WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Різноманітність форм власності в змішаній економіці - Курсова робота

Різноманітність форм власності в змішаній економіці - Курсова робота

психологічним настроєм. Бо ж дуже багато років слово "приватник" трактувалось і сприймалось як ганебне, антисуспіль-не. Головне заперечення проти приватної власності полягає в тому, що при приватній власності на засоби виробництва, як констатується в роботах К. Маркса і В. Леніна, вини-кає експлуатація, присвоєння результатів чужої праці. На цій підставі був зроблений висновок про недопустимості приватної власності на засоби виробництва в умовах економічною устрою, який іменувався в Радянському Союзісоціалізмом.
Однак саме категорія приватної власності являється реально економічною, оскільки її застосування і функціонування в підприємницькій діяльності справляє діючий вплив на ефективність економіки в цілому, в той час як особиста власність являється характеристи-кою особистого споживання людини і представляє скоріше об'єкт соціологічних дослі-джень та соціального планування.
Щодо виділення особистої власності на засоби виробництва, яка основана на вико-ристанні праці самого власника, як найбільш "благопристойною", маючи законні права на існування в умовах ринкової економіки, вона представляє собою найбільш примітивну форму. Сам Маркс стверджував, що подібні форми початкової єдності між робітником і умовами його праці "являються дитячими формами, однаково мало здатні для того, щоб розвивати працю як суспільну працю та підвищувати продуктивну силу суспільної праці".
Відносно ж експлуатації чужої праці, в розумінні як відторгнення у працівника час-тини створеного його працею додаткового продукту (прибутку), зауважимо, що подібне вилучення є при будь-якій формі власності. При цьому доля вилучених реальним власни-ком засобів виробництва додаткової вартості, в умовах суспільної власності на кошти виробництва може бути ніскільки не меншою, ніж в умовах приватної власності. Куди ж направляються ці кошти, знову ж таки мало визначається пануючою формою власності, а більше залежить від регулятивної функції держави і об'єктивних потреб виробництва і суспільства, окремих соціальних груп.
Хотілося б також зазначити помилковість ходових уявлень, що приватно-індивідуальна власність займає провідне місце в економіці; якщо це й було то дуже давно. Нинішній ринковій економіці притаманні в основному колективні, корпоративні, змішані форми власності. В достатньо типовій капіталістичній економіці ринкового типу 10-15% коштів виробництва знаходяться в індивідуально-приватній власності, 60-70% - в колективно-корпоративній, акціонерній, 15-25% - в державній. Інша справа, що корпоративну, акціонерну власність також відносять до приватної, для чого є певні підстави.
Друга форма власності - це колективна в широкому розумінні цього слова або багатолика власність. В межах багатоликої форми суб'єкт власності не персоніфікований як індивідуум, а представляє собою сукупність, співтовариство, колектив власників. Суб'єкт власності може виступати у вигляді уповноваженої особи або групи осіб, що виражають власницькі інтереси всього товариства, але набагато частіше виступає і офіційно оформляється правовим чином як єдина юридична особа (господарське товариство, підприємства, компанія) або ж державний орган, суспільна організація. Багатолику власність зручно було б найменувати просто загальною, але термін "загальна власність" трактується в Громадянському кодексі України як майно, яке знаходиться у власності двох або декількох осіб, тобто є як групова власність.
Говорячи про багатоликість власності, ми виходимо із самого широкого розуміння її як різноманіття суспільних за своєю природою форм власності, які охвачують діапазон від сімейної до всенародної. Це будь-яка інтегративна, у відомому розумінні суспільна, форма.
Беручи початок у вузькоколективній, груповій власності, в рамках якої має місце пряма безпосередня участь та контроль з боку власника за користуванням об'єктом власності, багатолика власність простягається до державної, всенародної, де вплив на напрямок користування об'єктом власності з боку власника (народу) значно опосереднене.
Розділення форм власності на індивідуальну і багатолику відображає значно укруп-нене структурування різноманітних форм, які охвачують у всьому своєму різноманітті значну їх сукупність. Відзначимо, що подібне розділення власності на дві форми: індиві-дуальну і багатолику - не являється загальноприйнятим ні в економічній науці, ні в практиці. Так, Громадянський кодекс України виділяє приватну, державну і муніципальну форму власності, визнаючи в той же час можливість існування інших форм. Широко відоме розділення власності на власність юридичних і фізичних осіб. Остання форма явно асоціюється з індивідуальною власністю.
Спробуємо конкретизувати форми власності більш чітко і детально шляхом виділення найбільш характерних форм (класів, видів), виходячи із прагнення відобразити реально складені форми та зазначити умовні, назва яких не відповідає їх дійсному змісту.
Достатньо відомо, що використані в радянський час української історії уявлення про "державну" власність, за спиною котрих стояла власність державних органів, "кооперативно-колгоспної", котра слабко відрізнялась від державної та особистої власності тільки на предмети вжитку, були догматичними і умовними.
Необхідно внести ясність в категорію "всенародна власність", відділити її від кате-горії "державна власність", бо змішування цих понять спричиняє плутанину і можливість маніпулювання формами і відносинами власності, а внаслідок цього - і реальними об'єктами власності.
Глобальна уява про всенародну власність, яка охвачує все, що вищеназване спіль-ною власністю, надто абстрактна в тому розумінні, що важко конкретизувати власника. Цілком зрозуміло, яким чином народ в цілому здатен реалізувати функції й права суб'єкту власності по відношенню до всіх видів спільної власності, як породжується механізм відповідальності за так звану всенародну власність.
Гадається, що слід виділити таку форму, як всенародна (суспільна) власність на природні багатства, яка не втягнута в суспільне виробництво та яка володіє загальним доступом, враховуючи землю, води, повітряний простір, флору, фауну. Ці багатства слід назвати всенародним надбанням. Вони являються виключним об'єктом власності всього народу. По відношенню до цього об'єкта власності повинна використовуватись формула: "це те, що належить всім разом і кожному окремо на правах рівнодоступності". На користування такою власністю двірник має рівні права з президентом, все стає в загальну чергу, розпорядження всенародною власністю за дорученням її володаря - народу, населення можуть здійснювати тільки органи народовладь.
Та щодо державної власності, то вона втягнута в суспільне виробництво і тому не може належати всім на рівних началах.
Отже в укрупненій уяві сукупність форм власності охвачує:
" всенародну - у вигляді природних
Loading...

 
 

Цікаве