WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономічна теорія → Національний банк і його функції в ринковій економіці - Курсова робота

Національний банк і його функції в ринковій економіці - Курсова робота

межах коридору ринкових процентних ставок комерційних банків за кредитами та депозитами.
За різних макроекономічних умов держава в особі центрального банку може провадити або політику кредитної рестрикції, або політику поступового зниження облікової ставки заради пожвавлення процесу кредитування виробництва.
У перспективі роль процентних ставок у досягненні цілей економічної політики держави повинна істотно зрости. Завданням Національного банку має стати створення умов для поступового пониження загального рівня процентних ставок в економіці, особливо процентних ставок за кредитами реальному сектору економіки до рівня, що стимулює зростання платоспроможного попиту на позичкові ресурси.
У структурі фондового ринку, що становить невід'ємний компонент будь-якої ринкової економіки, важлива роль належить державним цінним паперам, що перебувають в обігу. Шляхом проведення центральним банком операцій на відкритому ринку збільшується (при купівлі цінних паперів) або зменшується (при продажу цінних паперів) обсяг власних резервів комерційних банків зокрема та банківської системи у цілому, що призводить до зміни вартості кредиту і, як наслідок, попиту на гроші.
Залежно від умов угод із цінними паперами на відкритому ринку розрізняють прямі й зворотні операції. Прямі операції - це купівля або продаж центральним банком державних облігацій та інших зобов'язань, казначейських векселів. Зворотні операції на відкритому ринку - це купівля-продаж центральним банком цінних паперів із зобов'язанням зворотного викупу за встановленим раніше курсом. Зворотні операції, що характеризуються м'якшим впливом на грошовий ринок, є більш гнучким методом регулювання, що підвищує їх привабливість і масштаби використання.
Важливою особливістю операцій центрального банку на відкритому ринку є швидка реакція на короткотермінові тенденції ринку, що дозволяє стабілізувати стан грошового обігу й економіки в цілому.
Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" [3] в Україні запроваджено такий інструмент регулювання грошово-кредитного ринку, як державні цінні папери. За його допомогою мобілізуються тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб для фінансування бюджетних витрат. Рішення про випуск державних облігацій приймає Кабінет міністрів, оформлюючи його відповідною постановою. Емітентом облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) і гарантом їх погашення від імені уряду є Міністерство фінансів. Національний банк виступає у ролі генерального агента по розміщенню і погашенню облігацій.
Для держави ринок цінних паперів повинен стати одним з найважливіших елементів національного ринку позичкових капіталів, ефективним інструментом регулювання грошово-кредитних відносин. Для Національного банку важливим є подальший розвиток вторинного ринку державних цінних паперів, оскільки від цього залежить дієвість операцій на відкритому ринку як інструмента грошово-кредитної політики.
2.3. КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ З БАНКІВСЬКИМИ УСТАНОВАМИ
Для підтримки необхідної ліквідності банківської системи Національний банк України здійснює рефінансування комерційних банків, тобто кредитування центральним банком окремих комерційних банків на їх прохання, у випадку тимчасової нестачі ліквідності.
Шляхом рефінансування центральний банк діє як "кредитор останньої інстанції", тобто він є гарантом безперебійного функціо-нування банківської та фінансової систем у цілому.
Функція центрального банку як "кредитора останньої інстанції" зумовлена сутністю банківської діяльності, тобто встановлення відповідної рівноваги між пасивами, що повинні виплачуватися за вимогою негайно, і їх активами, що, як правило, мають довший строк. У вигляді запасу ліквідності зберігається лише незначна частка активів. Якщо цей запас ліквідності виявляється недостатнім для погашення вимог вкладників, рівновага між активами і пасивами порушується внаслідок більшої швидкості, з якою депозити можуть бути зняті, порівняно з часом, необхідним для мобілізації кредитів.
Кредитування в останній інстанції запобігає виникненню ефекту "доміно" - поширення кризи від комерційних банків, що тимчасово мають нестачу ліквідності, на стабільні банки, а також запобігає втраті довіри населення до надійності банківської системи у цілому [8, с. 88].
Раніше політика рефінансування банківських закладів центральним банком використовувалася виключно для впливу на стан грошово-кредитної сфери. З розвитком ринкових відносин поряд з первинним призначенням політика рефінансування активніше почала використовуватися як інструмент надання фінансової допомоги комерційним банкам. Тобто центральні банки стали виконувати функцію банку банків і поступово перетворилися в кредитора останньої інстанції для комерційних банків.
Кредити рефінансування центрального банку є для комерційних банків джерелом тимчасових ресурсів, необхідних їм для поповнення ліквідних коштів. Проте доступ до цих кредитів не є вільним і залежить від багатьох факторів. До основних двох факторів належать:
- стан грошово-кредитної сфери країни;
- фінансовий стан комерційного банку, що бажає отримати кредит.
Економічна сутність кредитів рефінансування центрального банку на макроекономічному рівні полягає у тому, що через кредитування банківських установ здійснюється емісія грошей в обіг, і розширюється таким чином обсяг сукупної грошової маси в економіці. Це створює умови для розширення кредитної діяльності комерційних банків.
На мікроекономічному рівні кредити центрального банку сприяють підтримці на необхідному рівні ліквідності комерційних банків, зміні структури їх активів на користь позичкових операцій, а також розширенню, за необхідності, обсягу кредитування своїх клієнтів.
Об'єктом рефінансування, як правило, є лише комерційні банки. При цьому кредити надаються фінансово стабільним комерційним банкам, що відчувають лише короткострокові фінансові труднощі (максимальний термін надання кредитів рефінансування становить один рік, при цьому більшість кредитів надається терміном до одного місяця).
Кредити рефінансування центрального банку класифікують залежно від:
- форми забезпечення (облікові та ломбардні);
- термінів використання (короткострокові - від одного до кількох днів - і середньострокові - від місяця до року);
- методів надання (прямі кредити і кредити, що надаються шляхом аукціону);
- цільового характеру (коригуючі та сезонні кредити).
Як банк банків, НБУ також здійснює нагляд та банківське регулювання. Державне регулювання банківської діяльності здійснюється перш за все в межах банківської системи та виражається у впливі центрального банку на комерційні.
Вплив центрального банку на діяльність комерційних здійснюється за такими напрямками:
- організаційно-правовий напрямок - створення законодавчих та інших умов, які б дозволили комерційним банкам реалізувати свої економічні інтереси;
- напрямокопосередкованого економічного впливу -
Loading...

 
 

Цікаве