WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Відносини власності: їх типи і форми. Новітні тенденції у розвитку відносин власності. Види інфляції. Дезінфляція, дефляція. Стагфляція. Основні види - Реферат

Відносини власності: їх типи і форми. Новітні тенденції у розвитку відносин власності. Види інфляції. Дезінфляція, дефляція. Стагфляція. Основні види - Реферат


Контрольна робота
на тему:
Відносини власності: їх типи і форми. Новітні тенденції у розвитку відносин власності. Види інфляції. Дезінфляція, дефляція. Стагфляція. Основні види інфляції в Україні.
І. ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ: ЇХ ТИПИ І ФОРМИ.
НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ У РОЗВИТКУ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ.
І.І. ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ: ЇХ ТИПИ І ФОРМИ.
Соціально-економічною основою функціонування економічної системи є відносини власності.
Власність як комплекс відносин, багатомірне та багаторівневе явище і соціально-економічний процес, характеризується поліфункціональністю і полірезультативністю. Розрізняють соціальні, політичні, морально-психологічні та навіть ідеологічні аспекти власності.
Власність в економічному розумінні є історичною і логічно визначеною. Власність, що розкривається і реалізовується в площені взаємодії "людина-людина" має назву соціально-економічна власність, яка визначається ступенем розвитку продуктивних сил і характеризується системою об'єктивно обумовлених, історично мінливих відносин між суб'єктами господарювання в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання благ, що характери-зується привласненням засобів виробництва та його результатів.
В юридичному розумінні власність відтворюється системою зв'язків "людина-річ". Власність відображає майнові відносини , свідомі, вольові взаємозв'язки юридичних і фізичних осіб з приводу привласнення благ, що закріплюється системою відповідних прав власності.
Відносини власності є сутнісними, системоутворюючими, тобто визначають характер функціонування і розвитку комплексу відносин відтворення. Пронизують кожний його елемент, але не відбивають усієї різноманітності їхніх вторинних та інших похідних форм.
Структура власності - різноманітна. Класифікується за основними системоутворюючими і структуровизначальними критеріями:
- внутрішньогенетичними;
- суб'єктами і економічними рівнями;
- об'єктами;
- формами;
- видами власгості.
Внутрішню побудову відносин власності показано на Мал.1
Відносини привласнення засобів виробництва та його результатів-основа відносин власності.
МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ
Економічні Позаекономічні
Мал. 1
Привласнення - це економічний процес, спосіб перетворення предметів, явищ природи і суспільства. Складовими є володіння, розпорядження і користування.
Володіння характеризує необмежену в часі належність об'єкта власності певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом власності.
Розпорядження - здійснюване правом прийняття планових і управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об'єкта власності.
Користування (використовування) - процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об'єкта власності, а також створення за його допомогою благ.
Суб'єкт привласнення власності є одночасно володарем, розпорядником і користувачем. Володар реалізує права розпорядника і користувача. Розпорядник може бути користувачем, але далеко не завжди реалізує себе як володар. Користувач окремих благ може функціонувати зовсім не реалізовуючи функції володаря і розпорядника. Проте, тільки в комплексі відносини володіння , розпорядження і користування становлять процес привласнення власності.
Відчуження - процес перетворення діяльності та здібностей людини на самостійну силу, оречевлення результатів функціонуючої індивідуальної та суспільної праці зперетворенням власності суб'єктів на об'єкти економічних відносин.
Поряд з власником завжди присутній невласник. Привласнити можна тільки те, що відчужується. Акт привласнення об'єкта власності одним суб'єктом є одночасно моментом відчуження його для іншого суб'єкта.
Процеси привласнення і відчуждення - це дві діалектичні сторони сутнісних відносин власності. Протиріччя в системі "привласнення - відчуждення" є внутрішнім джерелом саморозвитку відносин власності. Саме в цьому полягає могутній позитивний заряд цього діалектичного зв'язку.
Обирати ті чи інші форми привласнення і відчуження економічних суб'єктів спонукають як об'єктивні, так і суб'єктивні обставини. Механізм примусу грунтується на сукупності економічних і позаекономічних методів.
За суб'єктами, тобто носіями і реалізаторами відносин власності, розрізняють індивідуальну, колективну та державну власність (Мал.2) З розвитком суспільства відбувається кількісне і якісне зростання суб'єктів власності. Носіями різновидів індивідуальної власності є індивіди, домашні (сімейні) господарства різної функціональної спрямованності.
Мал.2
Колективна власність реалізується через діяльність корпорацій, кооперативів, релігійнх і громадських об'єднаннь та організацій, трудових колективів різних форм господарювання тощо.
Урізноманітнюються форми державних суб'єктів власності. Серед них розрізняються загальнодержавні (урядові, центральні структури, національний банк тощо), територіально-регіональні (комунально-муніципальні служби та інші органи місцевого самоврядування), галузеві (міністерства та відомства).
Систему суб'єктів власності можна розглядати і за поділом їх на юридичних і фізичних осіб, на вітчизняні та іноземні, спільні й змішені структури.
Об'єктами власності є засоби виробництва, земля, її надра, рослини і тваринний світ, робоча сила та результат її діяльності - предмети матеріальної та духовної культури, цінні папери, гроші тощо. Визначальними серед цього різноманіття є засоби і фактори виробництва. Саме власністьна засоби виробництва характеризує сутність усієї сукупності відносин власності, в тому числі механізм розподілу і привласнення результатів виробництва, доходів господарської діяльності.
Власник засобів виробництва значною мірою привласнює і результати виробництва.
Кожному типу цивілізації притаманний специфічний для умов її існування домінуючий об'єкт власності, який найповніше відбиває спосіб взаємодії людини з природою, досягнутий рівень продуктивності суспільної праці, особливості привласнення засобів і результатів виробництва.
Для доцивілізаційного етапу розвитку людства таким об'єктом було природнє середовище - земля, тварини, рослини, які у своїй цілісності органічно зливалися з суб'єктом їх привласнення - первісною людиною.
Особливість землі як засобу виробництва полягає в тому, що вона не є результатом людської праці. Відомий англійський економіст ХІХ ст. Дж.С.Мілль писав:"Оскількі основоположний принцип власності полягає в наданні людям усіх гарантій на володіння тим, що створено їхньою працею і нагромаджено завдяки їхній ощадливості, цей принцип неможливо застосувати до того, що не є продуктом праці - до оброблюваної субстанції землі." Земля не створена людиною і тому має бути надбанням усіх людей.
Принцип різноманітності форм власності на землю як важливого засобу виробництва сприяє стабільному розвитку економічної системи. Про це не слід забувати вумовах сьогодення України - країни з великими потенційними можливостями розвитку сільського господарства, коли точаться гострі дискусії щодо власності на землю.
У період розвитку індустріальної цивілізації, зокрема машинного виробництва, вперше в історії домінуючим об'єктом власності стали створені людиною предмети виробничого призначення і передусім їхня найреволюційніша частина - знаряддя праці. Концентрація індустріальних
Loading...

 
 

Цікаве