WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Товар та його властивості - Реферат

Товар та його властивості - Реферат

цілому вони диктуються визначеними закономірностями. Економічна наука дослідила й узагальнила багатовіковий досвід розвитку обміну в теорії трудової вартості.
Обмін двох товарів означає, що вони прирівнюються друг до друга. Але це прирівнювання може відбуватися лише тому, що обмінюваним товарам властиві якісь об'єктивно однакові, загальні властивості, укладені в них ще до того, як вони вступили в процес обміну. Що ж це за властивості? Очевидно, що обмінювані товари як споживчі вартості відрізняються друг від друга, тому що інакше процес обміну був би безглуздим. Спільною ж об'єктивною властивістю цих товарів є лише те, що на їхнє виробництво витрачена суспільна праця. Як споживчі вартості товари різноманітні, як втілення суспільної праці вони однорідні.
Суспільна праця, матеріалізована у товарі, становить вартість товару. Вартість є речовим вираженням суспільної праці товаровиробників. Мінова вартість товарів, тобто пропорція, у якій один товар обмінюється на інший, визначається їхньою вартістю. Мінова вартість - це форма вартості, зовнішній її прояв в акті обміну.
Початок теорії трудової вартостібув покладений представниками буржуазної класичної політичної економії (В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо). Але послідовно, всесторонньо, із усіма випливаючими з неї соціальними і класовими висновками вона була розроблена К. Марксом.
Буржуазна політична економія намагалася і намагається спростувати теорію трудової вартості, протиставляючи їй положення, що не мають якоїсь наукової основи. Так, наприклад, одержало широке поширення в буржуазній науці трактування мінової вартості як вираження споживчої вартості. Відповідно до цієї "теорії", мінові пропорції визначаються не витраченою суспільною працею, а нібито споживчою вартістю на товар. Але товари як споживчі вартості непорівнянні, вони обмінюються тільки тому, що мають різну споживчу вартість. Саме споживчою вартістю один товар відрізняється від іншого. Отже, суспільна праця визначає вартість товару і ті пропорції, у яких один товар обмінюється на інший.
Праця - основа життя суспільства, і така обставина не може не проявитися в економічних зв'язках між людьми і тоді, коли ці зв'язки мають форму товарних відношень. Самий суспільний поділ праці в умовах, коли в якості виробників виступають різноманітні власники, не могло б розвиватися, якби мінові пропорції не визначалися витратами праці, тобто якби мінова вартість не визначалася вартістю.
Вартістю може володіти тільки річ, що являє собою споживчу вартість. З іншого боку, не всяка корисна річ, не кожна споживча вартість має вартість: предмети, до яких не була прикладена праця людини, вартості не мають (наприклад, неопрацьована земля, вода в ріках і морях тощо). Водночас самі по собі витрати праці ще не роблять продукт вартістю. Наприклад, у натуральному селянському господарстві продукти, що виробляються для власного споживання, властивості вартості не набувають. Продукт праці стає вартістю лише при наявності товарного виробництва. Вартість - історична категорія. Праця була початковою ціною, початковою покупною сумою, що була сплачена за всі предмети.
Проте, хоча праця є дійсним мірилом мінової вартості всіх товарів, вартість їх звичайно розцінюється не в праці. Часто буває важко установити співвідношення між двома різними кількостями праці. Час, витрачений на дві різні роботи, не завжди самий по собі визначає ці взаємовідносини. У розрахунок повинний бути прийнятий також різноманітний ступінь витрачених зусиль і необхідного мистецтва. Крім того, що товари набагато частіше обмінюються, а тому і порівнюються більше з іншими товарами, чим із працею. Тому більш природним є розцінювати їхню мінову вартість кількістю якого-небудь іншого товару, а не кількістю праці яку можна на них купити.
З того часу, як припинилася мінова торгівля, і гроші зробилися загальновизнаним засобом торгівлі, кожний окремий товар набагато частіше обмінюється на гроші, чим на якийсь інший товар. М'ясник рідко тягне свого бика або барана до булочника або броварника для того, щоб обміняти їх на хліб або на пиво; він відправляється з ними на ринок, де вимінює ці гроші на хліб і пиво. Кількість грошей, що він одержує за них, визначає у свою чергу кількість хліба і пива, що він одержить на них. Тому для нього набагато природніше і простіше розцінювати їхню вартість по кількості грошей - товару, на який він безпосередньо вимінює їх, чим по кількості хліба і пива - товарів, на які він може обміняти їх тільки за допомогою третього товару. У результаті цього мінова вартість кожного товару частіше розцінюється по кількості грошей, чим по кількості праці або якогось товару, які можна одержати в обмін на нього.
Двоїстий характер праці, втілений у товарі.
У процесі праці товаровиробником створюється споживча вартість і вартість. Ця обставина породжується тим фактом, що праця товаровиробника носить двоїстий характер. З одного боку, він є корисною працею, що створює речі, що задовольняють ті або інші потреби людей. Визначена корисна праця є вічна природна необхідність існування людей незалежно від суспільних умов. З іншого боку, праця кожного товаровиробника являється часткою всієї суспільної праці, затратою людської робочої сили взагалі, незалежно від його конкретних форм. Перший вид праці називається конкретною працею, другий - абстрактною працею. Конкретна праця - праця, що затрачається у визначеній корисній формі, - створює визначену споживчу вартість (вугілля, метал, хліб тощо). Відмінність споживчих вартостей обумовлюється тим, що вони виступають як продукти різноманітних видів конкретної праці (праця шахтаря, доменника, пекаря тощо). Саме специфічний характер конкретної праці кожного товаровиробника і породжує його відмінності від праці іншого товаровиробника. Ця відмінність неминуче визивається розбіжностями в предметах праці, знаряддях праці,
Loading...

 
 

Цікаве