WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Економічна наука в університетах України ХІХ ст. - Реферат

Економічна наука в університетах України ХІХ ст. - Реферат


Pеферат
З економічної теорії
На тему:
"Економічна наука в університетах України ХІХ ст."
ПЛАН
1. Вступ
2. Розвиток економічної думки України в першій половині ХІХ ст..
3. Розвиток ідей класичної школи в університетах України в ХІХ ст..
4. Висновок
5. Використана література
ВСТУП
Економічна думка України від найдавніших часів до 30-их років ХХ ст.. розвивалася як органічна складова світового процесу формування соціально-економічної культури. Вона увібрала у себе ідеї різних західних економічних шкіл і напрямів, передусім класичної політичної економії, марксиської економічної теорії, німецької історичної і австрійської суб'єктивної шкіл, англо-американського марксизму. Водночас із певного періоду вона формувалась у загальному руслі і під впливом російської суспільно-політичної ідеології.
Процес сприйняття, засвоєння і розвитку економічних шкіл і течій на ґрунті української соціально-економічної дійсності мав складний і суперечливий але водночас і своєрідний характер, у багатьох випадках відзначаючись нетрадиційними підходами. Українській економічній думці були властиві творчий пошук і самобутні теоретичні засади. Відсутність державності, напівколоніальне становище України, національний гніт і шовіністична політика колоніальних урядів породили націоналістичну ідеологію у середовищі українських мислителів - представників економічної думки.
Українська економічна думка не тільки увібрала у себе найкращі надбання західної і російської економічної науки але й виявила зворотній вплив на світові економічні вчення. У ряді випадків дослідження українських економістів, зокрема Є. Слуцького і М. Туган-Барановського на кілька десятиліть випередили західну економічну думку, визначали появу у ній нових течій і напрямів. А вже у радянську епоху, у 20 - 30-их роках в Україні було започатковано цілий ряд перспективних напрямів економічних досліджень, що розвивалися в ідеях Є. Слуцького, М. Птухи, Р. Орженецького, О. Чанова та інших.
Розвиток економічної думки України в першій половині ХІХ ст..
На початку ХІХ ст.. кріпосницьку систему Російської імперії охопила глибока криза, яку вона так і не змогла подолати до самого свого кінця. До офіційного оголошення царем і урядом у 1856 році підготовки реформи по ліквідації кріпосництва головним питанням, навколо якого точились запеклі дискусії у всьому суспільстві були проблеми відміни кріпацтва і подолання його наслідків, взаємовідносин між поміщицьким і селянськими господарствами, умов звільнення селян від кріпосницької залежності. У поглядах на ці проблеми як в Україні так і в Росії у цілому сформувались ліберальний і радикальний напрями економічної думки.
Представники першого із них основним засобом кріпацтва оголошували просвітницьку діяльність, освіту народу, його виховання в дусі християнських чеснот, а також перевиховання поміщиків та усвідомлення ними необхідності проведення аграрної реформи. Ліберали розробляли різноманітні проекти реформи, які були спрямовані на розвиток ринкових відносин і поступову ліквідацію кріпацтва. Найбільш помітними представниками ліберального напряму економічної думки в Україні були В. Каразін і Д. Журавський.
Володимир Каразін (1773-1842) - відомий вчений енциклопедист, засновник Харківського університету, активний реформатор економіки. Його проекти реформування різних галузей господарства були спрямовані на прискорення розвитку капіталістичних економічних відносин в Україні та Росії. Він не був прихильником негайного звільнення селян від кріпацтва, однак із метою викорінення поміщицької сваволі виступав за відміну панщини і заміну її грошовою рентою. Для цього В. Каразін пропонував наділити селян землею у вічне користування, а ту поміщицьку землю, яка залишиться обробляти найманою працею. При цьому він вимагав вільного продажу державних земель.
Ідеї свого аграрного проекту В. Каразін намагався реалізувати у власному маєтку у селі Кручик Харківської губернії.
Для подолання економічної відсталості український реформатор розробив також цілий ряд проектів реформ інших галузей економіки, метою яких було прискорення господарського розвитку країни і капіталістичних відносин. Зокрема, він запропонував провести заходи стосовно скорочення зовнішнього боргу держави на основі вдосконалення фінансової системи, підвищенню курсу карбованця і розвитку вітчизняної промисловості. Каразін вважав, що право на існування мають тільки прибуткові підприємства, а такими за його переконаннями можуть бути лише приватні господарства. Тому він розгорнув пропаганду за розвиток підприємства "по-європейськи".
У політичному плані В. Каразін виступав за перетворення абсолютної монархії у конституційну. За свої проекти реформ практичну реформаторську діяльність і політичні погляди він зазнав репресії з боку царизму, перебував під арештом, міліційним наглядом, йому забороняли жит у столиці тощо. Проте Каразін не змінив переконань і до кінця життя відстоював свої погляди.
Найглибший аналіз дореформеної економіки України здійснив Дмитро Журавський(1810-1856) - видатний дослідник економіст і статистик, вчений-секретар і редактор статистичного відділу комісії для обстеження Київського учбового округу при Київському університеті. Ґрунтуючись на конкретних статистичних матеріалах, Д. Журавський здійснив глибокий аналіз розвитку промисловості, зовнішньої торгівлі, внутрішнього ринку, товарних відносин, на основі якого зробив висновки про необхідність якнайшвидшого впровадження підприємницької організації виробництва в Україні.
Аналізуючи стан поміщицького господарства, Д. Журавський показав його неефективність, що зумовлювалась низькою продуктивністю використання кріпацької праці, незацікавленість кріпаків у її результатах. Підрахувавши ту кількість робочих днів, які були б необхідні для виконання усіх робіт в поміщицькому господарстві за умов вільного найму робочої сили він довів що тільки чверть робочого дня затрачених кріпаками у поміщицьких маєтках Київської губернії було б достатньо для виконання усіх робіт, інакше кажучи, праця вільнонайманих робітників виявилася учетверо продуктивнішою, ніж праця підневільних кріпаків, а фактичні витрати кріпацької праці на три четверті перевищили дійсні потреби. Тому вчений зробив висновок, що лише заміна кріпацької праці працею вільних робітників ліквідує марнотратство суспільної праці у поміщицьких господарствах. Цей висновок він зробив на прикладі успіхів і високої ефективності господарств, які застосовували найману працю і нову техніку, впроваджували підприємницькі, тобто капіталістичні форми виробництва.
Багато уваги вчений приділяв проблемі розвитку малого і дрібного виробництва за умов кріпосницької системи господарювання. Він виявив причини низької продуктивності, занепаду і розоренню малих поміщицьких і дрібних селянських господарств. На його думку, повинні одночасно бути і великі і малі підприємства, але за конкретних умов України дрібна і мала власність мають матипріоритет і фінансову підтримку держави.
Основну причину відсталості промисловості в Україні Д. Журавський вбачав у нерозвиненості внутрішнього ринку через зубожіння населення і зниження його купівельної спроможності внаслідок панування кріпосницької системи, а також відсутності шляхів сполучення.
На створення умов для розвитку дрібних селянських господарств був спрямований проект аграрної реформи Д. Журавського. Його суть полягала у негайному звільненні селян від кріпацької залежності. Надання їм половини земель, на них вони господарювали раніше, без викупу, рішучому і повному відокремленні селянських господарств від поміщицьких, створення умов для їх самостійного розвитку.
Розвиток ідей класичної школи в університетах України в ХІХ ст..
Одним із перших навчальних курсів політичної економії в Україні - до цього користувались підручниками іноземних авторів - став курс, розроблений професором Харківського університету Тихоном Степановим(1795-1847).
Т. Степанов не був оригінальним теоретиком, основні економічні категорії він трактував з позицій класичної політичної економії Сміта, Сея, Мальтуса, Пікардо, а також Сисмоньді. В своїх наукових працях і лекційному курсі Степанов торкався майже всіх проблем, які розглядала класична політична економія. Це стосується передусім предмета економічної теорії, суті і джерел багатства, проблем праці, економічної природи капіталу, вартості, а також доходів - заробітної плати, прибутку, ренти і процента, національного доходу і кредиту.
Варто однак відзначити, що Т. Степанов
Loading...

 
 

Цікаве