WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Відносини власності: іх типи і форми, інформація як форма власності - Курсова робота

Відносини власності: іх типи і форми, інформація як форма власності - Курсова робота

чисельністю апарат державних чиновників (як правило, вищих) та певною мірою інші верстви і прошарки населення.
Згідно з чинним законодавством розрізняють загальнодержавну і комунальну форми державної власності.Комунальну власність ще називають власністю адміністративно-територіальних одиниць. Суб'єктами права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України, а суб'єктами права комунальної власності - Верховна Рада Криму та адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Найважливішими об'єктами загальнодержавної власності є:
1) єдина енергетична система;
2) системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації загальнодержавного значення;
3) частка одержавленого національного доходу;
4) державні підприємства;
5) Національний банк України та його установи і створювані ними кредитні ресурси;
6) об'єкти соціально-культурної сфери;
7) державні резервні, страхові та інші фонди, майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів;
8) оборонні об'єкти, майно Збройних сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ та ін.
Основними об'єктами комунальної власності є:
1) кошти місцевих бюджетів;
2) державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства;
3) майно підприємств комунальної власності, закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування;
4) місцеві енергетичні системи;
5) транспорт, системи зв'язку та інформації;
6) майно, яке забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів, та ін.
Згідно з чинним законодавством підприємницькою діяльністю не займаються організації, заклади, установи, для яких привласнення прибутку не є основною метою їх діяльності.
У разі діяльності наведених суб'єктів права державної власності та економічних суб'єктів (вищих чиновників державного апарату, директорів та ін.) в інтересах трудящих державна власність переростає в суспільний тип власності. Проте практика минулого і сьогодення свідчить про узурпацію результатів усуспільненої праці передусім вищими чиновниками державного апарату та директорським корпусом державних підприємств, кланово-тіньовими структурами тощо.
Залежно від форм державної власності формуються різні види підприємств, організацій та установ, а отже види підприємницької діяльності, організаційно-правові форми господарювання.
3. Інформація як форма вланості
Інформатика перетворюється на провідну ланку виробничого процесу, а сама інформація - на форму багатства, домінуючий об'єкт власності. На відміну від власності на уречевлені засоби виробництва духовна власність не може розвиватись на суто приватній основі.
Інформації притаманні специфічні риси як товару, що поступово перетворюється на головний виробничий ресурс постіндустріального суспільства. З одного боку, як носій вартості інформація є об'єктом купівлі-продажу і в цьому відношенні мало чим відрізняється від звичайного товару-послуги, що є об'єктом приватної власності. У країнах, які стають на шлях розвитку в напрямі постіндустріального суспільства, посилюється конкурентна боротьба за володіння інформацією. Відбувається процес її монополізації, перетворення на безпосередній об'єкт приватної власності, інституцію економічної влади. Відповідно формується новий соціальний прошарок людей - власників інформації.
З іншого боку, інформація стимулює зворотній процес - не зміцнення, а, навпаки, знецінення відносин приватної власності. Це пов'язано зі специфікою споживчого використання інформації як товару. На відміну від звичайного товару інформація у процесі виробничого споживання не зникає. При продажу не вона відчужується від свого власника. Останній позбавляється лише повної монополії на її використання. Він може продати її вдруге. Те саме може зробити і покупець.
4. ВИПИСКИ З ЗАКОНІВ УКРАЇНИ
5.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про власність
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 7 липня 1992 року N 2544-XII,
від 14 жовтня 1992 року N 2690-XII,
Декретами Кабінету Міністрів України
від 15 грудня 1992 року N 10-92,
від 31 грудня 1992 року N 23-92,
від 21 січня 1993 року N 9-93,
Законами України
від 5 травня 1993 року N 3180-XII,
від 22 грудня 1994 року N 318/94-ВР,
від 28 лютого 1995 року N 75/95-ВР
від 3 квітня 2003 року N 662-IV,
від 15 травня 2003 року N 762-IV,
від 19 червня 2003 року N 980-IV
(В тексті Закону слова "індивідуальна власність" замінено словами "приватна власність" згідно із Законом України від 7 липня 1992 року N 2544-XII)
(В тексті Закону слова "Українській РСР", "Українська РСР", "Української РСР", "Українською РСР", "державним арбітражем", "арбітражем", "державного арбітражу" замінено відповідно словами: "Україні", "Україна", "України", "Україною", "арбітражним судом", "арбітражного суду" згідно із Законом України від 14 жовтня 1992 року N 2690-XII)
Українська держава є суверенною в регулюванні всіх відносин власності на своїй території.
Закон про власність спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітет України.
Метою цього Закону є забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, використання природного, економічного, науково-технічного та культурного потенціалів республіки для підвищення рівня життя її народу.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Національне багатство України - власність її народу
1. Національне багатство України: земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, основні засоби виробництва у промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, житловий фонд, будівлі та споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення, створена завдяки зусиллям народу України частка в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, національні, культурні та історичні цінності, в тому числі й ті, що знаходяться за її межами, є власністю народу України.
2. Національне багатство України забезпечує право кожного громадянина на одержання частки з суспільних фондів споживання, на соціальний захист, зокрема, у разі непрацездатності та безробіття, а також право працюючого на особисту участь в управлінні народним господарством.
Стаття 2. Право власності
1. Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
2. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.
3. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто
Loading...

 
 

Цікаве