WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Трудова теорія вартості - Курсова робота

Трудова теорія вартості - Курсова робота

однобічною, оскільки Сміт ігнорував працю підприємця як одне з джерел прибутку. Однак наведені ним докази свідчили, що капіталіст має претендувати лише на частку прибутку, аіншу повинні привласнювати наймані робітники. Сміт зазначав, що робітник продає свою працю капіталістові, хоча насправді капіталіст купував робочу силу, права на її використання у процесі праці. Основою заробітної плати, за С., є вартість засобів існування, необхідних для забезпечення життя робітника і членів його сім'ї, виховання дітей; нижня межа заробітної плати - "фізичний мінімум". Якщо заробітна плата нижча за цей мінімум, існує загроза вимирання робітників у країнах, що економічно регресували У країнах, які динамічно розвиваються, до заробітної плати, грім фізичного мінімуму, входить певний надлишок, розмір якої визначається усталеними нормами споживання, традиціями, культурним рівнем. Важливу роль у встановленні конкретного рівня заробітної плати Сміт відводив боротьбі робітників, співвідношенню сил між двома класами, позиції держави (яка переважно підтримує капіталістів). Обстоював встановлення високої заробітної плати (що стимулювало о зростання продуктивності праці, сприяло нагромадженню капіталу та підвищенню попиту на працю), спростовуючи думку, що висока заробітна плата розбестить робітників і не стимулюватиме їх до праці. Сміт розглядав дохід капіталіста як результат усього авансованого капіталу, в т.ч. витрат на заробітну плату і засоби виробництва, як винагороду капіталістові за його діяльність, працю і ризик, тому не зміг розкрити сутності середнього прибутку, розв'язати суперечність між законом вартості і законом середньої норми прибутку (якщо прибуток створюється найманою працею, то норма прибутку має бути пропорційною кількості застосовуваної праці; насправді вона пропорційна капіталові, однак у цьому випадку не діє закон вартості), які суперечності між законом середньої норми прибутку і законом додаткової вартості (відповідно до вимог якого додаткова вартість пропорційна величині змінного капіталу за незмінної норми експлуатації. Двоїстими є його погляди на сутність земельної ренти та джерела її утворення. Сміт визначав її як нетрудовий дохід, а величину земельної ренти пояснював надлишком вартості над заробітною платою робітників і середнім прибутком фермера-капіталіста. Він критикував положення, що рента є платою її власникові, своєрідним відсотком на капітал, вкладений землевласником для поліпшення якості землі (одним із доказів, на якому ґрунтувалася ця критика, було отримання землевласником ренти з ділянок землі, що ніколи не оброблялися). Водночас Сміт, стверджував, що рента разом із заробітною платою і прибутком визначає вартість товару. У цьому випадку рента поставала як джерело вартості, отже, була не трудовим доходом, а винагородою за послуги землі. Сміт також висловлював думку, що, крім праці, у створенні ренти бере участь і природа, що праця людини на землі має особливу продуктивність, Розглядаючи сутність капіталу, він характеризував його як вартість, що приносить додатковий дохід за рахунок експлуатації найманої праці, і дав найпростіше наукове визначення капіталу як само зростаючої вартості. Позитивним було й те, що Сміт вважав капіталом вартість, створену не лише в сільському господарстві (як стверджували фізіократи), а й в усіх сферах матеріального виробництва, водночас характеризував його як запас речей, необхідних для процесу виробництва. Самозростання капіталу, за словами Маркса , за капіталізму називали спільним багатством, багатством народів, Отже, категорія "багатство" була капіталом, а основним засобом його збільшення - розвиток мануфактурного поділу праці. У двоїстій характеристиці капіталу розкривалися його речовий зміст (як певна сукупність речей) і соціально-економічна форма (як само зростаюча вартість). Однак визначення цієї вартості було надто звуженим, не охоплювало всіх сфер суспільного відтворення, не розгорнулося в цілісну систему виробничих відносин Сміт першим поділив капітал на основний і оборотний щодо всіх галузей матеріального виробництва. Критерієм такого поділу є те, що основний капітал приносить прибуток без переходу від одного власника до іншого або без наступного обігу, а оборотний - завдяки тому, що постійно переходить від власника в одній формі й повертається в іншій, Головні елементи основного капіталу, за Смітом, - машини та інші необхідні знаряддя праці; будівлі та споруди для торгівельних і промислових цілей; заходи, спрямовані на поліпшення землі (розчищання, осушування, удобрювання та ін.), що роблять її придатною для обробітку; трудові навики, набуті в процесі навчання і тренування. Основними елементами оборотного капіталу Сміт вважав гроші, запаси продовольства (крім тих, що знаходяться в розпорядженні самих споживачів), сирі матеріали й напівфабрикати (що знаходяться в процесі незавершеного будівництва), а також готові, але нереалізовані товари. Однак у такому твердженні відсутній передусім чіткий критерій поділу капіталу на основний і оборотний, змішується поділ на постійний і змінний капітал. Крім того, Сміт необґрунтовано відносив до основного капіталу трудові навики та корисні властивості членів суспільства. Він розмежував валовий дохід і чистий прибуток жителів країни. Під першим розумів сукупність створених працездатним населенням товарів, у т.ч. всі матеріальні витрати на їх виробництво включно з повторним рахунком). Чистий прибуток справедлива ототожню вав із національним доходом, зі створеною у процесі праці новою вартістю з вирахуванням витрат на відновлення основного та оборотного капіталу. Однак чистий прибуток Сміт водночас ототожнював тільки з фондом особистого споживання, що характерне лише для простого відтворення. Крім того, він необґрунтовано стверджував, що вартість окремого товару або всього річного продукту складається із заробітної плати, прибутку і ренти - з доходів. У такому разі зникає відмінність між валовим доходом (сукупним суспільним прибутком) і національним доходом. [це визначення було взяте деякими іншими вченими за основу]. Сміт доводив при цьому, що коли ціна містить елементи, які не розкладаються на доходи, то в підсумку їх можна розкласти на доходи, отримані на попередніх стадіях обробки сировини. Цієї помилки він припустився через нерозуміння двоїстого характеру праці, перенесення конкретною працею вартості машин, устаткування тощо на новостворений продукт, вона відома як "догма Сміта". Розглядаючи проблему продуктивної та непродуктивної праці, Сміт визначав продуктивну працю як таку, що виготовляє вартість, обмінюється на капітал, є джерелом прибутку, збільшує капітал. Непродуктивною вважав працю, що обмінюється на дохід, не збільшуючи вартості (наприклад, праця домашньої служниці). Однак до продуктивної праці відносив лише ту, що уречевлюється в товарі або продукті, які можна продати. Такий підхід характеризує
Loading...

 
 

Цікаве