WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Трудова теорія вартості - Курсова робота

Трудова теорія вартості - Курсова робота

продуктивність праці лише щодо матеріально-речового змісту й, згідно з ним, праця у сфері послуг (освіти, охорони здоров'я, науки, управління економікою та ін.) е непродуктивною. До зайнятих непродуктивною працею Сміт відносив правителя країни, судових чиновників таофіцерів, священиків, юристів, артистів та ін. Предметом політичної економії Сміт вважав багатство капіталістичного суспільства, причини і джерела його виникнення. Якщо виходити з того, що Маркс під багатствами народів розумів капітал, то предметом дослідження Сміта були капіталістичні виробничі відносини між трьома класами (робітниками, капіталістами і земельними власниками). Досліджуючи причини й джерела зростання цього багатства, Сміт з'ясовував причинно-наслідкові зв'язки між економічними явищами і процесами, а відтак частково - економічні закони капіталістичного суспільства. Однак такого розуміння предмета політичної економії у Сміта немає. Предметом політичної економії він назвав державні фінанси - формування бюджету держави, його розподіл, державний борг. У своїй праці Сміт охарактеризував економічну систему капіталізму мануфактурного періоду, в якій держава відігравала пасивну роль, Він відводив їй роль верховного арбітра за дотримання правил вільної конкуренції, захисту приватної власності. Держава, на його думку, має виконувати лише функції, які окрема людина не в змозі виконати або зробить це економічно неефективно: організація громадського порядку, державної служби, національної оборони, будівництво деяких громадських об'єктів (доріг, мостів) та їх утримання в робочому стані, забезпечення грошового обігу. Такий етап розвитку капіталістичної економіки дістав назву "вільна ринкова економіка", для якої характерними були вільне ціноутворення, вільна конкуренція, вільне і стихійне переливання капіталу між галузями та ін.
Остаточно ця система перестала існувати під час кризи 1929 - 33.
3. Обґрунтування вартості Д.Рікардо
Рікардо (Ricardo) Давид (1772 - 1823) - англійський економіст, представник класичної політичної економії. Народився в Лондоні в родині багатого комерсанта. 3 1788 почав працювати в торговельній конторі батька і на біржі, 3 1793 займався самостійною комерційною діяльністю, з 1802 - член керівного комітету Лондонської біржі. Завдяки грі на біржі став мільйонером. У 1812 припинив комерційну діяльність, став багатим рантьє і землевласником, розпочав наукову діяльність. Захоплювався не лише політичною економією, а й фізикою, хімією, математикою та іншими природничими науками. У 1819 Р. було обрано до парламенту. Перші економічні праці (1809) присвячено проблемам грошового обігу та валюти. У 1817 побачила світ головна його праця -
"Начала політичної економії та оподаткування",
яка складається з трьох частин: основи економічної теорії; теорія та практика оподаткування; аналіз окремих економічних проблем і теорій А.Сміта, Т.Мальтуса і Ж.-Б.Сея. За життя Рікардо вийшло три її видання, в кожне з яких автор вносив суттєві доповнення. Найважливішою є перша частина, що починається зі з'ясування сутності вартості. Рікардо уперше в історії світової економічної думки доводив, що єдиним джерелом вартості є праця, тому критикував концепцію Сміта, згідно з якою вартість товарів визначається працею, яку можна обміняти на ці товари (що було характерно для простого товарного виробництва), а також доходами різних класів суспільства. Однак Рікардо, не критикував тезу Сміта, що вартість розпадається на доходи. Положення теорії Р. про єдине джерело вартості стосується лише відтворюваних товарів (товарів, що постійно виготовляються і кількість яких може бути збільшена працею людини), Водночас, на його думку, існують деякі товари, вартість яких визначається лише їхньою рідкісністю (раритетні статуї та картини, монети, книжки, особливі вина, виготовлені в обмеженій кількості) і не залежить від кількості праці, необхідної на початку для їх виготовлення, тобто Рікардо необґрунтовано відмовився визнати залежність вартості рідкісних товарів від праці (як одного з факторів). Він критикував положення Сея, згідно з яким вартість товарів та її величина визначаються корисністю, що відповідало б дійсності,, якби вартість товарів регулювалася лише покупцями. Це, однак, не означає, що джерелами мінової вартості товарів, які мають корисність, є їхня рідкісність та кількість праці, необхідна для їх виробництва. Третім вартісноутворюючим, але опосередкованим джерелом є корисність товарів. Цеглі висновок випливає з таких основних положень теорії вартості Рікардо: по-перше, він доводив необґрунтованість визначення міри вартості ступенем корисності зазначаючи при цьому, що "корисність - основа вартості, але ступінь корисності не може бути мірою вартості". По-друге, Рікардо, вважав корисність суттєвою для формування мінової вартості. По-третє, критикуючи позицій Сея, Рікардо заперечував тезу про корисність як регулятор вартості лише в тому разі, коли вартість товарів регулюється тільки покупцями, тобто співвідношенням попиту і пропозиції, конкуренцією між самими споживачами. По-четверте, Рікардо, наголошував на впливі на вартість товару величини якості праці. Оцінка праці різних якостей, на його думку, значною мірою залежить від порівнювального мистецтва робітника, напруженості виконуваної ним праці, ступеня її складності та вправності робітників. Якість праці - характеристика не абстрактної, а конкретної праці. Визначаючи вартість товарів, Рікардо встановив її залежність від продуктивності праці, вперше підняв і частково розв'язав проблему суспільно необхідної праці в її співвідношенні з індивідуальною працею (і відповідними витратами), розкрив вплив процесу перенесення вартості зношених засобів виробництва на вартість новоствореного продукту. Рікардо розрізняв "абсолютну" і "відносну" (порівняльну) вартість, яка є синонімом мінової вартості. Він критикував тезу Сміта, що вартість складається з доходів, оскільки вартість є первинною щодо доходів, які треба попередньо створити. Водночас Рікардо, помилково стверджував, що регулятором величини вартості товарів є індивідуальні витрати товаровиробників за найгірших умов (поширюючи цю особливість сільського господарства на всі галузі), не зміг розрізнити двох видів праці (абстрактної та конкретної), не розкрив механізму перенесення вартості, плутав поділ капіталу на основний та обіговий з поділом на постійний і змінний, вартість товару - з його ціною та ін. Предметом політичної економії Рікардо, називав передусім сферу розподілу, тому головною метою своєї праці вважав з'ясування законів, які нею управляють. Однак це не означає, що поза його увагою залишилися проблеми безпосереднього виробництва (адже джерелом вартості Рікардо вважав працю). Акцентування на відносинах розподілу пояснюється тим, що у формах розподілу найповніше виявлялися особисті та речові фактори виробництва. Однак Рікардо не зміг
Loading...

 
 

Цікаве