних форм і методів міжнародних економічних відносин.
Поглиблення міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва зумовлює зростання об'ємів міжнародної торгівлі, яка за умов зростаючої інтернаціоналізації господарського життя є однією з перших форм між-народних економічних відносин.
Міжнародна торгівля як наслідок МПП зародилася давно, а на початку XIX ст. набула форми світового ринку, на якому діяли майже всі розвинуті країни світу.
Міжнародна торгівля - сфера товарно-грошових відносин, що охоплює пересування, купівлю-продаж товарів, послуг та інформації за межі державного кордону певної країни.
Продавцями і покупцями в цій сфері економічних відносин є державні організації, фізичні та юридичні особи.
Товари, що купуються і завозяться в країну, це імпорт, а товари, що продаються і вивозяться - експорт. Сума експорту та імпорту кожної країни становить її зовнішньоторговельнийтоварообіг. Різниця між сукупним імпортом і експортом протягом певного періоду часу (рік, квартал та ін.) утворює сальдо торговельного балансу країни. Воно є активним (позитив-ним), якщо експорт за вартістю перевищує імпорт, або пасивним (від'ємним), якщо ситуація протилежна. Перевищення імпорту над експортом спричиняє зовнішньоторговельний дефіцит. Пасивне сальдо торговельного балансу покривають за рахунок національного доходу країни, оплачуючи золотом або конвертованою валютою. Нерідко вдаються і до кредитів країни-донора (постачальника) або міжнародних фінансових організацій (Міжнародний валютний фонд - МВФ, Міжнародний банк реконструкції та розвитку - МБРР).
Розрахунки за зовнішньоторговельними операціями кожна країна здійснює у натуральних і вартісних показниках. За натуральним виміром динаміку зовнішньоторговельного товарообігу виражають індекси фізичного обсягу експорту та імпорту, які демонструють тенденції зміни обсягів реальної маси
Loading...

 
 

Цікаве