WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Світове господарство, сутність, об'єктивні основи становлення, етапи розвитку - Курсова робота

Світове господарство, сутність, об'єктивні основи становлення, етапи розвитку - Курсова робота


Курсова робота з економічної теорії
Світове господарство, сутність, об'єктивні основи становлення, етапи розвитку
Зміст
Світове господарство, його сутність, об'єктивні основи формування та особливості розвитку 3
Основні форми і методи співробітництва країн з різним рівнем розвитку 10
Проблеми інтеграції економіки України у світове господарство 24
Світове господарство, його сутність, об'єктивні основи формування та особливості розвитку
На початку XXI ст. окреслився якісно новий рівень розвитку продуктивних сил, особливості яких зумовлені постіндустріальними або інформаційними технологіями виробництва і відповідними їм виробничими відносинами, а також відносинами інтелектуальної власності. Але різноманітні форми суспільного та економічного розвитку, розмаїття і взаємозалежність країн світу на основі об'єктивних економічних процесів і законів збережуться, очевидно, ще надовго.
Зародження і формування стабільних економічних відносин між державами і господарюючими суб'єктами різних країн, інтернаціоналізація господарських зв'язків - це об'єктивна історична тенденція розвитку продуктивних сил зумовлена міжнародним поділом праці (МПП), неможливістю національної економіки забезпечити виробничі та інші потреби країни лише за рахунок власних ресурсів, сил і чинників. Тенденція до утворення світового господарства, інтернаціоналізації економіки поступово охоплює всі країни світу незалежно від рівня розвитку, а загальною необхідною та достатньою передумовою цих процесів є перехід до індустріальної стадії розвитку продуктивних сил - до великого машинного виробництва, якому стають "тісними" та "вузькими" національні межі.
Світове господарство - сукупність національних економік, їх виробничих, торгових, кредитних, науково-технічних, фінансових та інших організаційних об'єднань та підприємств, об'єднаних міжнародним поділом праці, й відповідна система міжнародних економічних відносин.
У своєму розвитку світове господарство пройшло кілька етапів.
1. Доіндустріальна стадія виробництва - кінець XVII ст. Світове господарство виникло ще на доіндустріальній стадії виробництва із зародженням між народної торгівлі й формувалося до кінця XVII ст.
2. Початок XVIII - середина XIX ст. Характеризується подальшим розвитком виробництва товарів, зростаюча маса яких надходить у регулярний обмін між країнами; перетворенням зовнішньої торгівлі на частину національної економіки; виникненням світового ринку - вищого досягнення капіталізму.
3. Кінець XIX - початок XX ст. Саме в цей період завершилося формування світової системи господарства на основі великого машинного виробництва.
4. Кінець 20-х - середина 80-х років XX ст. Після
Першої світової війни почався процес якісних змін системи світового господарства, який завершився з падінням колоніальної системи. Світова економіка розкололася на дві основні системи - соціалістичну та ка-піталістичну і була доповнена багатьма колоніальними країнами, які звільнилися від зовнішньоекономічної залежності. У цей період ринкова економіка суттєво трансформувалась у напрямі соціального господарювання. Щільніше почали переплітатися ринкові інструменти з державним регулюванням на макрорівні. З розвитком продуктивних сил і господарських відносин активно утверджувалась змішана економіка. Ринкову систему сві-тового господарства в середині 80-х років XX ст. утворювало понад 160 країн, у тому числі понад ЗО індустріальне розвинутих.
5. Кінець 80-х - початок 90-х років XX ст. Визначальною рисою цього етапу є наростання інтеграційних процесів у виробництві, розвиток їх організаційно-економічних форм, пов'язаних з виробництвом товарів і комплектуючих у різних країнах. На формування світового господарства в 90-ті роки XX ст. вплинуло відокремлення більшості країн Східної Європи від соціалістичної системи господарювання, ліквідація Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) і розпад СРСР, утворення нових незалежних держав.
Загалом світове господарство наприкінці XX - на початку XXI ст., зберігаючи розмаїття, велику кількість суперечностей і різнопланових тенденцій, все ж є більш цілісним, інтегрованим і динамічним, ніж у середині XX ст., і набуває глобального характеру. Для нього стали характерними нові економічні зв'язки і відносини, розширилися митні й політичні союзи. Процес його становлення ще не завершився, оскільки продовжується поглиблений розвиток усіх факторів, що його зумовлюють.
На розвиток світового господарства виливають такі чинники:
" розвиток науково-технічного прогресу, перетворення інформаційних технологій на один із найважливіших аспектів розвитку світової економіки;
" зростаюча взаємозалежність національних господарств, загальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків;
" поглиблений розвиток МПП - міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва;
" високий рівень інтенсифікації міжнародного руху факторів виробництва: робочої сили, капіталів, технологій, засобів виробництва, інформації;
" інтернаціоналізація виробництва і капіталу;
" формування самостійної фінансової системи, безпосередньо не пов'язаної з обслуговуванням руху товарів;
" вирішення глобальних проблем тощо.
Рис. 5.1. Схема сучасних тенденцій розвитку світового господарства
Головною тенденцією розвитку сучасного світового господарства є інтернаціоналізація виробництва. Основним її чинником став перехід розвинутих країн у 60- 80-ті роки XX ст. на нову високотехнологічну базу з переважанням інформаційних технологій. Це спричинило бурхливу інтернаціоналізацію відтворювальних процесів у обох галузях - інтеграційній (через зближення, взаємопристосування національних господарств) і тран-снаціональній (через створення міжнаціональних виробничих комплексів).
Інтернаціоналізація виробництва - об'єктивний історичний процес налагодження міжнаціональних формувань і стійких виробничих зв'язків між різними країнами, зумовлений розвитком міжнародного поділу праці, виробничою і науково-технічною спеціалізацією і кооперацією, внаслідок чого виробничий процес в окремо взятій країні стає частиною процесу, що відбувається в інтернаціональному або світовому масштабах.
Інтернаціоналізація відображає вихід відтворювального процесу за межі національних кордонів і стає частиною процесу, який відбувається в межах інтернаціонального або світового рівня. Така об'єктивна історична тенденція охоплює всі країни незалежно від соціально-економічної системи чи рівня розвитку.
Передумови інтернаціоналізації господарських зв'язків виникли в період переходу до великого машинного виробництва. НТП є найдієвішим чинником інтернаціоналізації економіки, яка набуває нових рис, пов'язаних з переходом від переважно зовнішньоторгових зв'язків до міжнародного науково-технічного і виробничого співробітництва.
Інтернаціоналізація виробництва зумовлює необхідність утворення відповідних організаційних форм, які дають змогу долати перепони,породжувані державними кордонами. Найважливішою стала економічна інтеграція, яка є певним міждержавним економічним об'єднанням, створеним відповідно до спеціальних угод. У межах території країн-учасниць вона охоплює певні види господарської діяльності на особливих умовах порівняно з іншими країнами (рис. 5.1).
Міжнародна
Loading...

 
 

Цікаве