WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Особливості ринкового реформування економіки України - Курсова робота

Особливості ринкового реформування економіки України - Курсова робота

одного боку, прискореного переходу до ринку, а з іншого - виходу економіки з кризи. Такими є реальні обставини, з якими не можна не рахуватися, обираючи стратегію переходу до соціальне - орієнтованої ринкової економіки.
Головним інструментом створення моделі ринку, про яку йдеться, має бути не стихійна гра сил, а активна і послідовна діяльність держави щодо створення необхідних інститутів ринку. Регулююча роль держави має здійснюватися не старими адміністративно-командними, а новими методами, які адекватні ринковим формам господарювання. Для цього слід розробити цільові програми розвитку визначальних сфер народного господарства; забезпечити підтримку пріоритетних напрямів економічного розвитку, виділення для цих цілей кредитів, зменшення податків; стимулювання розвитку виробництва, а не посередницької діяльності, різних соціальних форм господарства; створити сприятливі умови для залучення в країну приватного іноземного капіталу, насамперед у формі прямих інвестицій у виробничу сферу, галузі, що виробляють товари споживання.
Держава має регулювати випуск національної грошової одиниці, здійснювати контрольовану емісію, забезпечити взаємодію національного ринку з міжнародним на законодавчо визначених міжурядових угодах.
Регулююча роль держави має полягає у забезпеченнірівноваги в суспільстві. І чим більші відхилення від рівноваги, тим сильнішими повинні бути регулятори.
Результати економічних перетворень, здійснюваних на таких засадах, будуть детермінованими, незворотними, прискореними і, що особливо важливо, досягнуті в умовах соціальної злагоди.
3. Держава в перехідній економіці України
Перехід України до ринкової економічної системи (РЕС) здійснюється на основі основних світових тенденцій до лібералізації економіки, подолання трансформаційної кризи, державного регулювання перехідних процесів, макроекономічної стабілізації, міжнародної підтримки, структурної перебудови економіки, соціальних зрушень і соціального захисту.
Позитивний вплив на перехідні процеси роблять і загальносвітові вихідні тенденції до демократизації суспільства і держави, правової і політичної стабільності, поетапності переходу до ринку, приватизації, інвестиційного процесу, зовнішньоекономічних зв'язків. Теорія перехідної економіки вважає обох груп тенденцій руху (основні і вихідні) до РЕС як загальносвітовий імператив. Їхня реалізація здійснюється, відповідно, у специфічних формах у кожній країні.
В Україні відбуваються одночасно і тому повільно але всі процеси системної трансформації - правові, ідеологічні, політичні, соціальні, економічні. Тому особливу актуальність представляє одночасність розвитку демократичної держави і ринкової трансформації. Становлення демократичної, правової і соціальної держави в Україні підсилює концентрацію її визначального впливу на ринкову трансформацію у виді державного регулювання перехідної економіки України (ДРПЕУ).
Економічна необхідність ДРПЕУ обумовлюється як перехідними процесами, так і конституційно з метою переходу від адміністративно-командної до ринкового соціально орієнтованій економіці. Саме цим визначається специфіка багатогранної необхідності ДРПЕУ. Насамперед , вона складається в одночасності розвитку демократичного ГРПЭУ і ринкової економіки як реального базису демократичного суспільства в довгостроковій перспективі. Але в короткостроковому періоді становлення ДРПЕУ значно випереджає становлення ринкової економіки, тому що саме воно об'єктивно і є головною рушійною силою переходу до РЕС.
Далі, ця специфіка вже проявилася в повільному (у зв'язку з відсутністю передумов) здійсненні за посередництвом ДРПЕУ загальних тенденцій переходу до ринку. І, зрештою , специфіка всебічної необхідності ДРПЕУ в тім, що не ринкова економіка його детермінує (що характерно для передових країн), а навпаки, саме воно сприяє і забезпечує рух перехідної економіки в напрямки становлення РЕС в Україні.
ДРПЕУ як система відрізняється загальносистемними рисами і визначеною специфікою. Так, концептуальна підсистема ДРПЕУ містить положення загальної теорії держрегулювання і положення теорії перехідної економіки (невизначеність і нестабільність, масив нової інформації, трансакційні витрати, економічна нерівновага, макроекономічна стабілізація, соціальне розшарування).
Інституціональна підсистема ДРПЕУ включає, загальновідомі законодавчі, виконавчі і судові інститути, що зростає кількість установ, а разом з тим значний ряд нових і самих нових регіональних і місцевих інститутів і установ.
Функціональна підсистема ДРПЕУ органічно зв'язана з його концептуальною й інституційною підсистемами. Вона "убудована" у господарський механізм і служить його науково регулюючим макрокомпонентом.
Її складені: державна власність, державна економічна влада, економічна еліта, державний апарат і, особливо , державна економічна політика як універсальна форма ДРПЕУ.
ДРПЕУ як процес - це двоєдина трансформація:
1) тоталітарної держави в демократичне;
2) планові керування адміністративно-командної економіки в державне регулювання перехідної економіки. Завдяки використанню вихідних форм ДРПЕУ - законодавчої, виконавчої і судовий - уже на першому стартовому етапі цього процесу (1992-1995 р.) була досягнута його головна мета - радикальне зрушення від адміністративно-командної економіки до перехідного: лібералізація цін, роздержавлення, приватизація, початок створення конкурентного середовища, масова поява підприємств, формування національного ринку.
На другому етапі процесу ДРПЕУ (1996-2000 р.) з'явилася нова його мета - завершення формування системи державного регулювання. Цьому сприяли такі фундаментальні нововведення: прийняття
Конституції України, у якій була конституційно закріплена універсальна форма ДРПЕУ - державна економічна політика (і її основні форми) і довершена грошова реформа з переходом до національної валюти - гривні.
На сучасному етапі процесу ДРПЕУ (почався в 2000 р.) висувається його кінцева мета: якісне перетворення перехідної в ринкову економіку України. Тому відбувається ДРПЕУ на рівнях мікро-, мезо-, макро- і мегаекономіки.
Позитивну роль у розвитку ДРПЕУ на мікрорівні зіграв закон України "Про державну підтримку малого підприємництва", прийнятий 22 листопада 2000 року. По цього недостатньо. Сьогодні розвиток підприємницької діяльності стримує велика кількість державних інститутів, що регулюють її: 32 міністерства і відомства видають ліцензії на різні види діяльності ("Урядовий кур'єр", 25 лютого 2000 р.). Ще більше державних установ, що регулюють підприємництво: 88 законів, 218 президентських указів і понад 90 урядові постанови (там же). Тому в Україні на кінець 2000 р. нараховувалося всього 138 тис. малих підприємств, у яких зайнято 1,2 млн. чоловік, чи 8 відсотків працюючих громадян (там же). Тобто
Loading...

 
 

Цікаве