WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Національний банк і його функції в ринковій економіці - Курсова робота

Національний банк і його функції в ринковій економіці - Курсова робота

відрізняється від емісії грошей і використання цього методу в розвинутих країнах або заборонене взагалі, або здійснюється в межах чітко визначених параметрів.
Активне застосування цих двох методів не є доцільним, особливо при значній питомій вазі зовнішнього державного боргу, оскільки сплачувати його слід у іноземній валюті.
Важливим джерелом покриття дефіциту державного бюджету є внутрішні державні позики, що мобілізуються шляхом акумулювання тимчасово вільних грошових коштів юридичних та фізичних осіб на певний термін на умовах виплати доходу й оформлюються борговими зобов'язаннями держави у безготівковій чи готівковій формі. Важливе значення при цьому має вид джерела фінансових коштів - чи цінні папери уряду розміщуються серед приватних суб'єктів, чи їх купує центральний банк.
При первинному розміщенні державних цінних паперів у центральному банку він випускає в обіг додатковий обсяг незабезпечених засобів платежу, що призводить до інфляції. Така операція центрального банку є лише прихованою емісією і має ті ж негативні наслідки, що й попередні методи.
Зовнішній державний борг складається із заборгованості за кредитами держави, залученими з іноземних джерел. Залежно від того, чи держави виступає позичальником чи гарантом погашення цих кредитів іншими позичальниками, зовнішній державний борг поділяється на:
- прямий зовнішній державний борг - формується через залучення
іноземних кредитів, безпосереднім позичальником яких є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик;
- умовний зовнішній державний борг - формується за рахунок
іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії.
Зростання державного боргу і його обслуговування повинно супроводжуватися виробленням ефективної стратегії управління державним боргом. До найважливіших заходів у цій сфері відносять: вироблення стратегії державного запозичення, обслуговування накопиченого державного боргу, аналіз та прогнозування обсягів боргу, оцінка впливу державних запозичень на макро-економічну ситуацію в країні. Управління зовнішнім державним боргом та його обслуговування здійснює Міністерство фінансів України, у складі якого сформовано Головне управління обслуговування зовнішнього державного боргу України.
Національний банк як "банкір уряду" виступає у ролі обслуговуючого банку, в якому зберігаються кошти державного бюджету, і виконує функції платіжного агента уряду. НБУ виконує операції щодо обслуговування зовнішнього державного боргу з метою задоволення поточних потреб уряду в іноземній валюті для виконання зовнішніх фінансових зобов'язань. Крім того, Національний банк здійснює моніторинг стану загальної зовнішньої довгострокової заборгованості країни і контролює дотримання ліміту державного зовнішнього боргу України, який за поданням Кабінету Міністрів затверджується Верховною радою України.
Мета управління зовнішнім боргом полягає у забезпеченні за рахунок зовнішніх позик економічного розвитку країни й уникненні при цьому макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому. У світовій практиці оцінка рівня зовнішньої заборгованості країни здійснюється з погляду економічного розвитку держави у зіставленні з основними макроекономічними показниками.
Якщо державний борг зростає швидше, ніж зростає ВВП, то обслуговування державного боргу фактично здійснюється за рахунок зниження життєвого рівня населення. Якщо ж державний борг зростає в умовах падіння ВВП, то наслідки для країни-боржника будуть більш негативними. Накопичення ж боргів з року в рік може спричинити до поступового сповзання країни в торгову кабалу і призвести до втрати країною політичних позицій у світовому співтоваристві.
Суттєвою проблемою щодо управління державним боргом в Україні є значна питома вага зовнішнього державного боргу в загальній заборгованості держави. Уряду та НБУ слід здійснювати поступове трансформування зовнішнього боргу у внутрішній, що можливе лише за належного рівня ліквідності державних цінних паперів та високого ступеня їх капіталізації.
Центральні банки відіграють важливу роль у касовому виконанні державного бюджету, суть якого зводиться до організації та здійснення певних розрахунково-касових операцій (прийняття розрахункових документів на виплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету, зарахування доходів на рахунки відповідних бюджетів, зберігання грошових коштів бюджету, їх видання на заходи, передбачені бюджетом).
У світовій практиці розрізняють банківську, казначейську та змішану системи касового виконання державного бюджету. Згідно з банківською системою усі функції з касового виконання державного бюджету покладені на центральний банк чи на банківську систему в цілому. При казначейській системі акумуляція доходів та здійснення видатків забезпечується окремим органом - казначейством. Змішана система передбачає закріплення певних функцій щодо виконання бюджету як за банківською системою, так і за казначейською.
Функції Національного банку України щодо організації та касового виконання державного бюджету протягом років незалежності істотно змінювалися, оскільки у своєму розвитку система касового виконання бюджету в державі пройшла усі три різновиди.
До 1993 р. в Україні діяла банківська система касового виконання державного бюджету колишнього СРСР. Бюджетні доходи акумулювалися на окремих рахунках в установах банків і не були безпосередньо пов'язані з видатками бюджету. Видатки місцевих бюджетів здійснювалися у межах реальних надходжень, а видатки державного бюджету здійснювалися на кредитній основі - банки здійснювали фінансування видатків бюджету в міру надходжень платіжних вимог-доручень, вдаючись до прямого овердрафту, що згодом покривався НБУ.
З другої половини 1993 р. бюджетні видатки почали фінансувати у межах доходів, що реально надійшли до державного бюджету. Такий механізм касового обслуговування державного бюджету виключав автоматизм кредитування державних витрат. Установи комерційних банків здійснювали розмежування загальнодержавних податків та зборів між державним та місцевим бюджетами, кошти державного бюджету знаходилися на численних рахунках бюджетних установ, що ускладнювало ефективність їх використання.
З метою підвищення керованості державними фінансами у 1995 р. було створено Державне казначейство України, на яке була покладена функція організації касового виконання бюджету. Облік доходів та видатків перейшов до Державного казначейства, а комерційні банки поступово позбулися частини невластивих для них функцій.
Розрахунково-платіжне обслуговування касового виконання бюджету в Україні здійснюється установами НБУ і окремими комерційними банками. Кошти державного бюджету та позабюджетних фондів зберігаються лише в Національному банку на рахунках Державного казначейства. Рахунки місцевих бюджетів можуть бути відкритими у визначенихНБУ установах комерційних банків і обслуговуватися ними.
НБУ здійснює
Loading...

 
 

Цікаве