WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Національний банк і його функції в ринковій економіці - Курсова робота

Національний банк і його функції в ринковій економіці - Курсова робота

сфері валютного регулювання:
- здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;
- складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;
- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
- визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
- видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
- нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
- видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
- установлює способи визначення і використання валютних
курсів іноземних валют, виражених у валюті України,
курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або
розрахункових одиницях;
- установлює за погодженням з Міністерством статистики України
єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції,
порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;
- забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.
Такий широкий діапазон функціональних обов'язків Національ-ного банку у сфері валютного регулювання вимагає відповідних повноважень щодо виконання ним функції органу валютного контролю. У зв'язку з цим саме на Національний банк України покладені обов'язки головного органу валютного контролю в державі, а власне здійснення контролю за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України, а також забезпечення виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.
Суб'єктами валютного регулювання і контролю виступають усі без виключення учасники валютних операцій:
- уповноважені банки-резиденти;
- юридичні особи-резиденти і нерезиденти;
- фізичні особи-резиденти та нерезиденти.
Об'єктом валютного регулювання і контролю в Україні є операції резидентів та нерезидентів, фізичних та юридичних осіб, що пов'язані з переміщенням валюти, зміною її власника, перерахуванням валюти за кордон, отриманням валютних коштів за товари та послуги; а також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, що перебувають за межами України.
Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вима-гати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах своїх повноважень, а також про майно, котре підлягає декларуванню.
Основними контрольними функціями Національного банку України у сфері валютних відносин є:
- встановлення та контроль за курсом національної грошової одиниці на міжбанківському валютному ринку;
- контроль за експортно-імпортними операціями;
- контроль за порядком відкриття та ведення валютних рахунків;
- контроль за обмінними операціями з готівковою валютою;
- контроль за іноземними інвестиціями й міжнародними кредитами.
Таким чином, практично усі операції резидентів і нерезидентів підлягають в Україні валютному контролю.
Декретом також визначалися певні функції валютного контролю, які здійснюються іншими органами - уповноваженими комерційними банками, державною податковою інспекцією, міністерством зв'язку та Державним митним комітетом України.
2.5. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ЯК ФІНАНСОВИЙ АГЕНТ УРЯДУ
Центральні банки за своїм статусом є фінансовими агентами Уряду і виконують у цій сфері певні операції:
- розміщення та погашення державного боргу;
- ведення поточних рахунків уряду;
- касове виконання державного бюджету;
- обслуговування уряду при здійсненні ним розрахунків з іншими країнами.
Державний борг являє собою сукупність фінансових зобов'язань центрального уряду, місцевих органів влади, державних підприємств та організацій, що підлягає погашенню в обумовлені терміни.
Держаний борг виникає внаслідок незбалансованості фінансових потреб держави, обмеженості фінансових ресурсів шляхом отримання внутрішніх та зовнішніх позик і кредитів. Отримані ресурси спрямовуються на покриття державних витрат і дефіциту державного бюджету, що визначає суттєву роль центрального банку при вирішенні цих проблем. Участь центрального банку в сфері кредитування уряду залежить від рівня його незалежності, цілей грошово-кредитної політики, особливостей історичного розвитку певної країни, її традицій.
Залежно від джерел залучення коштів держаний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. У країнах з розвинутою ринковою економікою основну питому вагу державного боргу складає внутрішній (80-90%) [8, с. 222]. Зовнішні джерела запозичення є характерними для країн, що розвиваються.
До складу внутрішнього державного боргу входять позики уряду і позики, здійснені за безумовної гарантії уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм. Внутрішній державний борг України складається з випущених державних цінних паперів у вигляді облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), інших зобов'язань у грошовій формі, гарантованих урядом України, одержаних ним кредитів, а також частини боргових зобов'язань СРСР, які взяла на себе Україна.
Національний банк є безпосереднім учасником ринку ОВДП і виконує обов'язки генерального агента Міністерства фінансів України з обслуговування розміщення облігацій та проведення платежів за ними; депозитарію за облігаціями, випущеними у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів; контролюючого органу та дилера на вторинному ринку. Обов'язками Міністерства фінансів за дорученням уряду є здійснення випуску ОВДП і гарантії своєчасності сплати доходу за ними та їх погашення.
Національний банк як фінансовий агент уряду посідає основне місце на ринку державних облігацій, оскільки здійснює їх розміщення, депозитарне та розрахункове обслуговування обігу і погашення цінних паперів уряду, а також нагляд за діяльністю учасників ринку. Окрім того, НБУ використовує ОВДП як інструмент регулювання грошового ринку.
До основних методів фінансування внутрішнього державного боргу за участю центрального банку відносять:
- здійснення емісії грошей;
- надання прямих кредитів центрального банку уряду;
- залучення внутрішніх позик.
Найпростішим методом фінансування державного боргу є емісія грошей центрального банку, внаслідок якої збільшується обсяг доходів бюджету за рахунок різниці між номінальною вартістю грошей та фактичними затратами на їх виготовлення (сеньйораж). Недоліком цього методу є посилення інфляції та знецінення грошей внаслідок зростання кількості засобів платежу в обігу, незабезпечених реальними активами.
Надання прямих кредитів центральним банком уряду є досить простим способомпокриття дефіциту державного бюджету. За своїм змістом надання прямих кредитів не
Loading...

 
 

Цікаве