WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Економічна роль держави в ринковій економіці - Курсова робота

Економічна роль держави в ринковій економіці - Курсова робота

привласнення мали у той час переважно приватний характер.
Але вже у цей період поряд з ранковими формами зв'язку як всеохоплюючим, абсолютно переважаючим, що здійснювалися стихійно (проявляючись з початку ХІХ ст. періодично через кризи), зароджуються поза ринкові, набираючи форми організованих, планомірних, свідомо регульованих. Вони обмежувались окремим підприємством і ґрунтувалися на одиночному поділі праці у формі по детальної та поопераційної спеціалізації окремих трудівників. Кожен окремий продукт їх праці набував форми товару. Так у "Капіталі" К. Маркса наводиться приклад того, як у виготовленні голок беруть участь 92 робітник зі специфічним навиками.
З кінця XVIII - початку ХІХ ст. почав зароджуватися новий технологічний спосіб виробництва, що ґрунтувався на машинній праці. Виробничі функції окремого робітника закріплюються за окремими підприємствами. Тому по детальна та поопераційна спеціалізація найманого робітника у межах одиничного поділу праці зумовила технологічну залежність окремих підприємств, їх підпорядкування єдиному контролю. І цей проміжок часу (до кінця ХІХ ст.) виробництво стає дедалі більш суспільним, поглиблюється суспільний поділ праці. Це розширює матеріальну основу планомірності, свідомого регулювання виробництва, поза ринкових форм зв'язку передусім за рахунок внутрішньо фірмових виробничих зв'язків. Хоча сфера ринкових форм зв'язку збільшується і вони домінують, межі планомірності розширюються до монополістичних об'єднань, особливо у формі трестів. Трести виробляють товари не анархічно а за обліком. Крім того, з'являються вексельні курси, розвивається поштовий і телеграфний зв'язок, виникають нові засоби сполучення, державна статистика та ін., що дає змогу підвищувати інформованість підприємців.
Щодо розширення межі планомірності у сфері безпосереднього виробництва всередині фірм, то ця тенденція в сучасних умовах не обмежується гігантськими корпораціями, а прокладає собі дорогу в їхніх взаємовідносинах з багатьма дрібними та середніми підприємствами - постачальниками окремих деталей. Слідом за розвитком суспільного характеру виробництва, хоч і повільніше, в межах приватнокапіталістичної форми власності еволюціонує колективний характер привласнення. Воно поступово стає колективним, але здійснюється спочатку в інтересах капіталістів, об'єднаних в акціонерне товариство. Незважаючи на це, межі планомірності, свідомого регулювання й контролю ще більше розширюються. Але такий контроль здійснює вузька група осіб.
На початку ХХ ст. продуктивні сили починають переростати межі окремих монополістичних об'єднань. Це зумовлює інтенсивніше одержавлення економіки, посилення ролі державної власності (на засоби виробництва, робочу силу, значну частку національного доходу та ін.) як соціальної форми розвитку продуктивних сил.
Активна участь держави в соціально-економічному розвитку країни є атрибутом соціально-орієнтованої ринкової економіки. Розумний симбіоз ринкових і державних регуляторів дає можливість забезпечувати реалізацію соціально-економічних цілей розвитку суспільства: досягти високої ефективності виробництва, стабільного економічного розвитку і соціальної справедливості.
1.3. Ринок. Об'єктивні умови його формування. Закони попиту і пропозиції.
Дослідивши походження ринкової економіки, ми не з'ясували головне - що являє собою ринкова система, її стрижень - ринок, його сутність та формування. У буденному розумінні ринок - це місце, де купують і продають різні товари. Однак це спрощений підхід. Ринок - явище надзвичайно складне і багатогранне. Італійській економіст А. Пезенті узагальнюючи уявлення багатьох економістів про ринок, визначає його центральним явищем економіки. За його висновком, ринок - це об'єктивний фактор, який бачить кожний, і що таке ринок, знає кожна домогосподарка. Інакше кажучи, ринок, за словами Пезенті, визначається як уявлене місце, куди сходяться виробники товарів, що пропонують свій товар покупцям, та споживачі, що пред'являють попит на товар. Проте такий загальний підхід не дає змоги визначити справді наукову сутність економічної категорії "ринок".
У стародавніх народів ринок виник як епізодично повторювана процедура обмінних операцій, частіше за все пов'язана із святими та ритуальними дійствами. Наші уявлення про ринок є дещо іншими, масштабнішими. Однак сутність ринку з точки зору актів купівлі-продажу залишається незмінною, заснованою на взаємному інтересі покупців та продавців.
У процесі історичного розвитку ринкового (товарного) господарств змінювалися розуміння ринку й ринкового механізму, їх сутність. Ринок - одне з основних понять економічної теорії й господарської практики. Часто поняття "ринок" вживається як само собою зрозуміле, начебто не вимагаючи пояснень. Насправді це поняття складне, у нас і за кордоном існують різні його тлумачення. Одне з них полягає в тому, що ринок розглядається як обмін, організований за законами товарного виробництва і грошового обігу, як форми товарно-грошового обігу, коли ринок розглядається з боку суб'єктів ринкових відносин, то виникають нові визначення ринку як сукупності виробників і покупців. Однак ці визначення ринку однобічні, неповні, оскільки не охоплюють свою сукупність суб'єктів ринкових відносин, не включають відносини виробництва, розподілу, споживання у сфері обігу.
Ринок сьогодні як тип господарських зв'язків: натурально-речові, безоплатні, відповідно до структури потреб; товарні зв'язки що опосередковуються через ринок. Характерними рисами цього типу зв'язків є взаємні угоди сторін, еквівалентна платність, вільний вибір партнерів, наявність конкуренції. Ринкові зв'язки можливі тільки за умови вільної купівлі-продажу товарів і послуг.
Ринок це конкурентна форма зв'язку між господарюючими суб'єктами. Оскільки на поверхні ринок виглядає як зв'язок між продавцями, посередниками-торговцями та покупцями, то визначення його може бути таким. Ринок - це система економічних відносин, що виникають на основі стійкої взаємодії товарного і грошового обігу. Ринок виступає як суспільна форма організації й функціонування економіки, при якій забезпечується взаємодія суб'єктів виробництва й споживання.
Суб'єктами ринку є продавці та покупці. В ролі продавців і покупців виступають домогосподарства (одна особа або кілька осіб), підприємства (фірми), держава. Більшість об'єктів ринку діють одночасно і як покупці і як продавці. Усі господарські суб'єкти тісно взаємодіють на ринку, створюючи взаємопов'язаний "потік" купівлі-продажу.
Об'єктами ринку є товари і гроші. Товарами виступає не тільки вироблена продукція, чинники виробництва (земля, праця, засоби виробництва, капітал), а й послуги ноу-хау, інформація. Функцію грошей виконують усі фінансові засоби (самі грошіта цінні папери).
Виходячи з територіальних меж і масштабів операцій купівлі-продажу, розрізняють місцевий ринок (у межах селища, міста, регіону), національний (внутрішній) і світовий (зовнішній) ринки. Первісно в умовах простого товарного господарства виникає звичайний (примітивний) ринок, де реалізуються товари повсякденного вжитку. Стародавньою формою ринку був базар, тобто місце, де торгували продуктами і товарами, як правило, власного
Loading...

 
 

Цікаве