WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Роль держави в економіці - Курсова робота

Роль держави в економіці - Курсова робота

вищезгадані видатки. Це здійснюється за допомогою податків, що сплачуються домашніми господарствами. Тим самим купівельна спроможність зменшується. Тому податки називають іще "відпливом" попиту.
Якщо у державному секторі виявляється надлишок, тобто якщо він вилучає з допомогою податків більше, ніж віддає, то вилучення із макроекономічного обороту перевищує "ін'єкції". Як наслідок, відбувається скорочення національного продукту і, відповідно, національного доходу. Коли ж навпаки, у державному секторі існує дефіцит, тобто його видатки перевищують доходи, "ін'єкції" стають більшими, ніж вилучення. Це означає, що купівельна спроможність зростає, національний продукт і національний доход збільшуються.
Слід відзначити, що ці стандартні підходи, необхідні для функціонування ринкової системи, непридатні для тієї виняткової ситуації, що склалася на сьогоднішній день в економіці України. Тут зростання державних видатків веде не лише до посилення кризи фінансової та кредитно-грошової систем, а й спричиняє різке скорочення обсягів виробництва.
Частина 2
Роль податків і державних видатків в економічній політиці держави
Незважаючи на безліч економічних важелів, за допомогою яких держава втручається в економічне життя країни, найвідчутнішими серед них є оподаткування та урядові видатки. Саме податки - економічна основа для здійснення урядових закупівель товарів та послуг і державних трансфертних платежів.
За останні десятиріччя урядові видатки значно зросли і досягли 20% валового національного продукту. Крім придбання товарів і послуг (закупівля зброї, будівництво автомагістралей і поштових споруд, утримання суддів, пожежних, вчителів тощо), держава здійснює виплати, які перерозподіляють податкові доходи, отримані від усіх платників податків, певним верствам населення в формі допомоги по безробіттю, виплат на соціальне страхування й забезпечення, допомоги ветеранам війни і т. ін. Останнім часом вони також зросли і в багатьох країнах перевищують 20% національного доходу. Як наслідок, податкові надходження, необхідні для фінансування державних закупівель і трансфертних платежів, складають близько 1/3 ВНП. Слід відзначити, що в кінці 80-х років частка сукупних податкових надходжень у ВНП колишнього СРСР була значно більшою, ніж у економічно розвинутих країн Заходу. Так, якщо в США цей показник складав близько 30%, ФРН - 38%, Норвегії - 45%, Туреччині - 24%, Швеції - 57%, то в колишньому СРСР - 70%,'.
Важливо уточнити різницю між державними закупівлями і трансфертними платежами. Урядові закупівлі часто-густо називають виснажливими, оскільки вони безпосередньо поглинають або використовують ресурси: отримана при цьому продукція є складовою частиною національного продукту. Трансфертні платежі навпаки не є виснажливими, бо вони не поглинають ресурсів і не пов'язані з виробництвом.
Через урядові затрати суспільство намагається перерозподілити ресурси від індивідуального до суспільного споживання товарів. Через трансферти уряд змінює структуру виробництва товарів приватного сектора.
Різниця між урядовими закупівлями і трансфертними платежами має безпосереднє відношення до вивчення проблеми зростання ролі держави в економіці. Є підстави вважати, що трансфертними платежами держава менше втручається в економіку країни, ніж у разі державних закупівель.
Вище було показано, що логічним обгрунтуванням існування державного сектора в економіці виступає намагання населення країни усунути або пом'якшити нестійкість, неефективність і нерівність, пов'язані з ринковою економікою. Тут слід вказати на ряд конкретних чинників, які пояснюють історичне зростання і сучасні масштаби державних видатків і податків. До цих чинників належать: війна і оборона, зростання народонаселення, урбанізація і попит на суспільні блага, стан навколишнього середовища, програма подолання бідності і скорочення нерівності доходів. Ця програма включає розвиток соціального страхування, допомогу безробітним, соціальне забезпечення, безплатну медичну допомогу, продовольчі купони, державне житлове будівництво.
Нинішня податкова система України перебуває у стадії свого становлення. Вона включає такі основні види:
- податки з юридичних осіб: податок на добавлену вартість, акцизний збір, соціальний податок, податок на використання природних ресурсів, податок на прибуток підприємств, податок з обсягу реалізації, податки-регулятори на фонд оплати праці, податок на експорт і імпорт;
- податки з юридичних та фізичних осіб: податок на нерухомість, або майновий податок, транспортний податок, податок на використання автомобільного палива, земельний податок;
- податки з фізичних осіб: подоходний податок з громадян, податок на доходи від підприємницької діяльності та податки на інші об'єкти.
Важливе місце в податковій системі посідає податок на добавлену вартість (ПДВ). Він має певні переваги не тільки для держави, але й для платників податків. По-перше, від нього важче ухилитися. По-друге, з ним пов'язано менше економічних порушень. По-третє, він більше, ніж інші, стимулює зростання доходів. До того ж, для платників податків завжди краще сплачувати їх державі з видатків, ніж з доходів.
Не дивно, що податок на добавлену вартість використовується в більш ніж 40 країнах світу, в тому числі в 17 європейських країнах. Універсальність податку, а також регулярність надходжень до бюджету також висунули його в ряд найефективніших форм оподаткування.
Базою оподаткування є добавлена вартість, яка включає видатки на заробітну плату з нарахуваннями, амортизацію, відсотки за кредит, прибуток, видатки на електроенергію, рекламу, транспорт. Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумою податку, одержаного від покупців за реалізовані товари (роботи, послуги), і сумою податку, сплаченого постачальниками за матеріальні ресурси, паливо, роботи, послуги, вартість яких належитьдо витрат виробництва та витрат обігу. Хоча стягнення ПДВ здійснюється багаторазово, ціна товару збільшується так само, як і за одноразового його стягнення - насамкінець. Тобто платником ПДВ є споживач. Однак на будь-якій стадії виробництва і обміну продукції (робіт, послуг), платежі до бюджету здійснюються продавцем.
Порівняння ставок ПДВ України з іншими державами говорить про те, що в нас вони зависокі. Так, 1992 року ПДВ в Україні становив 28% оподаткованого обороту. При реалізації товарів (робіт, послуг) за регульованими цінами і тарифами, що включають податок, застосовувалась ставка у розмірі 22%. 1993 року ПДВ для підприємств усіх форм власності встановлений в розмірі 20%. Тоді як в США ця ставка складає 11 %, в Англії - 15%, у Франції- 18,6%'.
Практика використання податку на добавлену вартість показує, що доцільніше було б використовувати його диференційовано:
- низькі (8-10%) ставки ввести на товари першої необхідності і, зокрема, на сільськогосподарську продукцію, що дозволить зменшити регресивний характер ПДВ стосовно доходу і внесе елементи прогресії оподаткування залежно від споживання;
- внутрішню ставку податку на імпорт;
- нульову ставку для оподаткування експорту, за винятком експорту сировини і енергоносіїв;
- вищі ставки податку на предмети розкоші, що дозволить зменшити податковий тягар для тих,
Loading...

 
 

Цікаве