WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Суспільні блага - Курсова робота

Суспільні блага - Курсова робота

максимальну суму, яку громадянин платитиме за право користування благом на даному рівні, вважаючи це вигіднішим ніж не платити взагалі.
Бажання
платити СБ
(в дол.)
Б1 Б2 Б3
0$ 600$ 1200$ 2400$ Витрати на освіту (на учня)
Рис. 2. Визначення рівня витрат на освіту.
Загалом вигода від витрат на освіту зростає разом іззбільшенням витрат. Але водночас зростає і розмір податку на потреби освіти. Крива бажання платити, яка відображає чисту вигоду від витрат на освіту, спочатку висхідна, оскільки громадянин надає високу цінність тому, що відповідає відносно низьким рівням витрат. Проте, коли витрати зростають вище від 600 дол. На учня, цінність, яку являє собою освіта для окремої сім'ї, зростає нижчими темпами, так що чиста вигода зменшується. Врешті-решт, рівень витрат стає таким високим (2400 дол. на учня), що громадянин залишається байдужим щодо оплати на цьому рівні або несплати взагалі.
Крива Б2, яка характеризує бажання платити другого громадянина (без урахування податків) має таку саму форму, але досягає максимуму на рівні 1200 дол. на учня. Крива Б3 - бажання платити третього громадянина - досягає піку при 1800 дол. на учня.
Суцільна лінія СБ відображає сукупне бажання платити за освіту - додавання кривих Б1, Б2 та Б3 по вертикалі. Крива СБ - це міра максимальної кількості, яку всі троє громадян готові заплатити за користування кожним з рівнів. Як показано на рис. 1, сукупне бажання платити максимізується за рівня витрат 1200 дол. на учня. Оскільки крива СБ вимірює вигоду від витрат без урахування податків, що накладаються за таких витрат, точка максимуму, 1200 дол. на учня, також відображає ефективний рівень витрат.
Чи можна голосуванням за правилом більшості досягти ефективного результату в цьому разі? Припустимо, що громадськість голосує щодо доцільності витрат 1200 дол. проти 600 дол. на учня. Перший громадянин проголосує за 600 дол., але два інших голосуватимуть за 1200 дол., що за правилом більшості буде ухвалено. Таким чином, 1200 дол. відображає найпривабливішу альтернативу для середнього голосуючого - громадянина із середніми уподобаннями. При голосуванні за правилом більшості рівень витрат, бажаний для середнього голосуючого, завжди буде у вигіднішому становищі, ніж будь-який альтернативний.
Але чи буде вибір середнього голосуючого ефективним рівнем витрат? У даному разі так, оскільки 1200 дол. - це ефективний рівень. Але уподобання середнього голосуючого часто не збігаються з ефективним рівнем витрат. Припустимо, що вибір третього громадянина збігається із вибором другого. Тоді вибір середнього голосуючого все одно залишиться 1200 дол. на учня, але ефективний рівень витрат при цьому буде нижчим від 1200 дол. (оскільки ефективний рівень - це середнє арифметичне виборів усіх трьох громадян). У цьому разі правило більшості приведе до надмірних витрат на освіту. А якби ми повернули приклад таким чином, що вибори першого і другого громадян збіглися, правило більшості спричинило б надто високий рівень витрат на освіту.
Отже, голосування за правилом більшості дає змогу за вибором середнього голосуючого визначати результат референдуму, але цей результат не обов'язково ефективний.
2. Попит на суспільні блага
Попит - це ідеальна потреба і реальна можливість покупця придбати в певній кількості даного товару.
Платоспроможний попит - потреба в товарах, яка забезпечена грошовими коштами покупця.
У деяких літературних джерелах попит на блага визначають як кількість товарів, яку може придбати споживач, що володіє відповідною сумою грошей. Іншими словами, сутність попиту зводиться до наявності певної величини грошової маси. Зрозуміло, що коли немає грошей, то немає і реальної можливості купити товар. Однак, реальною є й інша ситуація: можна мати гроші, але не купити той чи інший товар, не побачивши в ньому тієї чи іншої для себе корисності. В зв'язку з цим в понятті попиту можна виділити два аспекти:
- ідеальне бажання споживача придбати даний товар в зв'язку з тим, що він має суб'єктивну корисність для даного покупця;
- реальну можливість купити даний товар, тобто наявність грошей.
На величину попиту впливають:
- кількість покупців;
- грошові доходи;
- оцінка перспектив майбутніх доходів;
- мода;
- реклама та ін.
Визначальне значення мають ціна і доход.
Ефект доходу.
Якщо ціна продукту падає, то реальний дохід (покупна здатність) того, хто купує цей продукт, збільшується. Це збільшення реального доходу проявиться в рості об'єму закупок різновидних товарів. Наприклад:
При постійному грошовому доході 45 грн. в тиждень, ви зможете придбати 5 кг масла селянського по 9 грн. за 1 кг. Але якщо ціна масла впаде до 7 грн. за 1 кг і ви купите тих самих 5 кг, то 10 грн. у вас залишаться вільними для купівлі додаткової кількості цього чи іншого товару.
На реакцію споживачів вплив створює зміна доходу. Як згадувалось в попередніх темах, ще в ХІХ столітті німецький статистик Ернст Енгель, помітив поступове зменшення відносної частки на харчування в бюджеті в міру його зростання.
На основі цих досліджень був введений закон Енгеля, згідно якого зі збільшенням доходу, його частка, яка витрачається на товари першої необхідності, зменшується, в той час, коли частка витрат на предмети розкоші і на духовний розвиток збільшується.
Зниження ціни продукту означає, що тепер він став дешевше по відношенню до всіх інших продуктів. І споживачі будуть прагнути замінити більш дешевим товаром інші продукти, які стали тепер відносно дорожчими. В прикладі падіння ціни на яловичину - при незмінній ціни на всі інші продукти - буде робити її все більш доступною і бажаною для покупців. По ціні 2,5 грн. за кг вона представляє собою більш "вдалу покупку", ні ж по ціні 5 грн. Тобто, зниження ціни буде стимулювати споживача до заміщення яловичиною деяких статей витрат. Яловичина вповні може замінити свинину, телятину, птицю і цілий ряд інших продуктів споживання. Зниження ціни збільшує відносну бажаність продукту і заставляє споживача прагнути придбати його в більшій кількості.
Раніше, при розгляді бюджетних ліній відмічалось, що при даній ціні продукту А збільшення ціни продукту Б приведе до переміщення одного з кінців бюджетної лінії вліво (рис.3):
А
Б
Рис.3.
Наведемо приклад, який показує першопочаткову споживчу рівновагу в точці Х (рис.4). Бюджетна лінія, використана для визначення цього стану рівноваги, показала, що величина грошового доходу дорівнює 12 грн., а також те, що вартість одиниці
Loading...

 
 

Цікаве