WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Роль держави в економіці - Курсова робота

Роль держави в економіці - Курсова робота

35%.
Монополія створює ситуацію, коли вона підміняє конкуренцію, тобто продавці товару можуть впливати на ринок, або маніпулювати на ньому, цінами для власної вигоди і на шкоду суспільству в цілому. Монополії здатні регулювати загальний обсяг пропозиції, тобто можуть штучно обмежувати обсяг продукції і тим самим отримувати за неї вищі ціни, а дуже часто і стійкий економічний прибуток. Ці ціни і прибутки, які перевищують конкурентні, прямо суперечать інтересам споживачів. Монополісти не підвладні волі суспільства, на відміну від конкуруючих фірм.
Суверенітет виробника настільки підміняє суверенітет споживача, що монополія заступає конкуренцію. Як наслідок, ресурси розподіляються таким чином, що це відповідає інтересам монопольних продавців, які домагаються високих прибутків, а не задоволенню потреб суспільства в цілому. Тобто монополія породжує; нераціональний розподіл економічних ресурсів.
Дослідження проявів монополізму в економіці України показує, що вони мають суттєві особливості, які виявляються передусім у багаторівневому характері монополізації економіки. Можна виявити три шари цього явища:
монополізм власності (загальне одержавлення економіки), монополізм управління ( наявність вертикальних адміністративних систем) і технологічний монополізм. Заслуговує на увагу і проблема монополізації інформації як джерела влади. До цього доцільно додати зведення регіональних бар'єрів (монополізація регіональних ринків) і елементарну, але масову змову продавців на споживчому ринку і ринку ресурсів.
Отже, використання методів макроаналізу для розв'язання практичних завдань може бути успішним тільки за умови врахування регіонального рівня монополізації економіки. Важливо усвідомлювати і те, що складний, багаторівневий і загальний характер монополізації можна подолати лише за допомогою багатопланової системи заходів і послідовної роботи, що базується на спеціальній програмі. Реалізувати її можна лише за активної підтримки ролі держави і муніципальних структур. Перемога над монополізмом позбавить мафіозні структури і спекуляцію поживного грунту.
У промислово розвинутих країнах використовуються різні способи контролю над монополіями. Щодо монополій тих галузей, де технологічні і економічні умови виключають можливість існування конкурентних ринків, уряд створює державну комісію для регулювання цін і встановлює стандарти для надання послуг. Транспорт, зв'язок, виробництво і постачання електроенергії та інші підприємства громадського користування до певної міри підлягають такому регулюванню. На рівні місцевих органів влади досить звичною є державна власність на підприємства електроенергетики і водопостачання.
Оскільки на більшості ринків ефективне виробництво може бути забезпечене за високого рівня розвитку конкуренції, то уряди багатьох країн впроваджують антимонопольні закони з метою захисту і посилення конкуренції як ефективного регулятора підприємницької діяльності.
Навіть за умови забезпечення правової основи для ринкових інститутів і захисту конкуренції все ще існує необхідність у виконанні урядом ряду інших економічних функцій. Ринковій системі як такій властиві похибки і недоліки, що змушує уряд стимулювати і модифікувати її функціонування.
Одним із суттєвих недоліків функціонування чисто ринкової економіки є велика диференціація доходів окремих соціальних груп населення. Ринкова система приносить величезні доходи тим, чия праця високо оплачується завдяки природним здібностям і здобутій освіті та майстерності. Такі ж високі доходи отримують і ті, хто володіє великим капіталом і земельними угіддями, заробленими наполегливою працею або залишеними у спадок.
Інші ж члени суспільства мають менші здібності, отримали скромну освіту і кваліфікацію, не заощадили або не дістали у спадщину ніяких матеріальних засобів. Виходить, їхні доходи дуже скромні. До того ж, чимало людей похилого віку, осіб з фізичними та розумовими вадами, незаміжніх жінок і удовиць із дітьми на утриманні заробляють дуже мало або, як і безробітні, зовсім не мають доходів у рамках ринкової системи.
Ринкова система супроводжується значною нерівністю у розподілі грошових доходів, а отже, і в розподіл) національного продукту між окремими сім'ями та особами. Незважаючи на певний прогрес, злидні серед загального достатку залишаються гострою соціальною і політичною проблемою.
Одним із надзвичайно важливих завдань, що стоїть перед урядом, є зменшення нерівності доходів окремих груп населення. Це завдання знаходить відображення у багатьох політичних заходах і програмах. Зокрема, трансфертні платежі забезпечують допомогу бідним, інвалідам, безробітним тощо. Згідно з програмами соціального забезпечення фінансова допомога надасться ХЕОрим пенсіонерам і людям похилого віку. Ці програми здійснюють передачу доходів держави тим сім'ям і особам, які мають мізерний доход або зовсім його не мають.
Уряд міняє також розподіл доходів шляхом ринкового втручання, тобто за допомогою регулювання ринкових цін. Гарантовані ціни фермерам і законодавство про мінімальні ставки заробітної плати - наочні приклади того, як уряд фіксує ціни з метою підвищення доходів певних груп населення.
У багатьох країнах має місце прогресивне оподаткування, внаслідок чого податки на особисті доходи застосовуються для вилучення більшої частки доходів у багатих, ніж у бідних. Щоправда, податкова система має досить поміркований вплив на розподіл доходів.
Однак уряд бере участь не лише у перерозподілі доходів, але й у перерозподілі ресурсів. Необхідність такого перерозподілу зумовлена тим, що конкурентна ринкова система часто спонукає виготовляти продукцію, що не відповідає суспільним потребам. Не в змозі вона, приміром, виділяти які б то не було ресурси на виробництво деяких товарів і послуг, випуск яких економічно виправданий.
Незважаючи на те, що загалом конкурентна ринкова система забезпечує ефективний розподіл ресурсів, вона має і певні вади. Річ у тім, що висновок про ефективний розподіл грунтується на припущенні, нібито всі вигоди і витрати, пов'язані з виробництвом і споживанням кожного продукту, знаходять повне відображення у графіках ринкового попиту і пропозиції. Інакше кажучи, припускається, що не існує переливів, або побічних ефектів, пов'язаних з виробництвом або споживанням будь-якого товару чи послуги.
Перелив виникає, коли деякі вигоди або витрати, пов'язані з виробництвом чи споживанням товару, переміщуються до тих, хто не є безпосередніми покупцями або продавцями. Переливи називаються також побічними ефектами, оскільки вони являють собою вигоди і витрати, що припадають на частку індивіда або групи. які не є учасниками ринкової операції.
Витрати переливу виникають тоді. коливиробництво або споживання товару породжує некомпенсовані витрати у будь-якої третьої сторони. Найочевидніші витрати переливу пов'язані із забрудненням навколишнього середовища. Слід визнати, що забруднення - це витрати, пов'язані із здійсненням цінної виробничої діяльності. Однак ці витрати мають одну відмінність; їхній тягар лягає на плечі людей, які не давали на це згоди. Тобто забрудненням називаються витрати, нав'язані іншим без їхньої згоди.
Суттю проблеми забруднення є те, що економісти називають зовнішніми, або побічними, ефектами.
Loading...

 
 

Цікаве