WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Взаємовідносини продуктивних сил і виробничих відносин - Курсова робота

Взаємовідносини продуктивних сил і виробничих відносин - Курсова робота

покупець (споживач).
3. Еволюція розвитку продуктивних сил в у різних суспільних формаціях.
У процесі тривалої еволюції у всіх країнах світу затвердилося панування ринкової економіки як основної і найбільше ефективної форми ведення господарства. Її основу складає товарне виробництво. Під ним розуміється виробництво продуктів окремими, приватними, відособленими виробниками, кожний із який спеціалізується на виробітку одного якогось продукту, тому для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж продуктів на ринку, їхній обмін.
Історія розвитку товариства від нижчих щаблів до вищого свідчить, що суспільне господарство на різних етапах розвиткипродуктивних сил і виробничих відношень змінювало свої економічні форми.
Первинною, вихідною формою було натуральне господарство. Історичний досвід його розвитки дає підстави припускати про величезне різноманіття моделей натуральної форми господарювання: первісна община, азіатська община, німецька, слов'янська й ін. При спільності основних ознак кожна з моделей мала свої особливості, обумовлені специфікою середовища обитания.
Натуральна форма господарства історично грунтувалася на земельній власності, що була фундаментом усіх соціально-економічних відношень. Ця форма господарювання була характерна для всіх докапіталістичних засобів виробництва. Вона виникнула як слідство неразвиненості суспільного поділу праці і примітивності матеріальних умов господарювання.
Натуральне виробництво це така форма господарства, при котрої матеріальні блага і послуги створюються для власного споживання, для споживання усередині окремої господарської одиниці. Зовнішні зв'язки тут не розвиті. Натуральна форма панувала в замкнутій первісній общині. Тут кожна господарська одиниця робить усі види робіт, починаючи від добування різних видів сировини і закінчуючи повним підготуванням продуктів праці до споживання. У основному натуральними були патріархальне селянське господарство, феодальні маєтки. Обмежені примітивні потреби збігалися з настільки ж примітивним виробництвом.
У рамках такого замкнутого господарства воспроизводилось для власних потреб практично усе: предмети їжа, одяг, робочий і продуктивна худоба, добрива, примітивний інвентар. Виробничі відношення при такій формі господарювання виступали у своєму безпосередньому виді, як відношення між людьми (рабовласник і раб, поміщик і селянин), а не як відношення через продукти їхньої праці. Натуральна форма виробництва жорстко замикає всі економічні процеси в рамки локальних одиниць, не припускає відкриття каналів для зв'язків у поза. Робоча сила настільки ж жорстко закріплюється за даним господарським цілим і позбавлена мобільності. Звідси і консерватизм натурального господарства. Його елементи збереглися і донині, а в слаборозвинених країнах існують у масових масштабах.
Товарна форма господарства зароджувалася як протилежність натуральному господарству, спочатку у відношеннях між общинами, а потім проникнула й усередину їх, поступово перетворюючи натуральне господарство в підпорядкований і елемент економічного життя, що відмирає, товариства.
Товарне виробництво являє собою визначену організацію суспільного виробництва, при котрої економічні відношення між людьми виявляються через ринок, через купівлю-продаж продуктів їхньої праці.
Для розвитку товарного господарства необхідні були дві умови: 1. Суспільний поділ праці, при котрому кожний виробник спеціалізується на виробітку визначеного виду продукції. Спеціалізація явилася основною умовою для росту продуктивності праці, а в последствии і для технологічних революцій. Це явилося передумовою для створення деяких надлишків продукції понад потрібний для споживання усередині общини.
2. Економічне відокремлення виробників друг від друга як власників, у силу чого виникнула необхідність в обміні результатами праці. Суспільний поділ праці скоріше є умовою виникнення товарного виробництва, а економічне відокремлення товаровиробників - причиною. Необхідно розрізняти два види товарного господарства: просте і розвите капіталістичне. Просте товарне виробництво - це господарство ремісників і селян. Воно засновано на особистій праці, а зв'язок із ринком підтримується через продаж надлишків (понад своє споживання) виробленої продукції. Капіталістичне товарне виробництво засноване на найоманій праці й у повному обсязі пов'язано з ринком. Об'єднує їхня приватна власність на матеріальні умови господарської діяльності.
У тривалій економічній еволюції "створення" ринку відбулося внаслідок пошуку людьми рішення споконвічної економічної дилеми: "рідкісні, обмежені ресурси - необмежені потреби людини в різноманітних благах". Напевно точніше було б сказати, що вихід на ринок був визначений самим економічним середовищем. Обмеженість ресурсів виступила однієї з причин суспільного поділу праці, спеціалізації галузей і видів людської діяльності. Сама сучасна економічна система є своєрідним продуктом усе зростаючих масштабів поділу праці і поглиблення спеціалізації. Проте успіхів у пошуках рішення проблеми "потреби-можливості" удалося домогтися далеко не усім.
Світовий досвід свідчить, що не завжди зародження і функціонування товарних відношень автоматично породжувало прогресивний розвиток товариства. Протягом тисячоріч процвітала торгівля в багатьох містах Середньої Азії, Ближнього Сходу, але більшість держав нині розташованих тут продовжують залишатися слаборозвиненими.
У докапіталістичних засобах виробництва товарні відношення грали підпорядкована роль - сприяли встановленню зв'язків між раніше ізольованими виробничими осередками (общинами, рабовласницькими латифундиями, феодальними маєтками і т.д.). Вони відчиняли додаткові можливості для розвитку виробництва і товариства в цілому. З розвитком торгівлі були пов'язані досягнення в мореплаванні, найбільші географічні відкриття.
Товарна економіка - це постійне прямування товарних мас у тому напрямку, де в них потребувають. Назустріч друг другу переміщаються споживчі продукти і капітальні товари виробничого призначення. Ці потоки стали швидко розширюватися в період розкладання феодального товариства. Можна підтверджувати, що капіталізм як особливий соціально-економічний устрій товариства виростив із товарного виробництва. Передумови для нього формувалися в процесі розвитки простого товарного господарства. Продукт приватної праці з конкретними витратами на його створення дорівнювався до суспільної праці через ринок і тим самим знаходив суспільне визнання. Той, кому вдавалося знизити індивідуальну вартість своєї продукції надавався у вигідному положенні й у порівнянні з іншими одержував додатковий прибуток. Інший, менше митецький, менше розторопний надавався в гіршому положенні й у кінцевому рахунку розорявся. Процес розшарування товаровиробників є об'єктивною реальністю, він закономірний. І ця закономірність опукло виявляється в наших
Loading...

 
 

Цікаве