WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Різноманітність форм власності в змішаній економіці - Курсова робота

Різноманітність форм власності в змішаній економіці - Курсова робота

(суспільний), висуває наступні вимоги перетворення власності шляхом переміщення засобів і ресурсів із одного (приватного) сектора в інший (суспільний) можливий і економічно виправданий, якщо збитки від вилучення ресурсів із приватного сектора менше додаткових вигод в державному (суспільному) секторі. Інакше кажучи, перетворення приватної власності в суспільну виправдане лише в тому випадку, якщо це призводить до росту продуктивності (віддачі) ресурсів. Цей економічний критерій з деякими уточненнями може бути використаний універсально до всіх інших форм власності і перерозподілу прав власності.
Однак прийняті рішення про перетворення власності в перехідній економіці часто, як показує досвід, можуть диктуватись і іншими обставинами: політичними, інтересами тіньового і кримінального капіталу,вибраними варіантом перетворень (радикальним або реформаторським). Все це може істотно вплинути на виробіток раціональних економічних рішень, що може призвести до економічних втрат на даний час.
Разом з тим слід враховувати короткотермінові і довготермінові наслідки перетво-рення власності. В цьому зв'язку існує проблема зважування короткотермінових втрат і довготермінових вигод для суспільства від перетворення власності. Її рішення вимагає цілий ряд особливих економічних розрахунків. В будь-якому випадку старанний науковий економічний аналіз повинен передувати перетворенням власності в державному масштабі.
2.5. Особливості перетворення власності в Україні.
Вибір направлень і форм перетворень в перехідній економіці України здійснюється в ході гострих дискусій, які велись за наступними основними напрямками. В якості приоритетних обґрунтовувалось: роздержавлення із збереженням державної власності на крупних підприємствах в сфері малого бізнесу; створення колективних підприємств як з неподільною, так і колективно-частковою власністю; безкоштовне розділення державного майна серед населення (через спеціальні приватизовані рахунки, державні цінні папери та ін.); акціонування підприємств і продаж з аукціону акцій самих підприємств.
Приватизація в Україні була здійснена в радикальному варіанті за характером, масштабами, темпами, термінами і методами.
Широкомасштабний процес приватизації з розпорядженням кількісних планів при-ватизації по галузях і регіонах розвернувся на основі першої програми приватизації.
В нашій країні приватизація проводилась шаленими темпами. Їй не передувала ні-яка попередня підготовка. Не проводилась інвентаризація підприємств. В умовах дуже швидкого знецінення грошей вартість підприємств не була правильно оцінена (вони часто продавались за залишковою вартістю - по вартості повного зношеного обладнання). Тому багато заводів ставали здобиччю спритних покупців за ціною, що зіставилась з вартістю нової престижної квартири.
1. Директивність. Рішення про приватизацію приймалось не трудовими колекти-вами чи керівниками (менеджерами), які знали специфіку фінансового і технологічного стану підприємства, а Держкоммайном. Регіонам директивно приписувались навіть кіль-кісні масштаби приватизації з розбивкою по галузях. Трудові колективи державних підприємств не мали права вибору термінів і механізму перетворення власності.
2. Пріоритетність однієї форми. В якості пріоритетного направлення було перет-ворення державної власності в приватну. Недооцінювались і навіть ігнорувались інші форми перетворення держвласності, зв'язані з перерозподілом прав власності. В результаті українська модель була жорстоко націлена на перерозподіл економічної влади між соціальними верствами суспільства.
3. Пріоритет соціально-політичних цілей над економічними. Українська модель приватизації не враховувала критерії економічної ефективності, здійснення приватизації в короткостроковому і середньостроковому аспектах, що неминуче приводило до марнотратства. Майно державних підприємств, перетворених у відкриті акціонерні товариства в порядку приватизації, оцінювалось за залишковою вартістю на основі оптових цін 80-х років. Робочі комісії з підготовки підприємств до приватизації, які складались і з керівництва і членів трудових колективів, були зацікавлені у зведенні до мінімуму вартості майна державних підприємств, які будуть викупатись і вартості уставного капіталу акціонованих підприємств. До літа 1992 р. можливі накопичення робітників підприємств були знецінені лібералізацією цін в січні 1992 р. Різкий спад виробництва і знецінення обігових коштів підприємств призвели до зниження доходів робітників. Тому трудові колективи були зацікавлені мінімізацією уставного капіталу акціонованих в порядку приватизації державних підприємств. А органи Держкоммайна були зацікавлені в скорішій і масовій приватизації. Для перевірки оцінки майна підприємств вони не розраховували ні коштами, ні кадрами, ні часом.
Соціальне деформування при швидкій концентрації капіталу. Проголошена соціально-стартова мета перетворити всіх громадян у власників і створити масовий середній клас на практиці обернулась зосередженням державної власності у окремі групи і відторгненням від реального державного майна основної маси населення. Реальні результати прива-тизації значилися в масовому (у кількісному відношенні) перерозподілі державного майна та закріпленням права приватної власності в обмежені терміни. Найбільш масовим цей процес був у 1992-1994 рр. В результаті приватизації змінилась структура власності.
4. Форсування розвитку фондового ринку. До змін в структурі власності не зво-дяться результати приватизації по українській моделі. Оскільки основна маса середніх і великих підприємств директивно приватизувались у вигляді перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, сам процес приватизації виявився сильним фактором розвитку фондового ринку.
Початковий розподіл акцій здійснювався наступним чином. За першим варіантом пільг для трудових колективів дозволялось придбання по витратному підписанні: 25% привілейованих акцій, 10% звичайних акцій і 5% акцій складав опціон для керівництва підприємства. По другому варіанті пільг - 51% голосуючих акцій для члена трудового колективу. По третьому варіанті - 20% для ініціативної групи, яка бере на себе відповідальність за приватизацію збиткового підприємства, і 20% для трудового колективу. Решта пакетів акцій, що належали державі, продавались на фондовому ринку.
Слід відзначити, що акції приватизованих підприємств і утворений ними фондовий ринок істотно відрізняються від їх класичних аналогів. Особливість є в тому, що якщо класичні (звичайні) акції являються породженням реального інвестиційного процесу і обміну акцій на реальні активи, то акції, які ввійшли у фондовий ринок, беруть своє походження із обміну на фіктивні активи у вигляді ваучерів і за ними не було реального інвестиційного процесу. Вказані обставини істотно впливають на
Loading...

 
 

Цікаве