WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Різноманітність форм власності в змішаній економіці - Курсова робота

Різноманітність форм власності в змішаній економіці - Курсова робота

класифікації) до півтора тисяч (в дрібній класифікації) правомірностей. Але далеко не всі правомірності можна вважати істотними, визначаючими соціально-економічне положення суб'єктів економічного процесу. Які можна вважати такими? Це перш за все - праця. Це основний фактор всіх економічних процесів, в тому числі і проце-су присвоєння, оскільки саме в процесі працівиникає утворення об'єктів власності та всього суспільного багатства. В основі піраміди відношень власності і форм власності стоїть суб'єкт праці (робітник, селянин, інженер, програміст і т. п.). Але суб'єктом утворення форми власності трударі і творці об'єктів власності можуть стати лише тоді, коли їх творче право доповнене іншими істотними правами власності: на ресурси, на процес виробництва і його результат, на доходи. Істотно важливо відзначити: хто володіє монопольно ресурсами або має на них абсолютне право власності, той має пріоритетне право на процес і результат виробництва, на доход і управління. На вершині піраміди процесу присвоєння знаходяться доходи. Вони - вихідний мотив і кінцевий результат економічного функціонування власності. Власник може уступити функцію управління, найнявши менеджерів; він може уступити права користування умовами виробництва, здавши їх в оренду. Але він не уступить нікому права присвоєння доходу і розпорядження ним. З точки зору економічних правомірностей власності положення робітників, які створюють блага, залежать від стану інших правомірностей. Робітники безумовно виступають творцями об'єктів або матеріальної основи власності. Але це зовсім не означає, що основні права власності належать тим, хто стоїть біля витоків реального творчого присвоєння. Історія і сучасність свідчать про те, що кінцеве присвоєння відривається від своїх витоків. Тут можливі декілька варіантів: 1) верховні права власності виявляються у тих, хто утворює об'єкти власності і реальне суспільне багатство; 2) тру-диться один, а господарями утвореного стають інші суб'єкти і інститути; 3) можливі різні комбінації між названими двома полярними ситуаціями.
Другою істотною ознакою виділення форм власності являються правомірності роз-порядження створеними об'єктами власності. Їх особливою вартісною формою являється дохід. Цей рівень правомірності передбачає економічну владу. В практичному здійсненні цих правомірностей також можливі варіанти: 1) дохід присвоює той, хто його створює; 2) створює один, а присвоює інший. Можливі і проміжні варіанти. Ближче до другої правомірності являється розпорядження майном. По суті майно у вартісній формі є накопичений (капіталізований) дохід.
І, нарешті, управління. Виділяючи цю правомірність, мають на увазі дві обстави-ни. Процес творіння об'єктів власності в якому-небудь крупному масштабі нуждається в погодженні та координації всіх учасників. Але є і більш суттєва сторона названої правомі-рності у зв'язку з власністю. З утворенням акціонерних товариств функції і суб'єкти власності відділяються від функцій і суб'єктів розпорядження. Суб'єкти управління (менеджери), контролюючи рух, економічний обіг майна і активів, стають реальними володарями деяких правомірностей по розпорядженню коштів та результатів виробництва. В економічній теорії цей процес одержав назву "революцією управителів". Реальність перехідної економіки України багата прикладами суперечками і конфліктами між зовнішніми інвесторами і керівниками. Ця суперечка являється непереборною реальністю навіть в країнах з уже складеною і розвинутою ринковою економікою.
2.3. Форми власності.
При вивченні форм власності приходиться стикатись з відсутністю єдиної терміно-логічної бази в зв'язку з плутаниною в базисних поняттях. Такі форми власності, як загальнонародна, державна, суспільна, колективна сприймаються одними авторами як синоніми, іншими - як різні поняття. Те же саме й відноситься до понять індивідуальної, приватної, особистої власності. Для того, щоб досягнути розуміння в подальшому викладенні, спробуємо спочатку визначити, що таке форма власності, за яким критерієм вона визначається і які форми власності потрібно розрізняти між собою.
Формою власності будемо називати її вид, який характеризується за ознакою суб'єкта власності. Інакше кажучи, форми власності визначає належність різноманітних обкатів власності суб'єкту єдиної природи. Виходячи з такого визначення, виділимо на-ступні форми власності.
Індивідуальна (індивідуалізована) власність, в межах якої суб'єкт власності пер-соніфікований як фізична особа, індивідуум, який володіє повним правом (в рамках законності) розпорядження об'єктом власності або частиною, часткою об'єкта, який йому належить. При такій формі власності власник знає, що ж належить саме йому.
В межах індивідуальної власності в залежності від природи об'єкта власності та ха-рактеру його використання власником, можна розрізнити особисту та приватну власність. Особисту власність відрізняють від приватної двояким чином.
По-перше, гадаючи, що особиста власність охвачує об'єкти індивідуальної власно-сті, які використовуються, споживаються тільки самим власником або які надаються їм іншими особами в безкоштовне користування. Відповідно приватна власність - це об'єкти індивідуальної власності, які надаються в користування та споживання за певну платню іншим особам. Таке визначення застосовується до об'єктів у вигляді майна і предметів споживання. З іншого боку, можна взагалі вважати, що особиста власність - суть власності на предмети домашнього вжитку, особисте майно, споживчі товари.
Інший підхід до приватної власності полягає в тому, що це об'єкти індивідуальної власності, які використовуються із застосуванням чужої, найманої праці, тоді як особиста власність охвачує тільки об'єкти, які використовуються із застосуванням особистої праці власника. Таке визначення розповсюджується, звісно ж, в основному на засоби виробниц-тва.
Відзначимо, що згідно як першого, так і другого визначення і обох разом взятих, знання суб'єкта і об'єкта власності само по собі не дає можливості відрізняти особисту власність від приватної. Один і той же об'єкт може бути і особистою і приватною власніс-тю в залежності від характеру його використання, застосування, споживання. В той же час, використовуючи одне із визначень, або обоє разом, неможливо чітко визначити грань, яка відділяє особисту власність від приватної і постановити сам факт застосування особистої власності як приватної, якщо цим взагалі варто займатись.
В цьому світі важко погодитись з тим потоком побоювань навіть ворожості по від-ношенню до приватної власності, який успадкований багатьма українцями ще з радянсь-ких часів і посилився у зв'язку з переходом до ринкової економіки. Частіше всього несприйняття приватної власності обумовлено не глибоким розумінням її природи і необ-хідністю або недопустимістю, а ідеологічною підосновою,
Loading...

 
 

Цікаве