WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Різноманітність форм власності в змішаній економіці - Курсова робота

Різноманітність форм власності в змішаній економіці - Курсова робота

законної належності майна і гарантуючи його суверенність. По-друге, право регулює динаміку майна, тобто йогооборот, в результаті чого стається зміна власників. Слід відзначити, що право оперує з уже існуючим майном, і тому його можливості відображення походження благ, які перетворюються в майно, обмежені. Право не відповідає на питання про те, як стається збільшення благ в якості об'єктів власності, як стається їх розподіл, в результаті чого одні стають зверхвласниками, а інші по суті позбавлені власності. Тобто юридична наука не розглядає реальний соціально економічно обумовлений процес присвоєння, яке відбувається в процесі утворення благ, що перетворюються в майно.
Економічний підхід до утримання власності має деякі істотні відмінності від юридичного (правового) підходу.
Специфіка економічного утримання власності полягає в наступних основних характеристиках.
1. Власність - це не річ і не просто відношення людей до речей, а відношення між людьми, які можуть бути зв'язані з речами (коштами і результатами виробництва). Але ці відносини мають не речовий, а соціально-економічний зміст і форми (з'єднання працівників з умовами виробництва, форми доходів та ін.).
2. Монополізація умов виробництва одними суб'єктами і відчуження їх від ін-ших або рівні права доступу працівників до умов виробництва характеризує соціально-економічний зміст відносин власності та визначають характер з'єднання основних факторів виробництва працівників і продуктивних ресурсів, та присвоєння результату.
3. Форми доходів утворюють економічну реалізацію власності і визначаються положенням суб'єктів у відношеннях власності.
При визначенні місця категорії власність в системі суспільних відносин:
" Перший економічний зміст категорії: власність залежить від характеру затверджених форм власності, котрі включають в себе відносини виробництва, розподіл, обміну, споживання. Наприклад, для ринкової економіки характерна перевага приватної власності;
" Друге: від власності залежить положення визначених груп, класів у суспільстві, їх можливості використання всіх факторів виробництва;
" Третє: форми власності змінюються згідно зі зміною способів виробництва, обу-мовленого розвитком продуктивних сил;
" Четверте: в рамках кожної економічної системи існує основна специфічна, визначаюча систему, форма власності, проте це не заперечує можливості існування інших її форм, як старих, які перейшли із попередньої системи, атак і нових, перехідних;
" П'яте: сам перехід від одних форм власності до інших може йти двома шляхами: еволюційним - на основі конкурентної боротьби за виживання, поступовим витісненням всього відмираючого і посиленням владності життєздатних у відповідних умовах елементів, а також революційним - насильним затвердженням владарювання нових форм власності (в теорії марксизму: головна суть соціалістичної революції - ліквідація приватної власності).
1.2. Відносини власності.
Розглянемо більш детально відношення "суб'єкт власності - об'єкт власності" і "суб'єкт власності - суб'єкт власності", які представляють основні типи власницьких відносин. Загальна схема таких відносин в їх взаємозв'язку зображена на малюнку.
суб'єктно-суб'єктні
відносини
суб'єктно-об'єктні
відносини
Загальна схема суб'єктно-об'єктних і суб'єктно-суб'єктних відносин власності
Відносини, які виникають між суб'єктом власності та об'єктом власності, характеризують одночасно міру володіння об'єктом з боку суб'єкта, його прав на об'єкт і вид функції, яку реалізує суб'єкт в процесі практичного втілення відносин власності, міру і характер використання суб'єктом своїх прав. Говорячи про зв'язки між суб'єктами і об'єктами власності, необхідно розрізняти відносини володіння, користування, розпорядження та відповідальності, які представляють одночасно і юридичні, і правові, і економічні категорії.
Володіння - початкова вихідна форма власності, яка відображає юридичну, документально закріплену фіксацію суб'єкта власності, або ж факт реального володіння об'єктом. Але володіння ще не являється в повній мірі власністю в соціально-економічному смислі цього слова, що має на увазі не тільки володіння, але й розпорядження і використання об'єкта.
Користування означає використання об'єкта власності згідно з його призначен-ням та на розсуд і бажання користувача. Володіння та користування власністю можуть об'єднатися в руках одного суб'єкта або бути розділеними між різними суб'єктами. І навпаки, можна бути власником і не користуватись об'єктом власності, передавши це право іншому суб'єкту.
Розпорядження представляє в сучасних умовах найбільш всеосяжний, вищий спо-сіб реалізації відносин між об'єктом і суб'єктом власності, який дає суб'єкту право і можливість поступати по відношенню до об'єкту, і використовувати його в рамках закону, практично будь-яким бажаним чином аж до передачі іншому суб'єкту, глибокої трансформації, перетворення в другий об'єкт і навіть ліквідації.
Відповідальність - "тягар власності". "Тягар власності" означає як інтерес до активного використання коштів виробництва, так і відповідальність за них, за їх долю, за їх ефективне функціонування, відшкодування збитків, нанесених об'єкту.
Розглянемо тепер відносини, які виникають між власниками, тобто є суб'єктно-суб'єктні відносини, розділивши їх на дві групи.
Перша група відносин виникає в умовах, коли доводиться ділити існуючу (створену раніше) власність, здійснювати тимчасовий або який здається кінцевим край. Використання, користування об'єкта власності за його призначенням частенько супроводжуються необхідним, який виникає на основі угоди, розподілом чи перерозподілом власницьких функцій між двома або декількома суб'єктами. Це, звичайно має місце, коли один і той же об'єкт належить декільком суб'єктам на певних засадах, що типово при сімейній, колективній, груповій власності.
Друга група відносин між суб'єктами власності відображає взаємовідношення вла-сників з приводу взаємного формування щойно утворених ними цінностей, котрі стають новим об'єктом власності. Найбільш типова форма відносин другої групи - відносини з приводу спільного виробництва і розподіл виробничих, раніше не існуючих продукції, товарів, послуг.
В першій групі відносини власності в їх вихідному вигляді уже склались, об'єкт власності існує, так що проблема відносин полягає в регулюванні спільного використання об'єкта розподіл власницьких функцій.
В другій групі річ іде про присвоєння нового об'єкта власності, його розділення між претендентами, що в принципі представляє більш складну і гостру проблему.
В той же час і проблема пере розподіл уже існуючої власності, її передача із одних рук в інші здатна загострюватись в періоди революційних перетворень. Так, в українській економіці в процесі її реформування у весь
Loading...

 
 

Цікаве