WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Різноманітність форм власності в змішаній економіці - Курсова робота

Різноманітність форм власності в змішаній економіці - Курсова робота

рішення в найкращому поєднанні різних форм власності, яке відповідає вимозі ефективності економіки. Про це свідчить досвід світової економіки, яка підтверджує наявність об'єктивних факторів, що сприяють трансформації форм і відношень власності, зміні структури, поєднання цих форм, руху як в бік приватизації, так і націоналізації.
У другій половині 70-х років, як відомо, сталась глибока структурна криза у світо-вій економіці. Однією з його основних рис був високий ступінь перенакопичення і централізація приватного капіталу. Пошук нових сфер використання накопиченої вартості призвів до розширення ринку за рахунок скорочення державного сектора. Саме в 1980 р. у Великобританії був вперше використаний термін "privatization". Хоча можливість передачі державного підприємства в приватну власність розглядалась і навіть використовувалась набагато раніше.
Проникнення передової технології у більшість галузей економіки призвело до формування більш складних виробничих відносин, які вимагали відмови від адміністративного регулювання і переходу до індикативних методів управління. Розвиток спеціалізації й кооперації світової економіки посилило подальшу інтеграцію національних господарств і уніфікацію регулюючих впливів держав у рамках своїх національних кордонів. Останнєпрактично нездійсненне при зберіганні адміністративних методів управління економікою, що об'єктивно обумовило тенденцію до роздержавлення економіки.
Приватизація окремих ланок взаємозв'язаного господарського комплексу практично виключає їх можливий вихід із нього, так як для нових власників це сполучно з великими затратами. Тому в держави з'являється можливість безболісно для економіки позбавитись від функцій, які стали лишніми, за безпосереднім задоволенням нужд споживачів. Наприклад, в Японії синтез багатьох окремих сфер економічної діяльності стався внаслідок вдосконалення інформаційної інфраструктури на базі мікроелектронної і комп'ютерної техніки й технології, внаслідок чого стало можливим надання інформацій-них послуг малими фірмами. В цілому поява такого інструменту макроекономічного регу-лювання економіки як приватизація підприємств, була викликана не простим збігом обставин, політичними пристрастями партій, котрі виграли вибори, а циклічністю світового економічного розвитку.
В той же час було б глибоко помилковим вважати, що роздержавлення економіки є єдина і стійка тенденція в сучасному економічному світі. Існують закономірності участі держави в економіці. Її розвиток являється відображенням процесі виникнення, розвитку, спаду окремих галузей, заміщенням їх новими виробництвами, які задовольняють потреби суспільства на якісно більш високому рівні. Досвід розвинутих країн із змішаною економікою демонструє чергування прямої і непрямої участі держави в окремій галузі відносно до різних її стадій розвитку, наявності фаз націоналізації й приватизації. Поглиблення і послаблення державного втручання в економіки, її державного регулювання.
Розглянемо, яку роль грає кожна форма власності в умовах ринкового господарства і яке місце воно займає в ринковій економіці.
Як свідчить господарський досвід розвинутих країн, державна власність розвива-ється перш за все, в тих галузях і сферах, які їй залишають приватний капітал, тобто де неможливо одержання середньої норми прибутку. Цим частково пояснюється більш низь-ка ефективність державної форми власності порівняно з іншими формами в ринковій економіці. Перш за все це галузі, де віддача або невелика, або наступає через довгий час - капіталомісткі й малоприбуткові галузі виробничої і соціальної інфраструктури: енергетика, транспорт, зв'язок, освіта, охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища.
Державні підприємства за кордоном за звичай розміщені в малопривабних для приватного капіталу секторах. Державою, як правило, фінансуються наступні галузі: нові, з перспективним майбутнім; характеризовані високим органічним складом капіталу і тривалим періодом фінансової віддачі; ті, які представляють собою підвищений ризик для підприємця; ті, які потребують великого об'єму наукових, проектно-вишукувальних робіт і регулярного авансування значних грошових коштів.
У західній Європі становлення таких галузей як інформатика, космічний зв'язок, атомна енергетика, модернізація і реконструкція залізнодорожного, повітряного транспо-рту, металургійної, добувної промисловості, здійснювалась в значній мірі за рахунок бюджетного фінансування.
До державного сектора також відносяться підприємства галузей з перевагою виробництв:
" що знаходяться в стадії занепаду, ліквідація який на даний момент небажана для суспільства по тих чи інших причинах, а їх модернізація вимагає притягнення значних ресурсів, що для приватного капіталу збільшувало б ступінь ризику;
" що забезпечують загальні умови функціонування і відновлення виробничого капіталу (енергетика, транспорт, зв'язок), які вимагають при їх створенні крупних капітальних вкладів і, як правило, заниженого рівня цін на товари і послуги соціального значення, що мимоволі зв'язане з державними дотаціями;
" через які держава проводить свою економічну і соціальну політику в області охорони навколишнього середовища, створення додаткових робочих місць в працезбиткових районах, раціоналізації розміщення виробництв з метою вирівнювання економічного потенціалу слаборозвинутих регіонів, зниження цін на товари і послуги, які надаються населення, та ін.
"Вторгнення" державної форми власності в межі ринку частіше всього зв'язане з діяльністю держави по "оздоровленню" галузей, які переживають кризу, або активізацією економіки в цілому за допомогою націоналізації збиткових підприємств і галузей. За раху-нок державного бюджету за звичай форсується структурна перебудова господарства, для чого створюються державні науково-дослідницькі центри і дослідні заводи, нові підприємства, котрі використовують прогресивні технології.
Кордони розподілу державної форми власності в ринковій економіці рухливі, що обумовлено приватизаційною політикою держави. Держава призвана піклуватись перш за все не про розширення власного сектора, а про гармонічний розвиток продуктивних сил і про досягнення необхідної відповідності, рівноваги в структурі форм власності і господарській діяльності. При цьому ставиться задача стабілізації економіки, росту соціально-економічної ефективності, недопущення глибокого відставання від інших країн.
Динамічність у поєднанні форм власності проявляється, наприклад, в тому, що по мірі накопичення капіталу така "традиційна" для розвитку державної форми власності ознака, як висока капіталомісткість (потреба у великих капіталовкладеннях), перестає бу-ти бар'єром для приватного капіталу, орієнтованого на стабільність ринку збуту. Спостерігається перетворення таких традиційно-державних галузей як енергетика і транспорт, в
Loading...

 
 

Цікаве